Якщо Україна здебільшого покладається на примусовий призов, то Росія дедалі більше спирається на добровольців. Загибель або поранення добровольця меншою мірою впливає на загальний моральний стан суспільства, ніж втрата призовника

Після провалу українського контрнаступу влітку 2023 року, російські війська повільно просуваються на Донбасі на сході України. Останніми тижнями темп наступу зріс, але він залишається повільним. Обидві сторони зазнали великих втрат. Серед західних союзників України політична воля продовжувати війну, схоже, слабшає. Президент США Дональд Трамп стверджує, що настав час Україні домовлятися про припинення війни. Така угода, ймовірно, означала б фактичне визнання Криму як частини Росії та певний рівень прийняття російського контролю над значною частиною Донбасу. На Заході багато говорять про стійкість України у війні. Проте дуже мало сказано про стійкість самої Росії — як на полі бою, так і у контексті російського суспільства. Про це йдеться в авторській колонці Александра Гілла, професора військової історії в Університеті Калґарі (Канада) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Переваги Росії

Росія має значні переваги на полі бою порівняно з Україною. Населення Росії більш ніж утричі перевищує чисельність населення України, а її військові зусилля підтримуються високим рівнем суспільної підтримки.

Відносно рано у війні російські соціологічні дані показали, що президент Володимир Путін користується підтримкою чіткої більшості населення. Цю підтримку значною мірою забезпечує те, що велика частина російського суспільства досі не відчула на собі повною мірою економічних і людських втрат війни.

Російська економіка відіграє важливу роль у підтримці воєнних зусиль країни. Попри західні санкції та високу інфляцію, економічні перспективи РФ залишаються загалом позитивними.

За даними Федеральної служби державної статистики РФ, зростання ВВП у 2024 році становило 4,1%, хоча значною мірою це було зумовлено військовими витратами.

Окрім інфляції, більшість ключових економічних показників мають позитивну динаміку. Рівень безробіття у РФ в середині 2024 року досяг пострадянського мінімуму, а згодом упав до приблизно 2%.

Тим часом Україна стикається із труднощами щодо підтримки боєздатності своїх збройних сил. Влада змушена мобілізовувати призовників нижчої якості та з меншою мотивацією, ніж на початку війни. Водночас ведеться набір добровольців, молодших за призовний вік 25 років, з фінансовими стимулами.

Якщо Україна здебільшого покладається на примусовий призов, то Росія дедалі більше спирається на добровольців. Загибель або поранення добровольця меншою мірою впливає на загальний моральний стан суспільства, ніж втрата призовника.

Росія, здається, досі має достатньо добровольців для участі у війні в Україні, тож не змушена залучати до бойових дій щорічний призовний контингент. Росія проводить призов щороку незалежно від того, чи триває війна. Добровольцям пропонують високі зарплати та суттєві соціальні пільги.

Ставка на традиційно сильні сторони

Росія розпочала війну в Україні у лютому 2022 року із недостатніми збройними силами, враховуючи нереалістичні цілі. Початковий план захоплення Києва був надто амбітним для наявних ресурсів. Однак після українських контратак восени 2022 року, Росія не лише залучила до війни більш адекватні сили, але й поставила перед ними операційні завдання, які більше відповідали їхнім можливостям.

Після провалу спроби швидко захопити ключові об’єкти поблизу Києва через стійкий опір, російська армія перейшла до значно методичнішого підходу, який опирається на традиційні сильні сторони та компенсує слабкі сторони, зокрема у координації дій у динамічному середовищі. Однією з таких традиційних переваг є артилерія.

Російські збройні сили історично приділяють значну увагу прориву укріплених оборонних рубежів. Ці сильні сторони проявилися не лише у стримуванні українського контрнаступу влітку 2023 року, але й у подальшій, часто успішній, координації невеликих штурмових піхотних груп з використанням дронів для захоплення українських позицій оборони.

Хоча російська армія й надалі залишається доволі «грубим інструментом», вона вже не настільки неефективна, як наприкінці 2022-го — на початку 2023 року.

Цей більш послідовний підхід разюче контрастує як з майже безрозсудним наступом Росії на київському напрямку на початку війни, так і з марним витрачанням людських ресурсів ПВК «Вагнер» на початку 2023 року. Авторитетні джерела більше не стверджують, що ті самі рівні втрат, яких зазнавали вагнерівці при захопленні Бахмута у травні 2023 року, характерні для російських збройних сил сьогодні.

Використання нових технологій

У ході війни російські збройні сили також почали активно використовувати нові технології. Радянська та російська армії мають довгу історію впровадження новітніх технологій. Хоча іноді цей процес був повільним, це відбувалося масово й із завзяттям.

На початкових етапах війни перевага у використанні дронів була на боці України. Однак з часом Росія також почала дедалі ефективніше застосовувати безпілотники. Показовим прикладом є нещодавнє використання дрона для коригування удару ракетою «Іскандер-М» по українських військах, зосереджених у селі Черкаське поблизу обласного центру — Дніпра.

Що це може означати для переговорів

Будь-яка потенційна угода, яку Україна може укласти з Росією найближчим часом, ймовірно, буде набагато гіршою для України, ніж ті домовленості, що обговорювались навесні 2022 року. Незалежно від точки зору на війну, така ситуація видається неминучою з огляду на поточні реалії на фронті.

Утім, нові переговори можуть мати більше шансів на досягнення стійкого миру у найближчому майбутньому. Враховуючи великі втрати з обох боків, і Росія, і Україна мають серйозну зацікавленість у досягненні довготривалого врегулювання.

Щоб угода виявилася довговічною, вона має не лише гарантувати безпеку України, але й відповідати переглянутим вимогам Росії, озвученим у середині 2024 року. Росія вже чітко заявила, що не погодиться на присутність військ НАТО в Україні, оскільки одним із мотивів початку війни було недопущення вступу України до Альянсу.