Коли війна в Україні завершиться, буде важливо врахувати всі свідчення її численних наслідків для екології та прав людини, і звукові записи можуть мати велику вагу

Існуючі дослідження про війну та звук здебільшого зосереджувалися на тому, що Дж. Мартін Дотрі, доцент етномузикології та звукових досліджень Нью-Йоркського університету, називає «белліфонічним» — тобто спектром звуків, які продукує збройне зіткнення. Насправді ж, звуки, які люди чують і запам’ятовують як звуки війни, часто значно різноманітніші. Про це йдеться в авторській колонці Жанін Наталі Кларк, професорки перехідного правосуддя та міжнародного кримінального права у Бірмінгемському університеті на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Коли я попросила групу українців зробити записи звукових пейзажів у своїх населених пунктах, то вони зафіксували широкий спектр різних звуків, зокрема белліфонічних — це традиційні звуки повітряних тривог.

Однак записи виявилися значно різноманітнішими, ніж я очікувала — дорога до школи; прогулянка зимовим лісом; сюрчання коників; тиша під час комендантської години (зазвичай з півночі до п’ятої ранку); генератори на вулицях; святкування завершення проєкту; заняття у клубі ролеристів.

Я також розпитувала українців про їхні записи — як вони почувалися, слухаючи їх, а також загальніші питання: як змінилися їхні звукові пейзажі через війну, яких звуків їм не вистачає. Ці записи представлені у нещодавно запущеній онлайн-виставці.

Як я дізналася зі свого семимісячного дослідження, звук може надати інший — унікальний — погляд на досвід війни. Він здатен викликати думки та інформацію, які не завжди виникають у розмовах чи інтерв’ю.

Я мала конкретну причину попросити українців зробити ці записи звукових ландшафтів (загалом понад 40). Екологи, біоакустики (науковці, які вивчають створення, передачу й сприйняття звуків) та інші дослідники використовують звук для аналізу та моніторингу біорізноманіття ґрунтів, стану коралових рифів та впливу лісових пожеж на пташиний спів.

Ця захоплива сфера досліджень, однак, залишається занедбаною у контексті війни та збройних конфліктів. Зокрема, дослідження, що вивчають екологічні наслідки війни — включно з війною в Україні — часто ігнорують важливість звуку як джерела інформації про вплив бойових дій.

В Україні деякі з найбільш постраждалих у екологічному сенсі територій є недоступними — або, принаймні, важкодоступними. Вони нашпиговані мінами та іншими нерозірваними боєприпасами, окуповані російськими військами або розташовані поблизу лінії фронту.

Мої респонденти не мали змоги записати звуки палаючих лісів і степів або втечі диких тварин з Асканії-Нової (найстарішого природного заповідника України), наляканих низько пролітаючими ворожими літаками. До того ж усі респонденти мешкають у містах. Проте їхні записи демонструють деякі зі способів, якими війна в Україні впливає не лише на людей, але й на довкілля загалом.

На одному із записів, зробленому вночі у Запоріжжі чути вибухи — це система протиповітряної оборони України збиває дрони Shahed. Протягом усього запису чутно, як гавкають собаки у навколишніх районах.

На іншому записі, зробленому у Дніпрі, собаки гавкають у відповідь на виття сирени повітряної тривоги — а велика собака поблизу видає два тривалі виття.

Неможливо слухати ці записи, не думаючи про тварин і про те, що вони відчувають і переживають.

Один зоолог поділився зі мною записом, який він зробив у 2013 році — за рік до початку війни на сході України. На записі чути цвірінькання степового бабака у Луганській області. Оскільки нині ця територія є окупованою, під час прослуховування виникає питання: як змінилися звуки цього степу внаслідок війни?

Увага до звуку має наслідки для справедливості, зокрема для перехідної юстиції (тобто реакції суспільства на масові та серйозні порушення прав людини) — саме ця сфера є об’єктом мого дослідження.

Україна розслідує понад 200 випадків екоциду та воєнних злочинів проти довкілля, які ймовірно були скоєні під час російського вторгнення. З них 14 також розслідуються як екоцид — злочин, передбачений статтею 441 Кримінального кодексу України. Один із таких випадків стосується знищення Каховської дамби у Херсонській області у червні 2023 року.

Ці юридичні розробки можуть суттєво сприяти вирішенню проблеми ігнорування природи та довкілля у контексті перехідної юстиції — галузі, яка досі зосереджена переважно на людях. Звук також має велике значення у цьому контексті. Як показує гавкіт собак, він може потужно передавати те, як досвід війни людей та тварин глибоко переплітається.

Використання звуку як способу активного моніторингу різних екосистем протягом певного часу також може надати цінну інформацію про зміни, що відбуваються в цих екосистемах. Це важливо для розуміння того, як ці екосистеми були пошкоджені і, додатково, як вони можуть відновлюватися.

Звук важливий не тільки для кримінальних розслідувань, але й для питання екологічних репарацій.

В Україні вже існує Реєстр шкоди, який є першим кроком у створенні міжнародного механізму компенсації для вирішення численних збитків — зокрема, для довкілля — спричинених під час війни. Це буде надзвичайно інноваційний і бажаний крок, якщо цей майбутній механізм включатиме докази екології звукових ландшафтів.

Також є можливість для українських прокурорів розширити їхню піонерську роботу із розслідування екоцидів та воєнних злочинів проти довкілля (що має широке значення для роботи Міжнародного кримінального суду в Гаазі), слухаючи такі записи — та багатство інформації, яку тварини, ліси, річки та ґрунт можуть передавати через звук.

Коли війна завершиться, буде важливо врахувати всі свідчення її численних наслідків, і записи звуків можуть мати велику вагу.