Робота над підготовкою заявки, яка координувалась литовською стороною, тривала з початку 2024 року

Україна, Литва і Польща подали спільну заявку на внесення святкування Святвечора напередодні Різдва Христового до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Робота над підготовкою заявки, яка координувалась литовською стороною, тривала з початку 2024 року. Про це повідомляє Foreign Ukraine з посиланням на польське видання Bankier.

«Кожен приклад нематеріальної культурної спадщини, перш ніж бути внесеним до світового списку ЮНЕСКО, має бути спочатку включений до Національного списку спадщини або до Національного реєстру найкращих практик у сфері охорони нематеріальної культурної спадщини. Святкування Святвечора у Польщі було внесено до Національного списку 15 січня 2025 року», — йдеться у повідомленні Міністерство культури та національної спадщини Польщі.

Святвечір щороку святкується 24 грудня. У Польщі, Литві та Україні він зберіг особливі риси, звичаї, символіку та страви.

«Традиція святкування Святвечора поєднує у собі багатокультурні шари — як дохристиянські, які пов’язані із відзначенням зимового сонцестояння, так і християнські — візантійські, католицькі, греко-католицькі та протестантські», — зазначили у польському міністерстві.

Головним елементом Святвечора є вечеря, яку подають на стіл, який застелений білою скатертиною, під якою лежить сіно. В українській традиції, особливо у селах, зберігся звичай приносити до хати дідуха — маленький сніп збіжжя, який ставлять біля святкового столу. Цей звичай був також притаманний польській народній культурі.

Сніп символізує зв’язок із предками та душами померлих. Залишене за столом порожнє місце для несподіваного гостя є проявом пам’яті про тих, хто відійшов. В Україні та Литві після вечері залишають на вікні тарілку із частуванням для душ померлих.

Деякі страви Святвечора є спільними для трьох країн: кутя/куця, кисіль/кіселіус, борщ/барщяй, страви із коропа та оселедця або гриби.

У Литві вечеря складається, зокрема, із журавлинового киселю, напою з маку (агуонпєніс) й традиційного печива з маком (кучюкай). У Польщі — це зазвичай грибний суп, вареники із капустою і грибами, маківник та короп.

Культурне значення святкування Святвечора пов’язане із символікою перетворення (народження Христа, завершення Адвенту, зимове сонцестояння), побажаннями кращого майбутнього та ворожінням.

Під час Святвечора деякі громади або родини співають традиційні релігійні чи народні різдвяні пісні — колядки й пасторалі. Цього вечора також пам’ятають про тварин, найближчих до людини. Після завершення вечері католицькі родини у Польщі та Литві разом ідуть до костелу на урочисту месу, що зветься пастиркою або «бернеліу мішйос».

Ратифікована Польщею Конвенція ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини зобов’язує держави-сторони проводити інвентаризацію традицій, які існують на їхній території.

Внесення Святвечора до Національного списку нематеріальної культурної спадщини Польщі дозволяє документувати різноманітні культурні практики та сприяє збереженню їх безперервності.

Ведення списку здійснює Міністр культури та національної спадщини у співпраці із Національним інститутом спадщини. Усі носії нематеріальної спадщини — від обрядів і ремесел до мовних та музичних традицій — можуть подавати пропозиції для включення їх до списку.