Дейв Томас відвідав Київ, Дніпро та інші населені пункти неподалік лінії фронту з благодійною метою

Відомий канадський  комедійний актор Дейв Томас відвідав Україну за підтримки благодійної організації «Український фонд свободи». Про це повідомляє Foreign Ukraine з посиланням на канадське видання The Toronto Star.

Томас детально розповів про мету та причини свого візиту.

Мені 76 років, я ходжу із тростиною і люблю своє власне ліжко. Але я побував в Україні два тижні, зокрема у Києві, Дніпрі та деяких інших населених пунктах поблизу лінії фронту. Я відгукнувся на запрошення від мого давнього друга Енді Бейна, який є співзасновником «Українського фонду свободи» та полковником у відставці резерву морської піхоти США.

Ми з Енді вперше зустрілися у 2001 році, коли разом заснували анімаційну компанію. Енді придбав анімаційну студію в Україні після розпаду Радянського Союзу. Наш план полягав у тому, щоб передати більшу частину виробничої роботи на аутсорсинг в Україну, використовуючи тамтешніх талантів. По дорозі я побудував справжні стосунки з українськими художниками та аніматорами, з якими ми працювали. Я познайомився, захоплювався ними і, зрештою, полюбив їх.

Коли почалася війна, багато людей втекли з Києва, але Енді залишився. Він був рішуче налаштований допомогти українському народу протистояти російському вторгненню. Спираючись на свій військовий досвід, Енді заснував Український фонд свободи (UFF) – благодійну організацію, метою якої є надання критично важливої ​​підтримки постраждалим від війни. Турбуючись про його безпеку, я підтримував зв’язок з Енді, коли війна перетворилася на найгірший європейський конфлікт з часів Другої світової війни. Нещодавно Енді звернувся до мене з проханням, від якого я не міг відмовитись: він попросив мене приїхати в Україну, щоб створити відео, яке б підвищило обізнаність про тяжке становище українського народу під час цього жахливого воєнного конфлікту, а також надихнуло б канадців на пожертвування.

Я ніколи не уявляв собі такого проекту. Більшу частину своєї кар’єри я провів у сфері розваг і, чесно кажучи, завжди скептично ставився до знаменитостей та артистів, які втручаються у політичні справи. Але це, на мою думку, виходить за рамки політики. Йдеться про людські страждання у величезних масштабах, і коли Енді попросив моєї допомоги, я знав, що маю погодитися.

Ця поїздка була для мене не заради публічності. Правда у тому, що моя кар’єра вже майже позаду. Мене спонукала приїхати можливість зробити щось важливе — пролити світло на стійкість та людяність українського народу та підтримати організацію, яка справді змінює світ на краще. UFF забезпечує продуктами харчування, медикаментами, навчальними та евакуаційними послугами дітей та людей похилого віку, які опинилися на передовій. Вони навіть співпрацюють з канадськими експертами для знешкодження нерозірваних бомб у цивільних районах та надають канадських військових радників для навчання українців виживати під час атаки безпілотників.

Понад 12,5 мільйонів людей в Україні терміново потребують гуманітарної допомоги. Масштаби переміщень, руйнувань і травм вражають. І хоча легко бути приголомшеним статистикою, саме окремі історії розкривають справжню ціну цієї війни.

Ось чому я поїхав в Україну. Я зустрівся з людьми віч-на-віч, вислухав їх, навчився у них. Я хочу зрозуміти, як ця війна вплинула на їхнє психічне здоров’я, як вона розірвала їхні громади, як вона перевернула їхнє життя. Я хочу дізнатися, чи можуть вони ще сміятися, а також знаходити радість серед руйнувань. І я хочу почути, що для них означає підтримка таких країн, як Канада та США.

Ця війна — не просто далека трагедія українців. Понад мільйон українців проживає у Канаді та ще мільйон у Сполучених Штатах. Їхні родини переживають це жахіття, спостерігаючи за новинами з болем у серцях, відчайдушно шукаючи ознак надії. Кожне життя, якого торкнулася ця війна, поширюється хвилями, впливаючи на громади по всьому світу.

Окрім документування досвіду цивільних осіб та солдатів в Україні, я також хочу забезпечити прозорість та довіру до Українського фонду свободи (UFF). Донори хочуть знати, куди йдуть їхні гроші. Тому я провів інтерв’ю у всіх членів правління UFF, аби показати, що тут немає товстосумів, які отримують великі зарплати — кожен долар спрямовується на досягнення заявлених цілей організації, допомагаючи тим, хто цього найбільше потребує.

Я не можу виправити те, що відбувається в Україні, і я не журналіст і не кваліфікований гуманітарний працівник. Я просто людина, яку друг попросив допомогти, і яка не могла відмовити.

Готуючись до поїздки, мене сповнювала суміш емоцій: тривога, хвилювання, смирення, страх і глибоке почуття відповідальності. Я знаю, що важливо бути свідком. Важливо слухати. Важливо розповісти історію цих сміливих людей.

На цьому етапі мого життя я вдячний за можливість зробити щось справжнє і необхідне. І я сподіваюся, що якимось чином мої зусилля допоможуть підвищити обізнаність і надихнуть на пожертви, аби полегшити страждання, вселити співчуття та нагадати людям, що навіть у найважчі часи ми всі розділяємо простір на цій маленькій блакитній кулі під назвою Земля, і кожен з нас повинен спробувати зробити ситуацію трохи кращою.

Зазначимо, що Дейв Томас — це канадський актор, комік, сценарист і продюсер, найбільш відомий своєю роботою над комедійним скетч-серіалом «SCTV», продюсуванням драм «Кістки» та «Чорний список»; зйомками у серіалах «Благодать під вогнем» та «Затримка розвитку»; заснуванням анімаційної компанії Animax Entertainment; і озвучуванням анімаційних шоу, включаючи «Сімпсони» та «Цар гори».