Мита та доходи від експорту зброї забезпечать фінансовий поштовх для подальшого розвитку нових можливостей, а також збільшать кошти для покриття внутрішніх потреб України через державні закупівлі

В українському парламенті зараз обговорюється послаблення обмежень воєнного часу на експорт вітчизняної зброї та вивчаються різні моделі міжнародної співпраці. Запроваджена на початку повномасштабного вторгнення Росії, «заборона» на експорт озброєння мала на меті забезпечити збереження всіх необхідних військових компонентів у країні.  Однак з часом виробничі потужності України зросли за межі того, що охоплюють її державні контракти. Наприклад, зараз приватний оборонний сектор України має можливості виробляти понад 1 700 000 безпілотників та систем радіоелектронної боротьби (РЕБ). Про це йдеться в авторській колонці Меланії Парзонки, координаторки програми Chatham House «Росія та Євразія» на сторінках Politico, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Є кілька способів скористатися цим. Одна з можливостей полягає у тому, що міжнародні партнери купують зброю у вітчизняних виробників від імені України — так звана данська модель.

Ще одна можливість — експорт. Прихильники цього підходу стверджують, що мита та доходи від експорту зброї забезпечать фінансовий поштовх для подальшого розвитку нових можливостей, а також збільшать кошти для покриття внутрішніх потреб України через державні закупівлі.

Для союзників України, зокрема Європи, це відкриє доступ до перевірених у польових умовах можливостей та обладнання.

Звичайно, є деякі фундаментальні контраргументи. Окрім очевидної необхідності ретельного вибору торговельних партнерів й технологій для експорту, щоб запобігти операційним ризикам, тип оборонної продукції, яку Україна готова експортувати, має наслідки для покупців.

Війна в Україні стрімко прискорила цикл інновацій. Дрони, засоби радіоелектронної боротьби та безпілотні наземні транспортні засоби швидко застарівають. А системи, що швидко розвиваються, хоча й забезпечують технологічну перевагу над ворогом, не можна накопичити для можливого майбутнього конфлікту.

Але окрім цього, питання експорту української зброї також стосується підтримки нової оборонної екосистеми Європи. Європейські армії отримали б велику користь від доступу до українського вітчизняного виробництва зброї, що дозволило б їм навчати солдатів бойовим діям за допомогою безпілотників, адаптуючись до реалій сучасної війни з низькими витратами.

Для Європи створення власної індустрії безпілотників з нуля триватиме роками, тоді як партнерство з Україною пропонує легкодоступне рішення для заповнення прогалин у можливостях. З іншого боку, для України понад 40% зброї, яка зараз використовується її армією, виробляється на вітчизняних підприємствах, з особливим акцентом на інноваційні системи. Але галузі необхідно збільшити виробництво стратегічної зброї, зокрема крилатих та балістичних ракет і стратегічної протиповітряної оборони — саме тут найбільше потрібна співпраця з європейськими партнерами та інвестиції.

Гарна новина полягає у тому, що нещодавнє створення в ЄС оборонного фонду в розмірі 150 мільярдів євро в рамках ініціативи «Безпечні дії для Європи» (SAFE) дозволяє Україні брати участь у спільних оборонних закупівлях та запозиченнях у партнерстві з членами Євросоюзу. І, що найважливіше, ці кошти можуть бути витрачені лише на оборонну продукцію, де щонайменше 65% компонентів виробляється країною ЄС, Норвегією чи Україною.

У цьому напрямку Київ вже успішно створив спільні підприємства з європейськими оборонними партнерами, такими як Rheinmetall або Thales. Якщо тепер він зможе відкрити свій експорт оборонної продукції, то зможе ще більше скористатися перевагами нової схеми ЄС.

Зважаючи на те, що будь-яке припинення вогню виглядає малоймовірним, існує постійна потреба зміцнювати збройні сили та оборонний потенціал України, одночасно спираючись на її досвід щодо європейського переозброєння.

Відкриття оборонної промисловості України означатиме подальшу бюрократичну інтеграцію та співпрацю з ЄС, а також дозволить її економіці безпосередньо отримувати вигоду від європейського переозброєння.