Книга «Фермер тростини без турбот» з малюнками Вікторії Міккі користується неабияким попитом серед юних читачів в Австралії: місцеві сім’ї та школи щотижня замовляють близько 100 примірників

Ніккі Таунлі, мама і домогосподарка, написала книгу про те, як її сім’я вирощує цукрову тростину в себе на фермі у Маккеї, що приблизно за 1000 кілометрів на північ від австралійського Брісбена. Книга називається «Фермер тростини без турбот» (No Drama Cane Farmer). Вона побачила світ у квітні 2025 року і отримала схвальні відгуки: за словами авторки, австралійські сім’ї та школи щотижня замовляють близько 100 примірників. Про це йдеться у спецрепортажі австралійського видання ABC News, переклад якого пропонує Foreign Ukraine.

«Просто чудово. Я і подумати не могла, що буде така реакція. Усі вражені, наскільки вона інформативна. Книга на 100 відсотків заснована на нашому житті», – розповідає Таунлі.

З тропіків до воєнної України

Ця книжка – продукт неймовірного партнерства з українською художницею Вікторією Міккі, яка допомагала з малюнками на відстані 14 000 км.

Таунлі попросила агентство зв’язатися із Міккі, коли закохалася в її роботи.

«Я обожнювала ці ілюстрації і за це її обрала, – каже Таунлі. – Вона, вочевидь, живе у дуже травматичних і складних умовах. Працювала над книгою лише у певні години на добу, коли вмикали світло. І за таких обставин була такою ефективною і неймовірною».

Проєкт допоміг Міккі відчути зв’язок із зовнішнім світом, поки тривають ракетні атаки Росії на її рідну країну.

«Це був важкий період, але я намагалася зосередитися на роботі, – розповідає вона зі свого будинку у Рокинях на заході України. – Це мій спосіб ментальної втечі. Працюючи над книгою, я ніби побувала в Австралії, не вилазячи з піжами».

Ілюстраторка підкреслює, що це допомогло їй пізнати місце, яке раніше здавалося таємничою і чужою країною.

«Мене вразило, що частина континенту дуже тепла, але там можна садити тростину. Я гадала, що це як пустеля, де коали і крокодили ходять під вікнами», – зазначає Вікторія.

Цукрові паралелі

Міккі розповіла, що до роботи над книгою небагато знала про цукрову тростину, але змалювала свої дитячі спогади про збір цукрових буряків.

«Коли я була маленькою дитиною, років 10-12, люди, звичайно, вирощували у себе на полях картоплю і цукровий буряк. На полі, пам’ятаю, вчителі та батьки давали нам величезні ножі. Ми зрізали гичку і складали на купи, а потім допомагали батькам вантажити все це на машини», – згадує Міккі.

Таунлі надихнулася цією історією, коли спостерігала за наукою своїх малих синів.

«У мене дівчинка і троє хлопчиків. Дівчатка, як я бачу, дуже старанні, тоді як хлопчики… хочуть тільки надворі гратися. Тому захотілося написати книжку, яка б їх зацікавила, у якій би вони себе впізнали», – повідомляє Таунлі.

Надія на особисту зустріч

Хоча вони з Міккі із різних країн і культур, але під час роботи над проєктом зблизилися.

«Я без сумнівів вклала серце і душу у книгу.  Тішить, що Міккі зробила це теж, що допомогло їй втекти від реальності. Все було б інакше, якби вона ілюструвала книжку із чужими для неї компонентами», – вважає Таунлі.

Міккі цікаво було б порівняти цукор з українських буряків та австралійської цукрової тростини.

«Хочу спробувати знайти його у наших магазинах і дізнатися, чи є якась різниця у смаку», – каже вона.

Таунлі сподівається, що її нова українська колега з часом зможе спробувати тростинний цукор з Квінсленда просто з поля.

«Гадаю, що одного дня вона приїде в Австралію, завітає до Маккея, і ми зможемо поводити її скрізь та розповісти, як все це працює», – сподівається Таунлі.

Перекладачка: Руслана Фалько