Дослідження вчених з Ланкастерського університету засвідчило, що заохочення людей більше спілкуватись українською мовою публічно недостатньо, аби змінити вплив російської мови на їх сприйняття

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році багато українців, які зазвичай використовували російську як рідну, почали розмовляти лише українською. Це було частиною культурного зрушення, особливо в регіонах на кордонах із Росією. Вулиці були перейменовані, пам’ятники російським політичним та культурним діячам знесені, а російську літературу забрали з полиць книгарень. Але мова — це більше, ніж просто сигнал про ідентичність людини. Ми хотіли з’ясувати, чи може зміна мови, якою користується людина, вплинути на її спосіб мислення у повсякденному житті. Наше дослідження засвідчило, що заохочення людей більше спілкуватись українською мовою публічно недостатньо, аби змінити вплив російської мови на їх сприйняття. Про це йдеться в авторській колонці Олександри Осипенко, докторки філософії у галузі лінгвістики з Ланкастерського університету (Великобританія) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

У дослідженні, опублікованому у 2024 році, український експерт з лінгвістики Володимир Кулик задокументував помітне зниження повсякденного використання російської мови українцями з 24 лютого 2022 року. Він виявив, що багато людей добровільно відмовлялися від російської мови у відповідь на вторгнення, часто розглядаючи саму мову як символ агресії Путіна.

Його опитування показало, що лише 44% українців повідомили, що використовують українську як свою основну мову у 2012 році, порівняно із 34%, які сказали, що розмовляють переважно російською, а 22% використовували обидві мови. До грудня 2022 року відсоток людей, які сказали, що розмовляють переважно українською, зріс до 57,4%, а використання російської знизилося до лише 14,8%, а решта 27,8% респондентів повідомили, що використовують обидві мови.

Кулик також повідомив, що це було більш виражено у громадських місцях. На робочому місці використання української мови зросло з 41,9% у 2012 році до 67,7% у грудні 2022 року. В інтернеті споживання україномовного контенту українцями зросло з 11,6% до 52,2%, тоді як споживання російськомовного контенту впало з 48,6% до лише 6%.

Ідею про те, що мова формує мислення, відому як «лінгвістичний принцип відносності», вперше сформулював американський лінгвіст Бенджамін Лі Ворф у 1950-х роках. Численні подальші дослідження з того часу надали докази, що підтверджують цей принцип.

Дослідники показали, що вивчення нової мови або збільшення її використання може непомітно змінити те, як людина сприймає світ. Один зі способів перевірити це – розглянути граматичний рід. У 40% мов світу, включаючи українську та російську, предметам присвоюється рід.

Наприклад, слово «шкарпетка» в російській мові чоловічого роду позначається займенником «він» (носок), тоді як в українській мові воно жіночого роду позначається займенником «вона» (шкарпетка). Використання граматичного роду дозволяє нам дослідити, як такі суто лінгвістичні категорії впливають на наше сприйняття.

Попередні дослідження показали, що люди схильні асоціювати граматично чоловічі іменники зі стереотипно чоловічими якостями, такими як сила чи агресія, а жіночі – з м’якістю чи ніжністю. Це асоціації, які можуть неочікуваним чином впливати на судження у реальному світі.

Наприклад, дослідження 2020 року, проведене французьким лінгвістом Аліканом Месітом, показало, що носії французької та іспанської мов сприймали пандемію як менш загрозливу, коли її називали la COVID-19 (жіночий рід), і як більш небезпечну, коли її називали le coronavirus (чоловічий рід), що впливало на те, наскільки обережними вони були у повсякденному житті.

Чоловічий чи жіночий рід?

Щоб дослідити ці ефекти у контексті поточного мовного зрушення в Україні, ми провели дослідження наприкінці 2023 року, щоб з’ясувати, чи впливає розмова українською чи російською мовами на сприйняття людьми повсякденних речей, попросивши наших учасників оцінити об’єкти як більш чоловічі чи жіночі.

Наші учасники також пройшли тести на знання української та російської мов та заповнили анкету про їхні мовні звички. Ми запитали їх, якими мовами вони користуються щодня, з родиною та друзями, і яку мову вони вважають домінуючою. Проаналізувавши ці дані, ми виявили цікаву тенденцію.

Деякі з наших результатів показали саме те, що ми думали. Учасники з вищим рівнем володіння російською мовою показали статистично значущий вплив російської мови на те, як вони сприймають світ. Те саме стосувалося тих, хто краще володіє українською.

Це свідчить про те, що мова, якою людина найкраще володіє – виміряна тестами, а не лише власними звітами – має сильний вплив на її сприйняття, навіть коли вона свідомо не використовує цю мову.

Іншими словами, чим глибші ваші знання мови, тим більше вона формує ваші несвідомі моделі мислення. Але коли ми розглянули дані про використання мови респондентами, ми несподівано виявили, що навіть ті люди, які використовують українську мову більше, ніж російську, щодня, з родиною та друзями, демонстрували перцептивні моделі, що відповідають російській мові. Це були українці, рідною мовою яких була російська, але які свідомо перейшли на українську.

Наприклад, оцінюючи ґендерно обумовлені об’єкти як більш чоловічі чи жіночі, ці респонденти робили вибір, який відображав російський граматичний рід, а не український – тому, використовуючи наш приклад з початку цієї статті, вони розглядали шкарпетку як приналежність чоловічої природи.

Це натякало на одну з двох можливостей. Або вони перебільшували використання української мови, можливо, через соціальний тиск. Або вони справді переходили на українську, але російська продовжувала несвідомо впливати на їхнє мислення. Ця невідповідність була особливо поширеною серед тих, хто стверджував, що використовує українську мову у неформальній атмосфері, наприклад, вдома чи з друзями.

Отже, навіть попри те, що дедалі більше українців відмовляються від використання російської мови через війну, її вплив досі є відчутним у тому, як вони сприймають світ.

Що це означає для мовної політики?

Мовна політика України була предметом дискусій ще до російського вторгнення 2022 року. Фактично, однією з причин, яку президент РФ Володимир Путін назвав для початку своєї «спеціальної військової операції», був так званий «геноцид» російськомовних людей в Україні, що український уряд рішуче заперечував.

Але варто зазначити, що Україна ухвалила закон у 2019 році (який набув чинності на початку 2021 року) під назвою «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Він передбачав використання української мови в усіх сферах суспільного життя, включаючи освіту, науку, культуру, засоби масової інформації, рекламу та обслуговування клієнтів. Закон викликав певну міжнародну критику як дискримінаційний та викликав значне занепокоєння у російськомовних громадах.

Тож, хоча мовна політика в Україні зосереджена на просуванні української мови у публічному та професійному середовищі, включаючи школи та робочі місця, наші висновки свідчать про те, що таке формальне використання мови не обов’язково змінює спосіб мислення людей.

Здається, що більші зрушення відбуваються внаслідок неформального, повсякденного використання мови, особливо вдома. Саме в цих особистих, емоційно насичених контекстах мова, здається, найглибше формує мислення.