Україна шукає іноземних інвесторів для фінансування видобутку сланцевого газу за допомогою фрекінгу і з цією метою її урядова делегація взяла участь в Енергетичному форумі у Баку

Україна планує стати головним європейським експортером сланцевого газу після війни і одним із місць буріння має бути Львівсько-Люблінський регіон на кордоні із Польщею. Про це йдеться в аналітичних публікаціях польських видань Biznes Interia та Business Insider Polska, переказ яких пропонує Foreign Ukraine.

Україна наразі шукає іноземних інвесторів для фінансування видобутку сланцевого газу за допомогою фрекінгу і з цією метою її урядова делегація взяла участь в Енергетичному форумі у Баку. Вони представили план створення хабу сланцевого газу та згадали два можливі місця: район на осі Львів-Люблін, тобто поблизу кордону із Польщею, та родовища поблизу Олеська, на схід від Львова. Експерти оцінюють запаси сланцевого газу в Україні від 0,8 до 1,5 трильйона кубічних метрів.

«Це, звичайно, багато, але дозвольте мені нагадати, що 12 років тому потенціал видобутку сланцевого газу у Польщі оцінювався у 5,5 трильйона кубометрів», – наголосив Кшиштоф Шамалек, професор Державного геологічного інституту Польщі.

Понад 10 років тому Польща вважалася одним із найперспективніших місць з точки зору родовищ сланцевого газу. У 2011 році річне споживання газу у Польщі становило близько 14 мільярдів кубічних метрів, а ресурси сланцевого газу, оцінені на той час, могли задовольнити енергетичні потреби країни протягом наступних 200-300 років (згідно з парламентським аналізом 2011 року під назвою «Перспективи видобутку сланцевого газу у Польщі»).

Для порівняння, ресурси сланцевого газу у США на той час оцінювалися у 6,7-23 трильйони кубічних метрів.

«5,5 трильйона – це неймовірно велика кількість газу, що ставить Польщу з такими родовищами у категорію великих виробників. Однак цьому не судилося статись. Тоді було пробурено близько 100 свердловин. З’являлися точніші прогнози ресурсів сланцевого газу Польщі, але вони постійно знижувалися, допоки не було встановлено, що його немає в економічно вигідних кількостях. У той час також було проведено низку бурових робіт у Люблінському регіоні – поблизу регіонів, які зараз вказує українська влада. Однак там також не було виявлено значних покладів сланцевого газу», – згадує професор Шамалек.

Оцінки розмірів родовищ готуються на основі експериментального буріння і можуть стосуватися лише окремих свердловин. Якщо потрібно оцінити потік газу у більшій формації, доведеться пробурити, наприклад, 50-60 свердловин.

«Тільки після підтвердження можливості генерації потоку газу на певному рівні у кожній із цих свердловин та усереднення можна говорити про точну оцінку», – пояснює Шамалек.

На його думку, незадовільні результати випробувань, проведених у Польщі, зумовлені, серед іншого, «невеликою товщиною шарів сланцю, низьким вмістом загальної органічної речовини, так званим коефіцієнтом TOC (загальний органічний вуглець, показник, що є елементом процесу оцінки сланцевих порід як нетрадиційних родовищ вуглеводнів) та геологічною історією регіону, де вивчається можливість виникнення сланцевого газу».

Шамалек наголошує, що не отримав нової інформації від української геологічної служби, яка б доводила «існування ознак залягання значних покладів сланцевого газу в цьому регіоні».

На його думку, потрібно дочекатися точнішої інформації, адже навіть невідомо, «чи йдеться про девонські сланці, чи про старіші ордовиксько-силурійські сланці», які понад 10 років тому – у період сподівань, що ми станемо магнатом сланцевого газу – також вивчали поляки.

Професор вважає, що інформація про українські плани, яка надходить переважно зі ЗМІ, є надто загальною та не підтверджена жодним дослідницьким матеріалом, відомим йому.

«Такі повідомлення розраховані на те, щоб викликати інтерес у ринку та інвесторів», – оцінив Шамалек.

На запитання про можливість суперечки із Києвом щодо розміщення видобутку занадто близько до кордону із Польщею, професор Шамалек оцінив, що наразі, через дефіцит інформації, важко щось вирішити.

«Можна сказати, що ймовірність виникнення суперечки невелика», – каже експерт.

Він додає, що питання, пов’язані з видобутком вуглеводнів поблизу кордону іншої країни, регулюються чинними нормативними актами, зокрема міжнародним правом.

Професор також наголошує, що на відміну від звичайних родовищ нафти чи природного газу, сланцевий газ не зустрічається у вільному вигляді, і буріння в шар, у якому він міститься, не призводить до його вивільнення. Тому при його видобутку не йдеться про «вилучення» родовища у сусіда.

«Сланець, у якому знаходиться газ, – це тверда порода, і для отримання потоків потрібен гідророзрив пласта, щоб запустити весь процес видобутку газу. Це не пов’язано з витягуванням газу у сусіда, а з витягуванням газу, який витікає у місці, де проводився гідророзрив пласта», – пояснює професор.

Він не виключив, що випробування, які проведені українцями, можуть у майбутньому змінити поточну оцінку потенціалу польських родовищ.

«Геологія — це динамічна наука, і завжди щось може змінитися. Достатньо появи нових даних та відкриття нового мінералу чи утворення, аби виникла передумова про ймовірність родовищних скупчень», – підсумовує Шамалек.