Усі країни Балтії переглядають протоколи реагування на кризи для медичних закладів, організовують навчання для лікарів, інвестують у балістичні шоломи та жилети, а також переносять операційні під землю

Їдучи вулицею Фабрико у машині швидкої допомоги до школи Ліетавос, Мартина Вероніка Норейкайте почувалася непідготовленою. Вона відчувала, як калатає її серце. Сонячного вівторкового ранку у середині травня 2025 року Норейкайте почула по радіо повідомлення про вибух у Йонаві, місті з населенням 30 000 осіб у центральній частині Литви. За три роки роботи парамедиком її телефонні дзвінки у звичайний день стосувалися високого кров’яного тиску або болю у грудях. Це була перша подія з масовими втратами для Норейкайте. Про це йдеться у спецрепортажі Politico, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Люди бігали, лежали на землі та кричали», – розповідає Норейкайте, згадуючи хаос на шкільному стадіоні.

Поліція, пожежники та військовослужбовці вже були на місці.

Норейкайте та її колега стали першими парамедиками, які прибули сюди.

«Коли бачиш, що сталося – паніку, крики – не знаєш, що робити чи куди йти. Ти все забуваєш. Це вибиває тебе з рівноваги», – зауважує Мартина Вероніка.

Новизна такої катастрофи у мирній європейській державі була причиною, чому литовська влада організувала дводенні військові навчання «Залізний вовк» («Geležinis Vilkas»).

Метою було підготувати військових, поліцію, пожежників, лікарні та парамедиків до дій за виняткових обставин – Литва готується до найгіршого сценарію: нападу Росії на східний фланг НАТО. З моменту повномасштабного вторгнення РФ в Україну, загроза військового конфлікту стала надзвичайно великою.

«Коли ЗМІ повідомили про початок війни в Україні, це було жахливо. На роботі було страшно, бо ми не знали, чи маємо достатньо ресурсів і чи будемо готові, якщо це трапиться у нас», – каже Норейкайте.

Зараз вона почувається спокійніше і зосереджується на навчанні та опануванні протоколів сортування. Навчання, такі як у Йонаві, допомагають. На її думку, вони «мають проводитися частіше».

Литва не є винятком: усі країни східного флангу НАТО переглядають протоколи реагування на кризи для медичних закладів, організовують навчання для лікарів, інвестують у балістичні шоломи та жилети, а також переносять операційні під землю.

«Питання не в тому, чи нападе [Росія]. Питання у тому, коли вона нападе», — зазначає Рагнар Вайкнеметс, заступник генерального директора Естонської ради з охорони здоров’я.

Країни на східному кордоні Європи, що колись перебували під радянською окупацією, дуже добре знають, як швидко можуть напасти російські війська.

«У нас тут погані сусіди: Росія та Білорусь. Хоча всі країни ЄС знаходяться в одному човні, але деякі – в авангарді», – стверджує Даніель Наумовас, заступник міністра охорони здоров’я Литви.

Для країн східного флангу НАТО бойова готовність – термінове питання.

«Не усі країни Євросоюзу почуваються у безпеці, тому для них це дуже актуально. Ми не можемо підготувати план дій у надзвичайних ситуаціях або стратегічний план для військового сектору, економічного сектору чи енергетичного сектору та виключити сектор охорони здоров’я», – наголошує Катажина Качперчик, заступниця державного секретаря Міністерства охорони здоров’я Польщі.

Вторгнення Росії в Україну показало, що сучасні військові конфлікти більше не щадять медичні служби – або цивільне населення, якому вони служать. Країни Східної Європи беруть це до уваги.

Розташована лише за 50 кілометрів від зовнішнього кордону ЄС з Білоруссю, лікарня Вільнюського університету Santaros Clinics розробляє підземну інфраструктуру, укриття, місця для посадки вертольотів та автономні системи, які дозволять їй функціонувати навіть у разі відключення електроенергії чи води.

В Естонії, окрім бронежилетів для бригад швидкої допомоги, будуть видані супутникові телефони для підтримки зв’язку у разі виходу з ладу традиційних мобільних мереж. Навіть існують плани щодо створення незалежної інтернет-мережі за необхідності. У всій системі охорони здоров’я встановлюються електричні генератори.

«Ми точно знаємо, що Росія атакує цивільну інфраструктуру та енергетичні споруди, а це означає, що не може бути таких ситуацій, коли лікарня не працює через проблеми з електростанціями», – вважає Вайкнеметс.

Багато лікарень у Східній Європі – реліквії радянської епохи – особливо вразливі, тому зараз там думають, як перепрофілювати підвали під операційні у разі потреби.

Естонія закуповує мобільні медичні підрозділи — тимчасові лікувальні центри, які можна розгортати у надзвичайних ситуаціях, — що має вирішити проблему обмежених можливостей інтенсивної терапії в Європі.

«Хоча європейські країни в середньому мають 11,5 ліжок інтенсивної терапії на 100 000 населення, потреби воєнного часу можуть вимагати втричі-п’ять разів більшої потужності. Більшість медичних закладів можуть підтримувати, можливо, 120-150% нормального хірургічного обсягу протягом 24-48 годин. Запаси крові та кисню також стануть критично важливими», – повідомляє Бйорн Гульдвог, спеціальний радник Норвезького директорату охорони здоров’я.

Навіть найкраще підготовлені лікарні не можуть функціонувати без медпрепаратів, матеріалів та обладнання, і країни Балтії запасаються, готуючись до масових жертв.

«Естонія, наприклад, виділила 25 мільйонів євро на постачання для масових жертв, включаючи ортопедичне спорядження, джгути й травматичні набори –  це єдина велика інвестиція, яку ми зробили», – розповіла Рійна Сіккут, міністерка охорони здоров’я країни.

У Латвії медичні заклади з часів Covid-19 зобов’язані підтримувати тримісячний запас ліків.

«Я ніколи не думала, що скажу «дякую Covid», але завдяки коронавірусу, ми знайшли фінансові ресурси», – сказала Агнеше Валуліене, державна секретарка міністерства охорони здоров’я Латвії.

Нестача робочої сили є фундаментальною проблемою для країн Балтії, де щоденний медичний персонал уже перевантажений. Естонія, з населенням 1,3 мільйона громадян, має майже вдвічі менше медичних працівників на душу населення, ніж Німеччина.

Але є ще одна проблема: не всі готові залишитися у країні у випадку початку війни.

Коли Росія напала на Україну, Норейкайте, як і всі парамедики, мала підписати декларацію, в якій йшлося про те, якщо в Литві почнеться війна, то вона залишиться і працюватиме.

«Але як це буде насправді — хто виїде, а хто ні — я не знаю. Особисто в мене ще немає дітей чи сім’ї, тому, думаю, що я б залишилася», — запевнила вона.

Соцопитування у Литві засвідчило, що понад 25% медичних працівників, ймовірно, втекли б під час війни, тоді як менше 40% залишилися б.

Естонія очікує подібних тенденцій.

«Є патріоти, рятувальники, люди, які безперечно залишаться. Звичайно, є скептики, які говорять про те, щоб негайно поїхати до Іспанії. Приблизно 50-60% населення ще не знають, як відреагують», – повідомив Вайкнеметс.

Хоча він і впевнений, що більшість лікарів і медсестер залишаться, влада Естонії працює над тим, щоб зменшити занепокоєння, особливо щодо безпеки сімей.

У Латвії пульмонолог Рудольфс Вільде розповів, що деякі лікарі, з якими він розмовляв, розглядають можливість втечі, якщо почнеться війна, особливо батьки.

Його та колег з клінічної університетської лікарні імені Паула Страдіня також попросили підписати документ, який підтверджує, що вони є критично важливим персоналом, який повинен з’являтися на роботу, якщо почнеться війна.

Сам Вільде планує залишитися, але наголосив, що йому потрібно більше інформації, аби почуватися впевнено, якщо станеться найгірше.

І він не проти витрачати додатковий час на навчання: його лікарня у Ризі також розпочала військові тренування, а інші медзаклади почали посилювати навчання з бойової готовності.

В Естонії лікарні, бригади швидкої допомоги та медичні працівники отримують інструкції щодо переходу у «кризовий режим», в якому вони повинні мати справу з великим напливом пацієнтів та лікувати воєнні травми, включаючи вибухові поранення, вогнепальні травми, опіки, ампутації й травми хребта або голови, які рідко трапляються у цивільних умовах.

Литва у 2025 році планує провести сім навчань з армією та понад 10 навчань з цивільної безпеки для медичних працівників. Країна також формує команду екстреної медичної допомоги, а молодші лікарі уже провели форум, присвячений готовності медичного обслуговування до воєнного часу. Деякі медики їдуть в Україну, аби безпосередньо дізнатися, як лікарні реагують на ракетні удари, масові жертви та відключення електроенергії.

Вайва Янкєне, медсестра та координаторка у Blue/Yellow Medical, яка надає медичну допомогу цивільному населенню поблизу лінії фронту в Україні, понад 20 разів працювала волонтеркою в Україні з квітня 2022 року, зокрема у постраждалому від злочинів місті Буча невдовзі після його звільнення. За її словами, найкращий спосіб підготувати медичних фахівців – це волонтерство в Україні.