Студентам провідного американського університету пропонують вивчення української мови за допомогою поезії, а ознайомлення з українським кіномистецтвом через демонстрацію серії фільмів

Філолог і перекладачка Ольга Титаренко запровадила перший у Єльському університеті курс української мови, який перетворився на особливо потужний культурний досвід для її студентів, що відчули глибокий інтерес до української поезії. Зараз вона працює старшою викладачкою та молодшою науковою співробітницею кафедри слов’янських мов та літератур факультету мистецтв і наук Єльського університету і розвиває заснований курс, аби включити більше українознавства до навчальної програми і запропонувати контраргументи російсько-центричним наративам. В інтерв’ю виданню Єльського університету Yale News Ольга Титаренко розповіла про внутрішній зв’язок між мовою та культурою, чому поезія є цінним засобом для зв’язку студентів з мовою, та про свої плани щодо проведення фестивалю українського кіно в Єлі протягом 2025-26 навчального року. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з її думками.

Yale News: Чому важливо, щоб Єльський університет пропонував навчання українською мовою?

Ольга Титаренко: Важливо запровадити курси української мови, доповнені українською культурологією, у цей історичний момент. Поточна війна виявила прогалини у нашому колективному розумінні військового конфлікту. Домінуючі рамки та дискурс переважно зосереджені на Росії та не мають достатньої української перспективи та контексту. Курс української мови не лише пропонує навчання; він пропонує розуміння культури, розуміння наших історичних стосунків з Російською імперією, Радянським Союзом, Росією.

Yale News: Як ви поєднуєте ці два аспекти у своєму викладанні?

Ольга Титаренко: Я не розумію, як мову можна викладати поза культурою, тому що мова є культурою. Ви можете так багато дізнатися про культуру через мову та через етимологію слів. Окрім вивчення мови та читання тексту українською мовою, я знайомлю своїх студентів з різними культурними проявами. Багато чого відбувається під час занять, але також багато чого відбувається поза ними. Наприклад, у 2024 році ми приймали відому українську поетесу Маріанну Кияновську, яка читала свої вірші. Потім мої студенти зустрілися з нею протягом двох годин, розмовляючи про її поезію, про значення поезії у сучасній війні та про те, як поезія допомагає переживати травматичний досвід у повсякденному житті. Це був цінний досвід для моїх студентів, і він надихнув нас уважніше поглянути на українську поезію. Поезія – це такий зручний засіб для встановлення тісного зв’язку із мовою. Ми можемо аналізувати лексику, граматичні зв’язки, але також можемо говорити про значення. І це надихнуло моїх студентів працювати над перекладом. Ми перетворили наші п’ятничні заняття на культурні зустрічі, під час яких працювали над перекладом поезії. Те, що зазвичай було б 50-хвилинним заняттям, перетворювалося на двогодинний семінар.

Yale News: І все це розвивалося органічно?

Ольга Титаренко: Абсолютно органічно. Деякі мої студенти подали свої переклади до Єльського журналу літературного перекладу, і було опубліковано два вірші у перекладі. Після цього вони не хотіли зупинятися. Тож ми зосередилися на віршах, написаних солдатами на передовій — в Україні існує цей культурний проект, присвячений віршам, написаним на передовій. Це був змістовний спосіб взаємодії з поточною ситуацією.

Yale News: Розкажіть про новий курс, який ви будете викладати восени 2025 року: «Кінематографічна Україна: культура, ідентичність та пам’ять»?

Ольга Титаренко: Почну з пояснення, як це виникло. Оскільки я представляю українську культуру в Єльському університеті на слов’янському факультеті, для мене важливо організовувати різні культурні ініціативи. Я зустрілась з українсько-американським кінорежисером Девідом Гутником, який живе в районі Нью-Гейвена. Нещодавно він завершив роботу над документальним фільмом «Правило двох стін» про опір та стійкість українських митців через їхнє мистецтво. Восени 2024 року ми провели показ фільму у кампусі, і він був дуже добре сприйнятий. У квітні 2025 року ми з Девідом організували показ у кампусі «Timestamp» – нового документального фільму про життя молодих українських студентів під час війни. Ми привезли знімальну групу з Нью-Йорка, провели сесію запитань і відповідей та прийом. Це було дуже успішно – у нас було понад 80 людей в аудиторії. Тож ми відчули, що в Єльському університеті є ніша для підтримки та розмови про українське кіно. Ми вирішили запустити серію фільмів протягом наступного навчального року. Ця початкова ідея зростала, і я задумалась про те, щоб запропонувати кінокурс про Україну, а також річну серію фільмів, яка завершиться кінофестивалем та симпозіумом. Тож зараз ми плануємо всі ці заходи на наступний рік. Кінокурс буде частиною цієї культурної програми, яка зосередиться на вивченні формування української культурної ідентичності, історичної пам’яті та художніх інновацій через кіно. Він представить авангардні експерименти 1920-х років, українське поетичне кіно 1960-х років та сучасне кіновиробництво. Він пролиє світло та запропонує контраргументи до перспектив, які наголошували на імперських або російсько-центричних поглядах, що, на мою думку, дуже важливо в академічних колах зараз.

Yale News: Коли розпочнеться серія фільмів?

Ольга Титаренко: Серія фільмів розпочнеться у вересні 2025 року, потім у нас будуть покази у жовтні, січні та лютому, а кінофестиваль відбудеться у квітні 2026 року.

Yale News: Як ви бачите майбутнє зростання навчальної програми з України?

Ольга Титаренко: Для мене це свого роду цілісне бачення. Де кожен проект, який ми розпочинаємо, матиме змістовне продовження та впливатиме не лише на Єльський університет, але й на всю галузь. Існує так багато можливостей для дослідження і так багато змістовних способів співпраці над різними проектами, які залучатимуть експертів з України — міжкафедральна, міждисциплінарна та міжінституційна співпраця. Я думаю, що це шлях для розширення занять, продовження розмови про українознавство і те, що важливо викладати між установами, а також обміну досвідом та знаннями.