Реалістичний сценарій передбачає поєднання фінансування, яке значною мірою спирається на багатосторонню підтримку з боку ЄС, Сполучених Штатів та інших держав-партнерів, яка може мати форму прямої допомоги, позик із низькими відсотками або вигідних торгівельних та сировинних угод

Поки світ очікує на прогрес у мирних переговорах з Росією, кожна нова ракетна атака знову ставить питання реконструкції України та її вартості у центр уваги. Звідки візьмуться гроші для компенсації Україні збитків та відновлення її економіки? Валентин фон Штош, дослідник в Інституті порівняльного публічного права та міжнародного права імені Макса Планка у Гейдельберзі розповів в інтерв’ю про доступні варіанти і Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з його думками.

Пане фон Штош, хто має платити за агресивну війну, якщо буде укладено мирний договір?

В принципі, міжнародне право встановлює чіткі умови. Коли держава порушує свої міжнародні зобов’язання, то повинна компенсувати завдану шкоду. Це може мати різні форми, включаючи компенсацію. У випадку агресивної війни Росії проти України, це явне порушення заборони застосування сили згідно з міжнародним правом. Тому Україна має право вимагати відшкодування від Росії. Однак, Україна та Росія також можуть домовитися про альтернативні умови у майбутній мирній угоді, включаючи можливість відмови від компенсації. Звичайно, є й інші інтереси, які також відіграватимуть роль у переговорах. Тим не менш, важливо наголосити, що мирна угода, укладена із застосуванням сили або погрозою силою, може бути визнана недійсною згідно із міжнародним правом, якщо Україна скористається цією підставою. Також дискусійним є питання, чи може угода ефективно виключати індивідуальні позови про компенсацію жертв більшості тяжких воєнних злочинів.

Чи зобов’язана переможена сторона відшкодувати збитки?

Ні. Хоча це часто практикувалося у минулому, сучасне міжнародне право дотримується іншого підходу: «виграє» чи «програє» держава війну, як правило, не має значення для питання репарацій. Натомість важливо, чи порушила держава міжнародне право, зокрема заборону застосування сили, чи були узгоджені конкретні положення у мирній угоді.

Які варіанти має Україна для фінансування реконструкції?

Україна зазнала масових руйнувань внаслідок російської агресії. Згідно з останнім звітом «Швидка оцінка збитків та потреб», опублікованим Організацією Об’єднаних Націй, ЄС та Світовим банком, оціночна вартість післявоєнної реконструкції становить приблизно 500 мільярдів доларів США, що є величезною сумою. Реалістичні варіанти фінансування реконструкції значною мірою залежать від результату війни. З точки зору міжнародного права, було б бажано, щоб Росія, як відповідальна держава, виплатила Україні збитки. Однак політично малоймовірно, що Росія добровільно та повністю візьме на себе таку фінансову відповідальність. Більш реалістичний сценарій передбачає поєднання фінансування, яке значною мірою спирається на багатосторонню підтримку з боку ЄС, Сполучених Штатів та інших держав-партнерів. Ця підтримка може мати форму прямої допомоги, позик із низькими відсотками або вигідних торгівельних та сировинних угод. Водночас виникає питання, чи можна також забезпечити виконання вимог про компенсацію проти Росії через форму самодопомоги. У центрі уваги знаходяться два типи активів: активи російських осіб, на яких поширюються санкції (особливо олігархів), та активи російської держави, що зберігаються за кордоном, зокрема активи Центрального банку Росії. Однак існують значні правові перешкоди для використання активів осіб, на яких поширюються санкції, оскільки їхні майнові та процесуальні права повинні бути дотримані. Тому перспективнішим варіантом видається замороження або іммобілізація активів Центрального банку Росії. За оцінками, приблизно 300 мільярдів доларів США таких активів наразі заморожено у західних країнах. Тим не менш, у цьому контексті також виникають правові та політичні проблеми.

У 2022 році російські активи були заморожені. Чи можна їх зробити доступними для реконструкції?

У лютому 2022 року, у відповідь на агресію Росії, кілька країн, включаючи всі країни-члени G7, іммобілізували активи Центрального банку Росії, що перебувають під їхньою юрисдикцією. Цей захід, як частина широкого пакету санкцій, мав на меті послабити російську економіку до такої міри, що вона буде змушена припинити війну. Заморожування валютних резервів Росії часом називали фінансовою «атомною бомбою», оскільки держава, позбавлена доступу до своїх валютних резервів, стикається зі значними труднощами в управлінні власною економікою. Однак, ані цей захід, ані режим санкцій не змогли змусити Росію припинити війну. Заморожування або іммобілізація активів означає, що ані Росія, ані треті сторони не можуть отримати до них доступ. Однак це також не ставить активи під безпосередній контроль держав, що наклали санкції. Для ліквідації активів та їх передачі Україні спочатку необхідно провести акт конфіскації. Наразі більшість заблокованих активів зберігається в Euroclear, брюссельській компанії із надання фінансових послуг, яка виконує функції центрального депозитарію цінних паперів. Значна частина резервів Росії знаходиться саме там, що робить Бельгію та Європейський Союз у широкому сенсі ключовими гравцями у вирішенні питань щодо дій з цими активами.

Чи буде конфіскація допустимою згідно із міжнародним правом?

Це складне питання. Як правило, активи іноземних держав захищені міжнародним правом та користуються імунітетом. Цей імунітет порушується не лише постійною конфіскацією, але й самим заморожуванням таких активів. Однак міжнародне право передбачає можливість виправдання такого порушення за певних обставин. Одним з можливих виправдань є концепція «контрзаходів». Контрзаходи – це законні реакції держави на міжнародно-протиправне діяння, скоєне іншою державою, в яких держава-відповідач тимчасово призупиняє певні міжнародні зобов’язання перед державою-порушницею. Враховуючи порушення Росією заборони на застосування сили, призупинення імунітету її державних активів може за певних обставин бути юридично виправданим згідно із міжнародним правом.

За яких обставин?

Контрзаходи повинні відповідати певним вимогам: бути спрямовані на те, аби спонукати державу-порушницю дотримуватись міжнародного права, і не служити каральній меті. Вони також повинні бути оборотними і тимчасовими. Цих умов легше досягти шляхом заморожування активів, аніж шляхом їх постійної конфіскації. У будь-якому разі, згідно з міжнародним правом, є дискусійним питанням, чи можуть треті держави, які не постраждали безпосередньо від міжнародно-протиправного діяння, взагалі застосовувати контрзаходи. Тим не менш, кілька вчених розробили правові аргументи на підтримку конфіскації за певних умов. Однак колишній уряд Німеччини висловив протилежну позицію у відповіді на парламентський запит. У дебатах президент Франції Еммануель Макрон та прем’єр-міністр Бельгії Барт Де Вевер досі висловлювали скептицизм щодо конфіскації. Канцлер ФРН Фрідріх Мерц ще не має остаточної позиції, але висловив загальну готовність використовувати активи за умови створення міцної правової основи.

Однак, відсотки за цими активами вже можна використовувати?

Так і ні. Певні «надзвичайні доходи» – близько 2 мільярдів євро на рік – уже перераховуються до ЄС компанією Euroclear, де зберігається більшість активів, або стягуються Бельгією. Однак це не є «відсотковими» платежами за активами Центрального банку Росії у строгому юридичному сенсі. Ці доходи виникли через те, що певні активи, накопичені в Euroclear за підсумками іммобілізації, були реінвестовані самою компанією. Таким чином, ці прибутки, найімовірніше, юридично не належать Центральному банку Росії. Ці «надзвичайні доходи» призначені, серед іншого, для фінансування кредиту Україні у розмірі 50 мільярдів євро, який має бути погашений за рахунок цих доходів. Однак кредит ще не був повністю виплачений Україні.

Експерти обговорюють, чи було б практичнішим запропонувати Києву позики, використовуючи заморожені російські активи як заставу. Тоді Росії доведеться обирати між виплатою прямої компенсації Україні та стягненням цих активів. Чи буде це законним варіантом згідно з міжнародним правом?

Ця пропозиція ґрунтується на правових міркуваннях. Невідомо, чи можна виправдати постійну конфіскацію як контрзахід, оскільки конфіскація, як правило, не є ані оборотною, ані тимчасовою. Натомість, використання активів як застави відповідає цим умовам, якщо застава не витребувана.

Навесні США та Україна домовилися про фонд відновлення. Чи можуть кредитори або економічні партнери України вимагати конфісковані активи та/або відсотки?

Ні, кредитори або економічні партнери не мають законного права на такі вимоги. Якщо ЄС вирішить конфіскувати активи, він бере на себе контроль над ними та має повноваження визначати їх використання. Те, як ці кошти мають бути найефективніше використані, тоді вимагатиме ретельного та обдуманого розгляду.

Ваше дослідження зосереджено, серед іншого, на праві центральних банків. Яка установа повинна керувати коштами на відбудову України?

Однією із можливостей було б управління коштами в рамках Фонду миру ЄС, існуючого позабюджетного фінансового інструменту ЄС, призначеного для зміцнення оборонних та миротворчих можливостей ЄС. Альтернативно, кошти можна було б переказати майбутній Комісії з розгляду претензій України. Комісія з розгляду претензій – це міжнародна установа, яка займається розглядом претензій щодо компенсації за постконфліктні обставини. Прикладом є Комісія ООН з компенсації, яка була створена після Другої війни у Перській затоці. Фактично, Рада Європи уже зробила перший крок у цьому напрямку, створивши реєстр, який служить для документування та обліку збитків, завданих війною в Україні.

Які варіанти має Росія для відновлення доступу до активів та/або інтересів?

Загалом кажучи, Росія наразі не має засобів для відновлення доступу до своїх заморожених активів. Вирішення через міжнародні суди, особливо через Міжнародний суд ООН у Гаазі, видається малоймовірним, оскільки Росія не визнала загальної юрисдикції Суду. Натомість, Центральний банк Росії може подати заяву до Європейського суду з прав людини або звернутися до міжнародного інвестиційного арбітражного трибуналу. Однак обидва шляхи вимагатимуть подолання значних процесуальних перешкод.

Чи можуть російські активи бути використані для виконання рішень міжнародних судів проти Росії?

Це питання також стосується питання державного імунітету. Тривають дебати щодо того, чи може виняток з імунітету застосовуватися для виконання рішень міжнародних судів. Згідно із міжнародним правом, імунітет, насамперед, регулює відносини між державами, тоді як участь міжнародних судів може виходити за межі цієї традиційної сфери. Наприклад, обговорюється, чи можуть рішення Європейського суду з прав людини проти Росії бути виконані шляхом конфіскації заморожених активів. Однак, це була б незвідана правова територія, і, ймовірно, знадобилося б внесення змін до національного законодавства, щоб визнати рішення ЄСПЛ виконавчими документами.