Відбудова інфраструктури охорони здоров’я в Україні є життєво важливою, але їй перешкоджають численні фактори, зокрема війна, нестача ресурсів та політичні бар’єри

Інфраструктура охорони здоров’я в Україні та на окупованих Росією територіях значно погіршилася з моменту повномасштабного вторгнення в Україну у лютому 2022 року. Будь-які зусилля з реконструкції в Україні повинні включати інфраструктуру охорони здоров’я, оскільки це важливо для того, щоб дозволити повернення переміщених українців та створити належні умови життя. Без функціональних медичних закладів, досягнення економічного відновлення буде складним, що зробить регіони негостинними, особливо ті, що на передовій. Про це йдеться у звіті Дениса Ченуши, запрошеного наукового співробітника STG та асоційованого експерта GSSC (Литва) та Міхаеля Гутербока, запрошеного наукового співробітника Європейського університетського інституту на сторінках видання Італійського інституту міжнародних політичних досліджень, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Слабка система охорони здоров’я перешкоджатиме післявоєнній реабілітації населення та його реінтеграції в економіку реконструкції. Деякі зусилля з реконструкції інфраструктури охорони здоров’я вже розпочалися, але повна реконструкція буде дорогою і тривалою. Хоча реконструкція системи охорони здоров’я на окупованих Росією територіях демонструє певні ознаки прогресу, її майбутнє залишається невідомим через стратегію анексії та інкорпорації Москви.

Інфраструктура охорони здоров’я на територіях, які контролюються Україною

Інфраструктура охорони здоров’я на територіях, що контролюються Україною, зазнає постійних бомбардувань, особливо у великих містах, таких як Київ, Суми, Харків та Херсон. Окрім невибіркових бомбардувань, існує достатньо доказів того, що інфраструктура охорони здоров’я навмисно атакується російськими військами, як фізична інфраструктура, так і медичний персонал. Ще рік тому Всесвітня організація охорони здоров’я повідомила про 1940 нападів на інфраструктуру охорони здоров’я в Україні. Український центр охорони здоров’я (та інші організації) опублікували карту, яка охоплює період з лютого 2022 року по лютий 2025 року, відстежуючи загальну кількість нападів на інфраструктуру охорони здоров’я: 1039 нападів, які пошкодили або зруйнували лікарні, в результаті яких загинули 274 медичні працівники та поранено 233 медичних працівників. Більшість руйнувань спричинена авіаударами, яких з початку війни налічується майже 20 000 ракетних та 15 000 безпілотних. Окрім нападів на будівлі лікарень та медичних клінік, російські війська атакують електростанції та підстанції. Поточні потужності з виробництва електроенергії в Україні перебувають у критичному стані та можуть ще більше ускладнити медичне обслуговування в країні.

Новини не такі вже й похмурі, оскільки з початку війни відбулася певна реконструкція інфраструктури охорони здоров’я. За даними Міністерства охорони здоров’я України, 964 медичні заклади були повністю (594) або частково (370) реконструйовані. Це вражаючий подвиг, враховуючи щоденні бомбардування українських міст. Хоча значна частина фінансування реконструкції наразі надходить від уряду, який страждає від фінансових труднощів, Україна також отримує гроші на реконструкцію інфраструктури охорони здоров’я з інших джерел, таких як Світовий банк, уряд США та Європейський Союз. Станом на травень 2025 року, Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) виділив 740 мільйонів євро на численні програми реконструкції, включаючи ремонт та модернізацію лікарень. Наприклад, у Житомирській області в рамках проекту, що фінансується ЄІБ, було реконструйовано нове хірургічне відділення для обслуговування місцевого населення. Тим не менш, картина на нинішній лінії фронту зовсім інша.

Медична інфраструктура вздовж лінії фронту

Війна в Україні має виснажливий характер, з важкими артилерійськими обстрілами українських міст та повільним просуванням з великими втратами. У тумані війни важко точно оцінити стан медичної інфраструктури вздовж поточної лінії фронту. Однак, виходячи з прикладів, таких як бої за місто Бахмут, ми можемо припустити, що медична інфраструктура вздовж лінії фронту або серйозно пошкоджена, або зруйнована. Ми також знаємо, що медична інфраструктура вздовж лінії фронту часто переналаштовується для підтримки військових втрат, а не для надання рутинних послуг місцевому населенню. Це, у свою чергу, може зробити медичні заклади додатковими цілями для російських атак, оскільки вони лікують поранених солдатів. За даними Університету Осло, російські атаки на медичну інфраструктуру вздовж лінії фронту також включають сільські медичні клініки.

За даними українських джерел, серед регіонів, де найбільше бомбардувалася медична інфраструктура, виділяються Харківська, Донецька та Херсонська області. Росія продовжувала завдавати авіаударів по лікарнях Херсона після виведення військ з правого берега Дніпра у 2022 році. Перший рік війни був найбільш руйнівним для української інфраструктури охорони здоров’я. Майже 1000 атак було здійснено на регіони, які розташовані ближче до російського кордону, а також на Київ, Чернігів та Миколаїв. Посилений захист критичної інфраструктури, включаючи сектор охорони здоров’я, також можна пояснити переходом до багаторівневої та об’єктоорієнтованої стратегії протиповітряної оборони. Таким чином, було забезпечено відносну оборону для Києва та ключових міст, розташованих на заході, що залишило вразливими місця, які розташовані ближче до лінії фронту. Зі вступом у третій рік війни, об’єкти охорони здоров’я, які залишалися вразливими до повітряних атак, були переважно розташовані у Донецьку та Харкові, а також у Херсоні та Запоріжжі. Загалом, основна частина руйнувань зареєстрована на чотирьох окупованих та анексованих українських територіях та у контрольованій Україною Харківській області.

Інфраструктура охорони здоров’я на окупованій Росією території

Росія прагне окупувати українську територію, тому необхідно також оцінити стан інфраструктури охорони здоров’я на контрольованих нею територіях. Деякі з цих територій лише нещодавно перейшли під контроль Росії, тоді як інші окуповані російськими військами з лютого 2022 року, що дає достатньо часу для реконструкції інфраструктури охорони здоров’я.

Хоча інфраструктура охорони здоров’я на окупованих територіях зазнала більших руйнувань, темпи реконструкції, здається, повільніші або затьмарені більшою кількістю ускладнень, ніж на решті України. Три основні фактори гальмують реконструкцію:

По-перше, мобілізація чоловічого населення з чотирьох анексованих регіонів російською армією посилює дефіцит робочої сили, що є важливим для проектів реконструкції. У червні 2024 року приблизно 32 000 робітників були залучені до будівництва, половина з яких була зосереджена на реконструкції Маріуполя, який був зруйнований на 60-90%. Незважаючи на намір звільнити будівельний персонал від мобілізації, Росії досі не вистачає людей для виконання робіт з реконструкції. Це пояснює нещодавній запит Москви для надання робітників із Північної Кореї для відбудови Курської області після українського вторгнення зі серпня 2024 року по березень 2025 року. Очікується, що тисячі будівельників прибудуть, аби замінити відсутню спеціалізовану робочу силу в Росії.

По-друге, місцеве населення на контрольованих Росією територіях повідомляє про корупційні схеми, які пов’язані з контролем над інфраструктурою, яка пережила війну або перебуває у процесі відбудови. Така хижацька практика також перешкоджає потенціалу для відбудови.

Третій і останній критичний фактор полягає у наявності фінансових ресурсів. Хоча військова машина виснажила великі обсяги російських грошових резервів, західні санкції обмежують економічне зростання. У вересні 2022 року, на тлі процесу анексії, президент Росії Володимир Путін пообіцяв відбудувати окуповані українські регіони. Три роки потому, у червні 2025 року, російська влада повторила, що до 2030 року окуповані регіони повинні досягти середнього рівня життя російських регіонів, включаючи зусилля щодо воєнних репарацій та модернізації критичної інфраструктури. Витрати, що несе російський федеральний бюджет, є значними, оскільки анексовані українські регіони субсидуються майже на 90%. Більше того, принцип, застосований до Криму після анексії 2014 року, який полягає у наданні натуральної допомоги від 86 суб’єктів Російської Федерації, також застосовується на нещодавно окупованих територіях.

Таким чином, суб’єкти Російської Федерації беруть участь в інфраструктурних проектах, передаючи транспортні засоби, технічне обладнання та інші ресурси, включаючи фахівців для відновлювальних робіт. За даними Міністерства охорони здоров’я Росії, станом на червень 2024 року, за майже два роки після анексії було відновлено або реконструйовано близько 300 медичних закладів. Проте Росія намагається приховати бюджетні ресурси, які виділені на відновлення в окупованих регіонах. Орієнтовна сума, необхідна для Донецької та Луганської областей, коливається від 2,3 мільярда євро до 38 мільярдів євро. У бюджеті на 2023-2025 роки не уточнюються жодні конкретні деталі щодо 23% запланованих витрат, які засекречуються через західні санкції.

У рамках «спеціальних інфраструктурних проектів» у трирічному бюджеті Росії очікується виділення загалом майже 4 мільярдів євро, на відновлення інфраструктури в окупованих регіонах України. Оскільки Росія, схоже, не бажає найближчим часом припинити війну, доля медичної інфраструктури по обидва боки лінії фронту залишається невизначеною. Хоча українська стратегія протиповітряної оборони стає гнучкішою і територіально розподіленою, її функціональність залежить від безперервності військових поставок. Якщо енергопостачання не відповідає швидкості ремонту, важливі українські медичні заклади залишаються відключеними від електропостачання. Зрештою, поряд зі стабільними фінансовими вливаннями, потрібна достатня робоча сила для відновлення та реконструкції медичних закладів. Без життєздатної системи охорони здоров’я, міста неможливо відродити, а переміщене населення вагатиметься чи повертатися, навіть якщо війна закінчиться.