Головною умовою для повернення українських біженців є питання безпеки

До повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році, Ірина Шестова оселилася у Києві разом зі своїм чоловіком. Її оточувала родина: у місті жила її сестра та дві доньки. Але зараз вона живе сама, адже її родина розпалась через війну. Про це йдеться у спецрепортажі Громадського радіо США, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Чоловік Шестової загинув під час служби в армії на сході України. Її молодша донька переїхала до Канади. Її сестра живе у Львові. Її старша донька повернулася з-за кордону, але лише тимчасово. І вона воліє залишатися у передмісті Києва, а не у квартирі матері, щоб уникнути звуків війни.

Шестова стала переселенкою ще у 2014 році через бойові дії у рідному Донецьку, але жила у Києві, поки повномасштабне вторгнення Росії не змусило її знову втекти — цього разу до Румунії. Але, як і для багатьох українців, життя за кордоном виявилось не тим, про яке мріяла, і вона повернулася до Києва у 2024 році.

«Навіть якби залишилася там [у Румунії], я точно не знала, що робити далі. І я вирішила, що мені тут буде краще», — каже 50-річна Шестова.

Ксенія Ґедзь, координаторка з адвокації організації «Право на захист», української благодійної організації, яка допомагає біженцям та іншим постраждалим від війни, наголошує, як важко узагальнювати їхній досвід.

Біженці розкидані переважно по всій Європі, деякі з них знаходяться у Сполучених Штатах та інших країнах. Країни пропонують різні ступені захисту та права, а також різні можливості для працевлаштування та подальшого отримання громадянства.

«Право на захист» намагається підготуватися до майбутнього, коли повернуться мільйони репатріантів, аби максимально спростити процес їх адаптації.

«Нам потрібно розуміти, що ми будемо з ними робити, чи є у нас для них житло…, чи є у нас можливості працевлаштування, і що буде на рівні громади, коли ми говоримо про соціальну згуртованість. Я вважаю, що цей процес можна було б зробити плавним та безперешкодним, але у нас такого немає. Це проблема, оскільки у нас немає цілісного, систематичного, комплексного підходу до того, як взаємодіяти з українцями за кордоном і які можливості вони матимуть після повернення», – наголошує Ґедзь.

Незважаючи на нове життя у Румунії, Шестова повернулася з економічних міркувань: її робота підприємцем та агентом з нерухомості була легшою у Києві. Хоча їй подобався Бухарест, інтегруватися у новому місті було важко.

«Щоразу, коли ви змінюєте країну, це дуже виснажує. Як і кожного разу, коли ви намагаєтеся реінтегруватися [в] інше суспільство, це вимагає від вас багато зусиль», – пояснює Ґедзь.

За підтримки Агентства ООН у справах біженців, відомого як УВКБ ООН, організація «Право на захист» провела дослідження потреб біженців, які повертаються в Україну. Виявилось, що багато людей стикаються із труднощами з працевлаштуванням. Крім того, вивчення нової мови є великим викликом. Понад половина українських біженців (56%) хочуть повернутися, бо у них є родичі, які досі живуть в Україні.

Сестра Шестової живе у Львові. Її чоловік, який служив у бойовій бригаді, залишився у Києві, а вона поїхала з двома доньками та чотирма котами. Згодом його вбили.

Тепер, коли Шестова повернулася, принаймні їй легше відвідувати його могилу на кладовищі за Києвом. Її очі стають скляними, і вона не хоче зациклюватися на подробицях його смерті, а каже, що їй пощастило, що змогла змогла ідентифікувати тіло чоловіка та поховати.

Але жодна із доньок Шестової не повернулася з нею до України. Молодша живе у Канаді, де навчається у коледжі в Торонто, а старша, 26-річна Лія Казакова, жила та працювала у Чехії, поки їй не знадобилася операція на спині, і вона вирішила повернутися додому, щоб зробити її в Києві, де лікарні набагато кращі.

Але Казакова не готова залишатися. Вона не може спати вночі у квартирі своєї мами. Сирени повітряної тривоги та звуки вибухів викликають у неї занадто великий стрес.

«Ви можете бути у безпеці у будь-якій країні цього світу, але не в Україні, і це дуже велика проблема для мене. Я не сплю, якщо чую ці звуки», – каже Казакова.

Занепокоєння щодо безпеки є головним фактором, який заважає людям повертатися, згідно із дослідженням «Права на захист», оскільки понад половина людей, які хочуть повернутися, кажуть, що зробили б це, якби бойові дії в Україні припинилися.

«Головним фактором для повернення українських біженців є питання безпеки. Тому я вважаю, нам потрібно пам’ятати, що доки у нас буде повітряна тривога протягом восьми-шести годин і щоденні атаки безпілотників та ракет, дуже важко донести до українців, щоб вони поверталися», – вважає Ґедзь.

І Казакова погоджується з цією думкою. Наразі вона мешкає у передмісті Києва. Тут, подалі від звуків війни, вона може справді спати вночі, чекаючи на відновлення після операції та оформлення документів для повернення до Праги.