Як українські війська у Запорізькій області готуються до ймовірного наступу російських окупантів

Будівельні бригади у літню спеку встановлюють стовпи та дроти, які покриті рибальськими сітками для захисту логістичних шляхів від дронів

На глибині трьох метрів під землею мережа тунелів та окопів, укріплених деревиною, забезпечує безпечніше місце для відпочинку та відновлення сил бійцям на передовій, а також глибшу позицію для захисту від потенційного наступу Росії на Запоріжжя на південному сході України. Про це йдеться у спецрепортажі CNN, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Ми хочемо вірити, що війна закінчиться, але це не здається ймовірним найближчим часом. Як ми можемо вірити (президенту Росії Володимиру Путіну), коли було стільки обману», — наголошує Віктор, 53-річний піхотинець 65-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України.

Будь-які надії на прогрес у мирних переговорах починають згасати після того, як російські чиновники чітко дали зрозуміти, що двостороння зустріч між Путіним і Зеленським є малоймовірною перспективою – незважаючи на саміт на Алясці між Путіним і президентом США Дональдом Трампом, а також подальші переговори між Трампом, президентом України Володимиром Зеленським та європейськими лідерами.

«Росіяни готуються до ескалації тут, це точно», – упевнений Сергій Скибчик, командир відділення зв’язку 65-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

«Ми стоїмо до останнього»

Будівельні бригади у літню спеку встановлюють стовпи та дроти, які покриті рибальськими сітками для захисту логістичних шляхів від дронів.

Але бійці кажуть, що їм потрібне набагато сучасніше обладнання.

«Ми перебуваємо на тому технологічному етапі, коли «зона ураження» збільшується майже щомісяця. Раніше це було близько 5-7 кілометрів — тепер це до 30 кілометрів. Це означає, що нам потрібно більше далекобійної зброї, і, звичайно, системи радіоелектронної боротьби. Цього бракує на кожній ділянці фронту», – підкреслює Скибчик.

65-та окрема механізована бригада переживає жорстокість цієї війни, проводячи до двох тижнів на фронті, перш ніж повернутися у тилові окопи для перегрупування.

«Вони обстріляли нас з самого початку підходу. Ми знайшли одного ворога, знищили його. Але закріпитися не змогли через щільний вогонь», – каже Євгеній, 32-річний командир піхотного відділення бригади.

Він розповів, що зі шести членів його групи один загинув, двоє отримали поранення, а ще двоє мають струс мозку внаслідок атак безпілотників, мінометів та осколків. Вони були притиснуті протягом 9 годин, «не маючи жодного шансу навіть встати чи повзти вперед».

Для кадрових солдатів, таких як Євгеній, який вступив до армії у 18 років, ця боротьба є більшою, ніж війна.

І будь-які розмови про «мирну угоду», яка передбачає відмову від землі, яку вони регулярно ризикуючи життям, захищають, були б просто неможливими.

«Для нас немає можливості відступати самостійно. Ми стоїмо до останнього», — наголосив Віктор, 53-річний піхотинець бригади.

«Це жахливо»

Ці втомлені солдати також виконують рутинні місії зі захисту сусіднього міста Оріхів, що знаходиться лише за кілька кілометрів від лінії фронту та опинилося під прицілом війни.

Тут проживає зараз близько 800 мешканців порівняно із довоєнним населенням у 14 000 мешканців – багато з них є пенсіонерами, які не бажають або не можуть залишати свої домівки.

Щодня над ними нависає загроза дронів – над містом висить моторошна тиша, коли люди прислухаються до страшного гудіння, намагаючись забрати свої пенсії на пошті та забезпечити себе продуктами, ризикуючи життям, просто виходячи з дому.

Думка про мирних жителів, які досі живуть в Оріхові, «мотивує» війська продовжувати боротьбу.

«Присутність мирних жителів відображає їхню довіру до Збройних Сил, і це додає нам сили. Ми не хочемо їх підвести. Ми не покинемо це місце», – запевняє Скибчик.

Повернувшись до бліндажа, солдати намагаються трохи відпочити перед наступним завданням.

За окопними мірками, це майже розкіш – добре укомплектована комора, імпровізований душ, інтернет Starlink і телевізор. Дров’яна піч також зігріває їх взимку під землею, коли температура може сягати -20 градусів або нижче.

Вони сплять на міцних дерев’яних нарах, на яких вистелені невеликі матраци – приємніше, ніж в окопах на фронті, але все ж таки тісно по троє у кімнаті.