Польща першою країною у світі визнала незалежність України і зараз повинна стояти поруч у війні з російським імперіалізмом

Польський публіцист, політик і громадський діяч ХХ століття Єжи Ґедройць вважав, що незалежність України гарантує незалежність Польщі, тому потрібно зробити все можливе, щоб приєднатися до їхньої боротьби за суверенне існування, відновлення незалежності та її збереження. Про це розповіла Анна Бернгардт, президентка Паризького фонду культури в інтерв’ю польському виданню Rzeczpospolita, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Rzeczpospolita: На жаль, так сталося, що якраз перед 25-ю річницею смерті Єжи Ґедройця відбувся перший російський військовий напад на Польщу з моменту відновлення нею незалежності – з використанням безпілотників. Як, на вашу думку, відреагував би Єжи Ґедройць у такій ситуації?

Анна Бернгардт: Що б він сказав у такій ситуації – я не наважуся сказати. Ми можемо лише робити висновки, пам’ятаючи, як він реагував на події свого часу та аналізував ситуацію в цій частині Європи. Так звана ULB, або питання найближчих сусідів Польщі – України, Литви та Білорусі – концепція, сформульована Юліушем Мерошевським на сторінках «Культури» – була одним із найважливіших питань для Єжи Ґедройця. Він вважав, що незалежність наших східних сусідів гарантує незалежність Польщі, і тому ми повинні зробити все можливе, щоб приєднатися до їхньої боротьби за суверенітет, відновлення незалежності та її збереження. Це залишається актуальним і донині. В одному з останніх текстів, написаних Єжи Ґедройцем у серії «Нотатки редактора» для «Культури», він застеріг від відродження російського імперіалізму. Цей аналіз також підтвердився.

Rzeczpospolita: Можливо, нам здавалося, що спадщина Ґедройця та паризької «Культури» була важливою не лише для політичних еліт, що підтверджується реакцією польського суспільства на агресію Росії в Україні у 2022 році. На жаль, ставлення поляків змінюється. Також на тлі атаки російського дрона з’явилася інформація про те, що значна частина нашого суспільства починає піддаватися російській та антиукраїнській пропаганді. Чи виявляються уроки демократичної незалежності неактуальними перед обличчям цифрової революції, маніпуляцій та фейкових новин в Інтернеті? Як ми можемо з цим боротися?

Анна Бернгардт: Я думаю, що важливо згадати складний контекст ранніх днів паризької «Культури». Зрештою, шанси на реалізацію ідеї відновлення незалежності, сформульованої групою емігрантів, які приїхали до Парижа у 1947 році, щоб заснувати журнал, могли здаватися мізерними, навіть відсутніми. Але вони не здалися. Вони вірили, що лише конкретна, щоденна праця може чогось досягти. На них багато разів нападали, і багато разів їм доводилося виправляти неправдиву інформацію про себе. Зараз ситуація незрівнянно краща. Польща незалежна, є вільні ЗМІ, тому ми повинні засукати рукави: писати, перекладати та виправляти брехню, пам’ятаючи, що це для нашого спільного блага, тобто Польщі. Так думав Єжи Ґедройць, державний активіст.

Rzeczpospolita: У 2022 році президент України Володимир Зеленський та його дружина отримали премію Ґедройця, і ми не могли уявити собі іншого вибору на знак подяки за їхню позицію, яка була фундаментальною для безпеки Польщі. Чи була б така кандидатура так само добре сприйнята сучасною громадськістю, як тоді?

Анна Бернгардт: На щастя, Комітет премії Єжи Ґедройця є дуже незалежним органом, і я не сумніваюся, що у нього не було б опонентів. Але пам’ятаймо, що, окрім важливих питань, Єжи Ґедройць також розглядав другорядні, громадянські питання, і я маю підстави вважати, що, окрім відомих лауреатів премії «Річ Посполита», минулорічний лауреат Матеуш «Ексен» Водзінський, засновник кампанії «Позашляховики на фронт», був би прикладом громадянської позиції для Єжи Ґедройця. Він зібрав кошти на придбання, ремонт та поставку майже 300 транспортних засобів для України. Тому важливі дії політиків та громадських діячів, як і дії пересічних громадян. Зараз вкрай важливо, щоб ми, наслідуючи приклад Єжи Ґедройця, єдино стояли на захисті України. Нагадаю, що він вважав успіхом те, що Польща першою країною у світі визнала незалежність України. Його аналогічні зусилля з Литвою зазнали невдачі, але з Україною він досяг успіху. Варто також пам’ятати, що коли Єжи Ґедройць опублікував декларацію про незалежність України в «Культурі» у 1977 році, це був проривний документ, бо вперше за епоху глибокого комунізму, за часів Радянського Союзу, російські дисиденти також підписали такий документ. Нам просто потрібно діяти, а не заламувати руки, як це зробив редактор.

Rzeczpospolita: У 2019 році ви стали головою Асоціації Літературного інституту «Культура», а також очолювали Паризький фонд культури. На чому зараз зосереджуються обидві організації? Асоціація присвячена збереженню та популяризації спадщини Літературного інституту, тоді як Фонд був створений у Польщі для підтримки Асоціації. Цілі обох організацій однакові: захистити та зберегти те, що нам залишила неймовірна команда «Культури» — архіви, бібліотеку та дім, — а також популяризувати та представити цю спадщину, зокрема у віртуальному світі.

Анна Бернгардт: Наш веб-сайт, kulturaparyska.com, працює з 2014 року. На ньому представлені електронні версії щомісячника «Культура», «Історичні довідники», численні книги, бібліографії, численні тематичні статті про діяльність Літературного інституту та, звичайно ж, профілі ключових постатей, пов’язаних з «Культурою», а також аудіо- та відеоматеріали. На цих сторінках постійно з’являється новий контент; ми постійно додаємо та вдосконалюємо його. Згідно з побажаннями Єжи Ґедройця, Культурний центр — це не музей, а робоче місце. До нас приходять науковці, дослідники, журналісти та студенти, останні — у рамках семінарів, організованих університетами, та для проходження стажувань за програмою Erasmus. Щойно завершився багатоденний семінар для європейських студентів, проект Європейської мережі пам’яті та солідарності. Архівні колекції та періодичні видання були зібрані, і зараз ми подаємо заявку на фінансування для реконструкції та впорядкування величезної бібліотеки Єжи Ґедройця. Ремонт Культурного центру відбудеться пізніше.

Rzeczpospolita: Чи є якісь неопубліковані нотатки редактора, які ми можемо очікувати публікації?

Анна Бернгардт:  Матеріали в архіві були інвентаризовані, але не всі вони ще були предметом дослідження. Наприклад, у розділі невикористаних текстів (згідно з оголошенням у «Культурі», редактори не повернули незамовлені рукописи) збереглося багато друкованих рукописів, а також численні тексти, аналізи, мемуари та вірші. Звичайно, найцікавішим розділом, який досі є скарбницею інформації, є редакційне листування, яке вже впорядковано та оцифровано, що дозволяє дослідникам користуватися електронною версією. Листування редактора з ключовими авторами, такими як Мілош, Ґомбрович, Бобковський, Стемповський, Єленський, Мерошевський та багато інших, вже опубліковане в серії «Архів культури», але ще залишається величезна кількість непрочитаних та непереглянутих матеріалів. Ця колекція налічує 150 000 сторінок: листи, надіслані Єжи Ґедройцю, та копії його відповідей, оскільки редактор, щодня надсилаючи кілька чи десяток листів у різні куточки світу з різних питань, зберігав копії оригіналів. Тут ми можемо знайти цікаві, часом захопливі речі.

Rzeczpospolita: Будь ласка, згадайте томи листування редактора, які нещодавно були опубліковані.

Анна Бернгардт:  Перша серія «Архів культури» була започаткована ще за життя Єжи Ґедройця, і він сам запрограмував перші матеріали, що з’явилися у «Чительнику». Нещодавно в цій серії було опубліковано 27-й том листування Александера Бохенського, а до цього – перший том його дуже важливого листування з Юзефом Чапським до 1948 року. Незабаром має вийти другий том, а потім і третій. Зараз у нас майже 30 одиниць в Архіві культури, найстарішій серії, але не єдиній. Люблінська серія «У колі паризької культури» публікує тематичні томи передруків статей з «Культури», а також листи редактора. Листування Єжи Ґедройця також опубліковано в серії, яку видає Лодзький університет. Сподіваємося, що незабаром буде опубліковано листування редактора із Зофією та Зиґмунтом Герцами, яке мало вирішальне значення для Maisons-Laffitte.

Rzeczpospolita: Інші видавці також публікують томи листів, як-от до та від Вітольда Малкужинського та Яна Новака-Єзьоранського. Варто додати, що сімейне листування Єжи Ґедройця зі вступом Марека Жебровського щойно було опубліковано на нашому вебсайті kulturaparyska.com.

Rzeczpospolita: На чому зосередиться асоціація та фонд у 2026 році?

Анна Бернгардт:  Сенат Республіки Польща оголосив наступний рік Роком Єжи Ґедройця, оскільки він відзначає 80-ту річницю Літературного інституту, заснованого у Римі за наказом генерала Андерса. Наступного року також виповнюється 120 років з дня народження Єжи Ґедройця. Ми також святкуватимемо 130-ту річницю з дня народження Юзефа Чапського, а Сейм Республіки Польща з дня на день оголосить 2026 рік Роком Юзефа Чапського. Тому ми очікуємо численних виставок, конференцій, панельних дискусій та заходів, присвячених культурній спадщині.

Rzeczpospolita: Наступний конкурс нагород Єжи Ґедройця, організований редакцією «Rzeczpospolita», незабаром розпочнеться. Чи є якась сфера громадської діяльності, важливість якої ви хотіли б особливо підкреслити?

Анна Бернгардт:  Під час роботи журі кожен висуває своїх кандидатів. Однак, враховуючи розвиток поточної ситуації, що відбувається, зокрема, у Польщі та Франції, я б рекомендувала шукати кандидата чи кандидатів від організацій, які борються з дезінформацією. Приклад роботи Єжи Ґедройця показав нам силу слова як зброї. І давайте боротися словами за добре, спільне майбутнє.