У довгостроковій перспективі завоювання африканських держав може принести значні дивіденди, головним з яких є перспектива величезного сільськогосподарського ринку для стимулювання післявоєнного відновлення України

З 2022 року присутність України в Африці значно розширилася. Київ відкрив посольства по всьому Сахелю – останнє у Мавританії – та надав понад 300 000 тонн продовольчої допомоги і значну військову допомогу деяким країнам Африки, які найбільше постраждали від військових конфліктів. Рішення України інвестувати час, увагу та ресурси у покращення відносин з Африкою може здатися малоймовірним кроком під час війни з РФ, але потреба у пошуку нових союзників на континенті лише зростає. У довгостроковій перспективі завоювання африканських держав може принести значні дивіденди, головним з яких є перспектива величезного сільськогосподарського ринку для стимулювання післявоєнного відновлення України. Про це йдеться в аналітичній публікації Дженні Мазерс, старшої викладачки міжнародної політики в Аберіствітському університеті на сторінках  Chatham House, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Дипломатичні вторгнення

Значна частина обґрунтування українських зусиль викладена в її «Африканській стратегії» 2022 року. У ній окреслено, як дипломатія, економічні відносини та зусилля у сфері зв’язків з громадськістю можуть протидіяти російському впливу та, як описав Дмитро Кулеба, ексміністр закордонних справ України, «звільнити Африку від російського впливу».

Київ зосереджується на Західній Африці, де з 2022 року відкрив вісім посольств, зокрема у стратегічно важливій Мавританії. За кордоном, у Малі, російські приватні військові компанії підтримують уряд проти туарегських сепаратистів в обмін на доступ до прибуткових золотих копалень. Щоб конкурувати з військовою присутністю Росії в Малі та в інших 40 африканських країнах, з якими Москва має угоди про співпрацю, Київ також нарощує свою військову присутність.

У 2024 році українські спецпризначенці працювали у Судані для підтримки армії проти Сил швидкої підтримки та їхніх російських найманців-покровителів. У Мавританії Київ запропонував допомогу у запобіганні поширенню бойових дій з Малі, поділившись «досвідом бою і технологічним прогресом, отриманим у війні проти Росії».

Київ також працює над поглибленням торгівельних відносин. Протягом першого року вторгнення Росії блокада ключових портів Чорного моря спустошила сільськогосподарський сектор України та призвела до дефіциту 30 мільйонів тонн зерна, що потрапляло до Африки. Відтоді Україна відновлює свої експортні потужності з Африкою, зумівши у 2024 році відправити на континент 10 мільйонів тонн зерна. А в рамках гуманітарної ініціативи «Зерно з України» за останні три роки відправлено продовольчу допомогу понад 8 мільйонам людей у ​​Конго, Ефіопії, Сомалі, Нігерії, Кенії, Судані та Мавританії.

Ця матеріальна підтримка є лише одним із стовпів інформаційно-просвітницької діяльності Києва. У 2024 році Міністерство закордонних справ України опублікувало окрему Комунікаційну стратегію для Африки з метою протидії російській дезінформації та переконання африканців у тому, що вони поділяють спільний з Україною досвід утиску з боку «колонізатора».

Холодна реакція

Поки що це не змогло переконати багатьох людей в Африці. Амбівалентність була очевидною із самого початку. На екстреній сесії Генеральної Асамблеї ООН у березні 2022 року одразу після вторгнення Росії лише 28 із 54 країн Африки проголосували за резолюцію, яка засуджує агресію Росії. Відтоді Україна втратила подальшу підтримку в Генеральній Асамблеї ООН, тоді як кількість африканських країн, які підтримують Росію, зросла.

В інших випадках відносини повністю розірвались. Повідомлення 2024 року, в яких стверджувалося, що Україна була причетна до навчання та надання розвідувальних даних повстанцям туарегів, які вбили російських та малійських солдатів, викликали негативну реакцію. Невдовзі після цього Малі та Нігер розірвали дипломатичні відносини з Україною, а ЕКОВАС – регіональне угруповання із 12 країн Західної Африки – опублікувало заяву, в якій засудило «зовнішнє втручання» та «спроби втягнути регіон у поточні геополітичні протистояння».

Навіть гуманітарні програми Києва в Африці викликали критику. Хоча багато урядів прийняли продовольчу допомогу України, деякі африканські ЗМІ розкритикували її присутність у Малі як «фасад», аби приховати підтримку екстремістських груп. Більше того, зусилля України щодо надання військових послуг в Африці, включаючи нещодавній розвиток власних приватних військових компаній, таких як Omega Consulting Group, яка проводить навчання в Алжирі, не змогли порушити доступ Москви до критично важливих мінералів Африки.

Радянське коріння

Боротьба Києва з конкуренцією з Росією в Африці частково пов’язана із 80-річною перевагою Москви. Під час холодної війни Радянський Союз налагоджував відносини з новими незалежними країнами через торгівлю, технічну допомогу та військову співпрацю, допомагаючи фінансувати будівництво Асуанської греблі в Єгипті та нафтопереробного заводу Ассаб в Ефіопії, а також постачаючи зброю по всій Африці.

Сьогодні Росія має вдвічі більше посольств в Африці, ніж Україна. Москва, спираючись на фундамент холодної війни, створювала позитивний імідж на всьому континенті. Її культурна дипломатія включає мережу із 15 «Російських будинків», які пропонують безкоштовні уроки російської мови та стипендії для навчання в університетах РФ. На інших фронтах тактика м’якої сили Росії є цілеспрямованішою. Завдяки невпинним піар-кампаніям, Росія позиціонує себе як потужного та впливового гравця у світовій політиці, але такого, який серйозно ставиться до відносин з Африкою.

Це повідомлення часто доноситься через акаунти у соціальних мережах, які звертаються до аудиторії їхньою рідною мовою та стосуються відповідних політичних, економічних та культурних питань. Ця автентичність допомагає дружнім до Росії повідомленням знаходити відгук у людей, багато з яких з підозрою ставляться до Заходу, який, як вважається, мало що робить для вирішення проблем Африки. Успіх України в отриманні підтримки від Заходу є однією з причин, чому Київ намагається донести своє повідомлення до Африки.

Тиск деяких західних країн підтримати Україну на початку війни був зустрінутий з презирством у деяких країнах Африки. У 2022 році Наледі Пандор, міністр міжнародних відносин ПАР, задала тон широкому опору цим зусиллям, описуючи «відчуття поблажливого знущання – оберіть це, або ми вас покараємо». Уявне зближення України із Заходом мало що зробило для зміцнення її позицій в Африці за останні роки.

Заклики до членства в НАТО і тіснішої інтеграції з ЄС ще більше послаблюють антиколоніальне послання України, тоді як пов’язані із ним західні цінності секуляризму та підтримки прав ЛГБТК менш прийнятні для багатьох африканців. PR-зусилля РФ чітко демонструють цю різницю, часто протиставляючи її віру у традиційні, консервативні соціальні цінності твердженням про те, що Захід занепадає.

Тривала гра

Три роки потому Україна продовжує свою Африканську стратегію, але залишаються серйозні перешкоди. Відновлення торгівлі сільськогосподарською продукцією та програма «Зерно з України» показують, що африканські країни позитивно реагують, коли Київ пропонує щось їм потрібне. Але кинути виклик Росії там, де Москва найсильніша – пропаганді та військовому потенціалу – виявилося набагато складніше.

Переконати африканських лідерів відмовитися від давніх партнерських відносин із Росією нереально, принаймні не у короткостроковій перспективі. Але це не означає, що спроби України побудувати відносини в Африці безрезультатні. Її досвід досі показує, що зусиллям Києва найкраще підійде довгострокова перспектива; акцент на сферах, у яких Україна та Африка можуть співпрацювати на благо обох, а не змушувати африканців вибирати між Росією та Україною.

Африка уже демонструє, що може відігравати важливу роль у забезпеченні нових торговельних партнерів та ринків для української сільськогосподарської продукції. Коли війна з Росією нарешті закінчиться, ці економічні відносини стануть ще важливішими – і, розвиваючи їх зараз, Київ може закласти основу для сталого післявоєнного відновлення.