Ще до того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року, Україна стикалася із вищим рівнем стійкості бактерій до антибіотиків, ніж багато західноєвропейських країн

Коли Гейлі Урен поспішала назустріч пораненому британському солдату, евакуйованому до її лікарні на заході України, австралійський клініцист розмірковувала про те, наскільки вразливим, мабуть, почувається молодий чоловік, не розмовляючи українською. Коли вона підійшла до його ліжка, він випалив: «О Боже мій, слава Богу!» Потім він швидко запитав її: «Я втрачу ногу?». Про це йдеться в аналітичній статті VaccinesWork, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Кілька тижнів по тому, сонячного червневого дня у Львові, 24-річний солдат із чорним кучерявим волоссям і бородою та насиченими темними очима лежить у палаті, яку ділить із трьома іншими чоловіками з військовими пораненнями, у міській лікарні Святого Пантелеймона. Він виріс у Південному Лондоні і працював у приватній охороні, перш ніж вступити до Міжнародного легіону Збройних Сил України у січні 2025 року.

«Я приїхав сюди із вищою метою, — каже він, — зупинити зло, перш ніж воно пошириться далі в Європу».

Після навчання його скерували до Харківської області для відбиття наступу росіян. Одного квітневого дня, пробираючись через мінне поле, у нього влучили осколком міномета, що вибухнув за кілька метрів. Він спробував встати, «але відчув хрускіт кісток у стегні». Він підігнувся, і товариш витягнув його у безпечне місце.

Військові лікарі попередили його ламаною англійською мовою, якщо бактерії, які вразили його розтрощений таз, будуть стійкими до антибіотиків, то він може втратити ногу.

«Це була б надзвичайно важка ампутація», — каже Урен.

Його прогноз залежав від результатів лабораторного дослідження, яке викриє патогени.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, яке триває уже четвертий рік, призвело до жахливих втрат. Десятки тисяч солдатів та майже 14 000 мирних жителів в Україні загинули від жахливих травм, отриманих внаслідок обстрілів, вибухів безпілотників та ракетних атак. Ті, хто вижив, змушені боротися з іншою, невидимою загрозою: бактеріями, стійкими до багатьох антибіотиків.

Зростаюча кількість поранених солдатів інфікується мікробами, які мають надзвичайну стійкість — вони витримують більшість або всі антибіотики.

«Рівень смертності в Україні значно перевищує той, що ви бачите в усьому світі. І це справді лякає», — каже Урен.

В усьому світі антимікробна стійкість є частішою причиною смерті, ніж ВІЛ чи малярія; у 2021 році вона була безпосередньою причиною приблизно 1,14 мільйона смертей у всьому світі, згідно зі звітом The Lancet за 2024 рік.

«Найгірші з цих лікарсько-стійких штамів більше не реагують на деякі з найпотужніших доступних антибіотиків», — каже Луїза Мартін, педіатр та фахівець з інфекційних захворювань Університетської лікарні Шаріте у Берліні, яка допомагає керувати антимікробним забезпеченням у закладі.

За допомогою європейських союзників та Сполучених Штатів, українські органи охорони здоров’я намагаються вирішити проблему, яка, схоже, є першопричиною множинної лікарської стійкості: порушення контролю та профілактики інфекцій у перевантажених відділеннях швидкої допомоги. Ситуацію посилює давня помилкова практика деяких лікарів травматологічних відділень, яка полягає в економії запасів шляхом призначення низьких доз антибіотиків.

Оскільки зусилля щодо стримування загрози резистентності до антимікробних препаратів в Україні не дали результатів, небезпечні штами, стійкі до ліків, почали циркулювати серед населення загалом, зокрема серед маленьких дітей та людей з легкими симптомами захворюваності.

«Зараз це точно не обмежується лише пораненими на війні», – каже Урен, ані іншими пацієнтами, які підхоплюють стійкі бактерії у лікарнях.

Львівська область, де вона працює, має один із найвищих рівнів множинної лікарської стійкості в усій Україні: як у стінах лікарень, так і за їх межами, проявляючись у клініках та кабінетах лікарів по всьому місту.

А Львів знаходиться лише за 70 кілометрів від кордону із Польщею та Європейським Союзом.

«Безпосередньо біля їхнього порогу», – додає Урен.

Управління хаосом

Ситуація з резистентністю до антимікробних препаратів у Львові може бути жахливою, але Урен невпинно оптимістична. Вона набула досвіду в галузі охорони здоров’я під час пандемії у Брісбені, коли керувала розгортанням вакцини проти Covid-19 у 2021 році.

На початку 2022 року вона пройшла курс з медицини катастроф та невідкладної допомоги в Італії, де зустрілася з керівником британської благодійної організації UK-Med. Він запропонував їй роботу у Дніпрі.

«Я нічого не знала про Україну», – каже Урен, яка уявляла, що вся країна – це зона бойових дій.

Оселившись у Дніпрі, Урен часто їздила до мобільних клінік UK-Med по всій країні, забезпечуючи медичних працівників необхідними ліками.

На початку 2023 року посадовці Першого Львівського територіального медичного об’єднання звернулися до UK-Med, чи може благодійна організація зв’язати їх із кимось, хто міг би допомогти комплексу на понад 2400 ліжок, до якого входить лікарня Святого Пантелеймона, керувати процесом призначення антибіотиків. Урен скористалася цією можливістю, влаштувавшись на повний робочий день.

За словами Урен, лікарняний комплекс не вів систематичного обліку інфекцій у своїх пацієнтів, тисячі з яких були солдатами, скерованими туди для реконструктивної хірургії або лікування опіків. На момент прибуття до Львова, вони могли провести дні або тижні у кількох травматологічних відділеннях або лікарняних палатах.

«Ми не знаємо їхньої повної історії хвороби, через які лікарні вони пройшли», – каже Урен.

Вона та клінічний фармацевт Наталія Алієва ретельно складали рукописні нотатки про пацієнтів із мікробіологічної лабораторії лікарняного комплексу та її архіву.

«Я дуже швидко навчилася читати кирилицю», – каже Урен.

Проаналізувавши понад 6800 діагностичних ізолятів, Урен та її колеги зробили сумне відкриття. Коли лікарі призначають антибіотики, не знаючи достеменно, які бактерії вони лікують, 80% ймовірних збудників досі повинні бути чутливими до препарату. Однак для деяких антибіотиків вони виявляли 30% або менше.

«Це досить страшно і означає, що вони подіють лише приблизно у 30% пацієнтів», – повідомляє Урен.

У своєму звіті, опублікованому в журналі Lancet Infectious Diseases у квітні 2025 року, було розглянуто три мікроби, які вже перебувають на глобальному радарі стійкості до антимікробних препаратів: Pseudomonas, Acinetobacter та Klebsiella. Усі три є грамнегативними бактеріями, які мають характерну клітинну стінку, що допомагає захистити від ферментів, мийних засобів та антибіотиків. Усі три відомі тим, що колонізують опіки і травматичні рани, з яких інфекції на полі бою можуть потрапляти у кровотік та викликати небезпечний для життя сепсис.

Було достатньо підстав для занепокоєння, що Україна, як і інші зони воєнного конфлікту, перетвориться на тигель стійкості до ліків. Під час війни в Іраку на початку 2000-х років військові шпиталі були настільки переповнені стійкими до ліків Acinetobacter baumannii, що лікарі прозвали цей паличкоподібний організм «Iraqibacter». Збудник, схоже, особливо вправний у формуванні біоплівок, що дозволяє йому зберігатися на поверхнях лікарень довше, ніж більшість інших патогенів, інфікуючи нових поранених.

«Він також може передаватися повітряно-крапельним шляхом. Дуже важко його коли-небудь позбутися», — каже Гейман Вертхайм, медичний мікробіолог Медичного центру Університету Радбауда у Нідерландах, який провів час у Дніпрі та Львові, допомагаючи колегам боротися із мікробами, стійкими до множинних ліків.

20 років тому, штами A. baumannii, як правило, були чутливими до карбапенемів, класу антибіотиків широкого спектру дії. Тепер цього немає: багато A. baumannii зараз мають генетичний апарат, аби протистояти цим препаратам.

Коли Iraqibacter здобув сумну славу, Україна, як і інші колишні радянські країни, застосовувала принцип невтручання у використання антибіотиків. Багато антибіотиків можна було придбати в аптеках без рецепта.

«Якщо у вашої дитини була лихоманка, ви б дали їй антибіотик, навіть якщо це майже напевно був вірус, який викликав лихоманку», — каже експерт з антибіотикорезистентності Олена Мошинець, мікробіолог Інституту молекулярної біології та генетики в Києві.

Українські органи охорони здоров’я прагнули обмежити цю практику. Зараз у Києві, принаймні, менше антибіотиків доступно без рецепта.

«Але в багатьох інших регіонах це не так. У нас дуже велика проблема з тим, що люди використовують антибіотики, коли і де завгодно», – каже Сергій Ширинкін, директор лікарні Дніпровського державного медичного університету.

Ще до того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року, Україна стикалася з вищим рівнем стійкості бактерій до антибіотиків, ніж багато західноєвропейських країн. Деякі штами Acinetobacter та Pseudomonas, стійкі до ліків, які зараз виявляються у поранених солдатів, тісно пов’язані зі штамами, що циркулювали до 2022 року, згідно з липневим звітом у Genome Medicine мікробіолога Патріка Макганна з Інституту армійських досліджень імені Волтера Ріда у Сільвер-Спрінг (США).

«Ці результати є потужним прикладом того, як війна та збройний конфлікт можуть призвести до того, що проблема низького рівня стійкості до антимікробних препаратів швидко вийде з-під контролю», — каже Макганн.

Українські чиновники нещодавно почали надавати лікарям чіткіші вказівки щодо використання антибіотиків. Колись лікарям доводилося самостійно вирішувати, які антибіотики використовувати проти різних інфекцій.

«Це був повний безлад. Було багато плутанини з приводу того, що призначати і як лікувати пацієнтів», — зазначає Віктор Строкоус, завідувач відділення невідкладної допомоги Київської міської клінічної лікарні № 6, який лікував сотні солдатів з інфекціями, які загрожували їх життю.

У 2023 році Міністерство охорони здоров’я видало рекомендації, розділивши доступні антибіотики на три групи: препарати першого ряду, список препаратів, які підлягають спостереженню і їх варто використовувати економніше, та антибіотики, які зберігаються у резерві для найскладніших випадків.

«Це був великий крок вперед», — каже Строкоус.

Втім воєнна економіка України означає, що ресурсів для імпорту нових і дорожчих антибіотиків обмаль. Це означає, що українські лікарі здебільшого не мають доступу до найпотужніших антибіотиків, що використовуються як крайній засіб у багатих країнах.

Занадто близько до вибухів

Дніпро часто зазнавав ударів під час війни. Улюбленою мішенню росіян є «Південмаш», аерокосмічний конструкторський центр і завод, який під час холодної війни виробляв радянські міжконтинентальні балістичні ракети та космічні апарати.

На жаль, лікарня Дніпровського державного медичного університету розташована неподалік «Південмашу», кілька разів зазнавала пошкоджень від вибухових хвиль. Лікарня проводить до 50 операцій на день, переважно солдатам. Поряд із ще більшим комплексом на іншому кінці міста, лікарнею Мечникова – одним з найбільших медичних центрів України, вона приймає потік поранених на війні, які вже розпочали лікування в іншому місці.

«Найпроблематичніший патоген – це Acinetobacter. Приблизно кожен четвертий пацієнт із цим вірусом має інфекцію, стійку до різних препаратів. Їх ізолюють від інших пацієнтів, наскільки це можливо. У випадку локалізованих інфекцій, лікування включає видалення мертвих або інфікованих тканин та негативний тиск – створення вакууму над раною, який душить Acinetobacter, що потребує кисню. Такі підходи у поєднанні з антисептиками та курсом антибіотиків можуть вилікувати деяких пацієнтів. Але для інших, особливо тих, інфекції яких поширилися у кровотік, успішного лікування немає, – розповідає Дмитро Балик, головний хірург лікарні Дніпровського державного медичного університету.

Визначення правильних антибіотиків для інфекції із широкою або панрезистентністю до ліків — це «дуже стресово».

Алієва, яка консультує лікарню Святого Пантелеймона щодо того, які препарати, ймовірно, будуть найефективнішими, часто схвалює їхній вибір. Коли вона розпочала цю роботу кілька років тому, то їй хотілося плакати щодня.

«Мене вразило, наскільки величезною була проблема. Мікробіологічна лабораторія лікарні ідентифікує бактерії у зразках крові та інших тканин і використовує агарові чашки для визначення чутливості. Цей процес може тривати до тижня. Для пацієнтів, життя яких висить на волосині, лікарня терміново надсилає зразки до найближчого університету для швидкої обробки — години або менше — для ідентифікації штамів бактерій за допомогою методу мас-спектрометрії під назвою MALDI-TOF MS», – розповіла Алієва.

Мошинець та її колега Роман Гульковський із Київського інституту молекулярної біології та генетики, працюють над інструментом, який дозволить швидко діагностувати віруси широким масам. Вчені у чотирьох містах України оснащені секвенаторами ДНК наступного покоління, і вони зосереджуються на певних ділянках геномів штамів із множинною лікарською стійкістю українських пацієнтів.

Спочатку вони використовують комерційний тест, який може ідентифікувати 364 різні гени резистентності; дослідники планують охарактеризувати 12 000 зразків українських пацієнтів до кінця 2025 року. У підгрупі випадків вони планують секвенувати всі геноми знайдених штамів.

«Це дасть нам повну картину того, які гени резистентності є найважливішими в Україні», — каже Гульковський.

Далі, на основі цієї інформації, молекулярні біологи планують розробити власний тестовий набір, специфічний для України, з кількома найважливішими генами — можливо, 10 — аби забезпечити швидку діагностику бактеріальних штамів, що інфікують солдатів та інших пацієнтів.

«Це підкаже нам, який антибіотик, доступний тут, варто використовувати у кожному випадку», — пояснює Гульковський.

Більшість лікарень та клінік по всій країні мають лабораторію, яка може проводити ці тести, а час обробки результатів може бути вдвічі-втричі швидшим, ніж за допомогою методу мас-спектрометрії.

Гульковський сподівається, що ці рятівні тести будуть доступні у 2026 році. Але навіть швидке виявлення штаму, стійкого до різних лікарських засобів, все одно залишить клініцистів перед складним завданням.

Мабуть, найбільший страх в Україні викликає Klebsiella pneumoniae, стійка до різних лікарських засобів. Бактерія зазвичай зустрічається серед кишкової флори, а у здорових людей вона здебільшого доброякісна. Але вона стала головним патогеном війни в Україні. Близько 80% штамів Klebsiella зі широкою лікарською стійкістю в Україні несуть так звані гени стійкості до NDM, які надають широку стійкість до карбапенемів.

«Цей показник набагато вищий, ніж у решті країн Європи. Клебсієлі не довелося розвивати цю стійкість: бактерія легко переймає гени стійкості від інших бактерій поблизу. У 2023 році наша команда допомогла розслідувати випадок українського солдата, інфікованого шістьма штамами із широкою лікарською стійкістю, який помер після розвитку сепсису. Серед них була панрезистентна клебсієла, оснащена геном NDM та цілих 23 інших генів стійкості», – стверджує Макганн.

За його словами, клебсієлу особливо небезпечною робить її універсальність. Вона викликає низку серйозних інфекцій, від інфекцій кровотоку та пневмонії, пов’язаної з апаратом штучної вентиляції легень, до інфекцій сечовивідних шляхів та абсцесів. На відміну від Acinetobacter, клебсієла може виживати без кисню, тому обробка негативним тиском її не вбиває.

«Якщо ми бачимо штам клебсієли, чутливий до чогось, то відчуваємо радість, але це дуже рідкісна ситуація», – наголошує Алієва.

Підхід із двома препаратами

Київ може бути далеко від лінії фронту, але столиця України зазнає дедалі більших повітряних бомбардувань. Місто вже давно є місцем евакуації поранених.

«Вони прибувають сюди потягами та гелікоптерами, каретами швидкої допомоги та автобусами. Десятки пацієнтів із, здавалося б, невиліковними інфекціями опинилися у Київській міській лікарні № 6. Клебсієла є найшкідливішою. До війни ми не бачили багато випадків клебсієльозу. Зараз це клебсієла, клебсієла, клебсієла. І стійкість до ліків шалена», – повідомляє Строкоус.

Промінь надії з’явився навесні 2023 року, коли Мошинець почула про солдата у відділенні інтенсивної терапії, який був на межі смерті. Хірурги зашили його пошарпану осколками черевну порожнину, але у нього розвинулися ознаки сепсису, і аналізи виявили бактерії, стійкі до антибіотиків. Дослідження Мошинець засвідчили, що комбінація двох антибіотиків може перемогти інфекцію. Вона закликала лікарів солдата спробувати азитроміцин, який пригнічує атаки клебсієли на імунну систему та робить бактерію сприйнятливішою до другого препарату – меропенему, потужного карбапенему. Солдат одужав.

Строкоус та його команда вже пролікували понад 100 пацієнтів азитроміцином у поєднанні із меропенемом проти клебсієли, піперациліном/тазобактамом проти синьогнійної палички та цефоперазоном/сульбактамом проти ацинетобактера. 90-відсотковий показник успішності, який вони спостерігали, «значно перевершує їх очікування».

Мошинець проповідує принцип «один-два» кожному, хто готовий слухати. Один з новонавернених – молодий хірург-ортопед клініки в Іванкові, невеликому містечку на північ від Києва.

Зі своєю чорною футболкою та м’язистими, татуйованими руками Антон Арестович більше схожий на одного з українських солдатів, яких лікує, ніж на одного зі своїх колег-лікарів. Багато його пацієнтів – поранені солдати з Іванкова або його околиць, які втратили віру у допомогу, яку вони отримали в інших місцях, і відчайдушно потребують другої думки.

«Деякі зв’язуються зі мною через соціальні мережі, і я запрошую їх до нашої клініки. На момент їхнього прибуття, інфекції часто гнояться тижнями. Ми спостерігаємо значну стійкість до інших препаратів. Бактерії стають набагато агресивнішими», – зазначає Арестович.

У березні 2025 року солдат шкандибав до клініки з переломом ноги. Він був у жахливому стані. Перелом мав кілька гнійних абсцесів. Арестович видалив мертві тканини та уламки кісток, а потім вставив хірургічний спейсер, який поступово вивільняв чотири антибіотики. Але приблизно через тиждень, ситуація стала набагато гіршою. Бинти були синього кольору, а рана пахла нудотно-солодким запахом – ознаками Pseudomonas aeruginosa. Лабораторні результати показали, що штам був стійким до інших препаратів, і рана також була інфікована іншим грамнегативним мікробом, Proteus mirabilis.

Арестович зайшов в інтернет у пошуках «Аве Марія» і знайшов Олену Мошинець, яка пояснила, як працює її комбінована терапія. Медичний директор клініки Іванків був скептично налаштований, але Арестовича вмовили спробувати: «Або це, або ампутація». Десять днів азитроміцину та меропенему перемогли протей. Арестович також атакував Pseudomonas, замінивши піперацилін/тазобактам на меропенем. Через два тижні солдат одужав.

Поширення у Західній Європі

Інші країни Європи також отримали неприємне пробудження від жахливих інфекцій, з якими Україна стикається день у день, оскільки поранених солдатів евакуюють до лікарень Німеччини, Нідерландів та інших країн.

Одним із прикладів є молодий український солдат із численними травмами живота та переломами, якого перевели до голландської лікарні для операції. Він був інфікований 14 штамами, стійкими до карбапенемів, включаючи A. baumannii з високою стійкістю до ліків.

«Це був справді рідкісний випадок. Принаймні два штами набули стійкості до інших бактерій в організмі солдата», — каже керівник групи Антоні Хендрікс, національний координатор Голландської мережі спостереження за стійкістю до антимікробних препаратів.

Після п’яти місяців різноманітної антибіотикотерапії, під час якої голландські лікарі грали в гру «у крота», намагаючись виправити ситуацію, коли важкі інфекції спалахували то тут, то там у його тілі, вони нарешті перемогли мікроби та відпустили солдата на реабілітацію.

За словами Хендрікса, голландське спостереження підтверджує, що стійка до ліків клебсієла викликає серйозне занепокоєння. Також було виявлено рідкісний патоген в українських пацієнтів: високорезистентну до ліків Providencia stuartii, грамнегативну бактерію, яка може колонізувати постраждалих від опіків та пацієнтів із сечовими катетерами.

До війни в Україні, за словами Хендрікса, вони спостерігали один-два випадки P. stuartii на рік. Зараз це від 10 до 15. І хоча голландські лікарні докладають великих зусиль, щоб ізолювати пацієнтів з України, деякі штами із множинною лікарською стійкістю потрапляють до інших госпіталізованих пацієнтів.

«У мене є друзі-пластичні хірурги у Німеччині, і вони зачиняють усі відділення після прийому українського пацієнта. Вони повністю деконтамінують відділення, бо не хочуть спалаху такого типу бактерій, як у нас тут. Отже, це надзвичайно руйнівно впливає на системи охорони здоров’я по всій Європі», – каже Урен.

А ситуація у Львівській області стала ще тривожнішою. Урен відкриває на робочому столі файл зі звітами про випадки дітей з інфекціями, стійкими до антибіотиків.

«Дивіться, — це дані з нашої дитячої лікарні порівняно з київською. У дітей у Києві з клебсієльозними інфекціями 59% їхніх штамів можна лікувати карбапенемами, тоді як у Львові цей показник становить лише 28%. Ацинетобактер: 37% проти 21%. Pseudomonas: 53% проти 24%. Це просто жахливо. Наші діти зараз хворіють на ці інфекції. Вони підхоплюють їх звідкись із навколишнього середовища. Лікування дітей особливо складне, оскільки багато нових антибіотиків не ліцензовані для педіатричного використання. Таким чином, лікування часто спирається на неліцензовані або комбіновані схеми з невизначеною ефективністю і токсичністю», – наголошує Урен.

Загроза невиліковної лікарсько-резистентної інфекції у Львові є очевидною та присутньою.

«Я не хочу панікувати, але кожен може опинитися у групі ризику. Ми живемо в епоху, коли антибіотики більше не діють проти деяких штамів. Краща стратегія – це запобігати супербактеріям. Ми повинні відмовитися від думки, що інфекції, на жаль, є невід’ємною частиною війни. Першим кроком буде збір інформації про те, які антисептики та дезінфікуючі засоби найефективніші для стерилізації військових ран. Зараз ми прибираємось у темряві – нам потрібно запобігти прогресуванню зараження до інфекції. Щойно цей арсенал буде з’ясовано, я пропоную, аби Україна ставилася до поранених солдатів так, ніби вони є жертвами біологічної зброї», – зазначає Урен.

З 2022 року Україна отримує міжнародну підтримку щодо готовності до нападу із застосуванням зброї масового знищення, включаючи костюми захисту від шкідливих речовин та десятки надувних дезактиваційних наметів. Розгортання такого спорядження у лікарнях і травматологічних відділеннях поблизу лінії фронту, а також застосування правильних антисептиків та дезінфікуючих засобів може значно обмежити поширення бактерій, стійких до антибіотиків.

«Ми не можемо дозволити собі втратити більше кінцівок та життів», — каже Урен, яка переїхала до Києва наприкінці серпня 2025 року, аби очолити ці зусилля.