Швейцарія, яка пережила дві світові війни відносно без втрат, тепер захоплена зненацька військовим розвитком подій в Україні і змушена відмовлятись від ізоляції та робити внесок у зміцнення європейської безпеки

Ульріх Шмід, професор східноєвропейських досліджень в Університеті Санкт-Галлена в інтерв’ю швейцарському виданню 20 Minuten розповів про переваги замороженого конфлікту в Україні, інтереси Росії та внесок Швейцарії у європейську безпеку. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись із його думками.

20 Minuten: Якому сценарію закінчення війни в Україні ви б віддали перевагу?

Ульріх Шмід: Можна виділити потенційні сценарії, які базуються на історичних моделях. Обережно-оптимістичний сценарій — поділ України без мирного договору, з правом на возз’єднання, як це було із Німеччиною 1949 року. Неокупована територія України буде модернізована за західними стандартами.

20 Minuten: Який сценарій ви вважаєте найімовірнішим?

Ульріх Шмід: У середньостроковій перспективі тупикова ситуація може призвести до перемир’я, як після Корейської війни, із замороженою лінією фронту без будь-якої правової бази в рамках міжнародного права. Перевага: не потрібно жодних формальних поступок Росії, а отже, не потрібно визнання анексованих територій.

20 Minuten: Чи влаштує Росію такий варіант і чи така Україна зможе зберегти свій суверенітет?

Ульріх Шмід: Для Зеленського очевидно, що військова безпека України – питання життя та смерті. Навіть за сприятливого результату війни, вступ України до НАТО поки що не обговорюється. Важливим прикладом для України є Ізраїль: держава з потужним озброєнням, яка робить ставку на технологічні інновації та підтримує тісні відносини із Заходом. Зеленський має козир – передове українське виробництво безпілотників, яке добре зарекомендувало себе у бойових умовах.

20 Minuten: Які наслідки це мало б для Європи та Швейцарії, якби Росія здобула перемогу зі своїм мирним планом?

Ульріх Шмід: З європейської точки зору це викликає тривогу. Такий «мирний план» завдав би величезних моральних збитків, оскільки нагородив би жорстоку агресивну війну, що порушує міжнародне право, територіальними придбаннями. Враховуючи непередбачуваність Трампа, європейським державам НАТО довелося б дуже швидко зміцнювати та координувати свою оборону. Швейцарії варто переглянути свій підхід, заснований на ізоляції та нейтралітеті, і поставити питання, як вона може сприяти європейській безпеці.

20 Minuten: Наскільки інтереси Росії мають враховуватися в архітектурі європейської безпеки?

Ульріх Шмід: Ми маємо справу зі ситуацією двох людей: один, начебто, невинний, а другий — бунтівник. За Путіна Росія є найбільшою загрозою безпеці в Європі. Після 2014 року на сході України діяла місія спостерігачів ОБСЄ, але її роботу було саботовано Росією. Подальшу діяльність цієї місії спостерігачів було припинено ветом Кремля після відкритого вторгнення Росії в Україну. Необхідною умовою для врахування інтересів Росії в архітектурі європейської безпеки є її повернення до спільноти цінностей, якою є ООН. Статті 1 і 2 Статуту ООН свідчать, що підтримка міжнародного миру та безпеки є метою ООН і забороняють як загрозу силою, так і її застосування.

20 Minuten: Дехто критикує Швейцарію за те, що вона нічого не навчилася у питаннях політики безпеки під час холодної війни. Чи згідні ви?

Ульріх Шмід: У 1948 році Вінстон Черчілль сказав, що британське військове міністерство завжди готувалося до останньої війни. Те саме стосується і Швейцарії: переживши дві світові війни відносно без втрат, вона тепер захоплена зненацька військовим розвитком подій, які порушують саму основу європейської безпеки. Багато європейських урядів сліпо вірили у мирні дивіденди після закінчення холодної війни. Тільки зараз політики у сфері оборони усвідомлюють, що Росія — радикально ревізіоністська держава, з якою варто боротися набагато рішучіше після анексії Криму.