У випадку сирени повітряної тривоги співробітники театрів проводжають глядачів у бомбосховище. Якщо сигнал тривоги триває менше ніж півтори години, спектакль триває. Інакше квитки залишаються дійсними та можуть бути використані на будь-яку іншу виставу

Зі стелі звисає масивна люстра, стіни мерехтять золотом, а сидіння, ложі та завіса оббиті бордовим оксамитом. Зал для глядачів Одеського національного академічного театру опери та балету, оформлений у стилі неорококо, сьогодні майже повністю заповнений на прем’єрі «Запорожця за Дунаєм». Про це йдеться у спецрепортажі німецького видання Tages an Zeitung, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Козаки» композитора Семена Гулака-Артемовського, автора лібрето – це перша опера, яка виконана українською мовою. Прем’єра відбулася у 1863 році у Маріїнському театрі в Санкт-Петербурзі, після чого була тимчасово заборонена у Російській імперії.

Сюжет заснований на історичній події: 1775 року Запорізька Січ — козацька спільнота на південному сході України — була скасована за наказом російської імператриці Катерини ІІ.

У сучасному популярному історичному наративі України, запорізьке козацтво розглядається як символ боротьби українців за свободу, тоді як розпуск козацтва розглядається як імперський гніт із боку Москви.

Опера розповідає про те, як козаки, вигнані із батьківщини, знаходять новий будинок по той бік Дунаю, в імперії Османа. Вигнанці з болем і тугою згадують батьківщину. Тому козачий ватажок Карась, зрештою, звертається до султана за дозволом повернутися.

Співаки і танцюристи демонструють вражаючий виступ у цій постановці, витриманій у класичному стилі та позбавленій будь-яких спроб модернізації. Після того, як султан нарешті дарує козакам дозвіл повернутися на свою улюблену батьківщину — щасливий кінець, — йдуть дуже емоційні гімни, які славлять Україну.

Артисти балету у традиційних костюмах виконують справжній «козачий парад» із акробатичними трюками, а глядачі захоплено ляскають у долоні. Жодна сирена повітряної тривоги не перервала виступ цього вечора.

Серед глядачів – німці, волонтери з організації Ermstal hilft, які щойно доставили пожежні машини в Україну і тепер насолоджуються культурним відпочинком. Учасниця колективу та політик від Партії зелених Беате Мюллер-Геммеке, депутат Бундестагу з 2009 по 2025 рік, у захваті від того, що прем’єра такої опери відбулась у розпал війни.

«Ми повинні підтримати це, аби життя тривало», – сказала вона.

Перекладачка трупи, Наталія Петренко, додає: «Ми не можемо просто сидіти на вулиці та плакати».

Акт другий: 2 листопада 2025 року, Миколаїв. За 130 кілометрів від Одеси знаходиться промислове місто Миколаїв, центр українського суднобудування. На початку війни місто було тимчасово оточене російськими військами, але вистояло. Артем Свистун, режисер Миколаївського академічного художнього театру пояснює, що зараз в Україні спостерігається справжній театральний бум – частина загального культурного піднесення, коли Кремль прагне викорінити українську культуру.

До Першої світової війни Миколаївський академічний художній театр був повністю російськомовним. Репертуар включав російську та зарубіжну драматичну класику у виконанні російською мовою. Як і інші регіони Східної та Південної України, Миколаїв був русифікований за радянських часів. Навіть зараз на вулицях можна почути переважно російську мову, але в офіційних випадках використовується офіційна українська мова.

За попереднього директора на другому поверсі будівлі театру до 2017 року навіть працювала філія «Русского мира». Це державний фонд, заснований російським диктатором Володимиром Путіним для просування кремлівської версії російської культури по всьому світу – ефективного інструменту «м’якої сили». Нині у цьому приміщенні знаходиться музей театру. Одна з експозицій присвячена співробітникам театру, які зараз борються в українській армії проти російських окупантів.

Оскільки сьогодні вже п’ять разів звучала сирена повітряної тривоги, вечірню виставу із самого початку перенесли до бомбосховища. У невеликому приміщенні із сірими бетонними стінами встановлена ​​невелика сцена із чорною завісою.

Сьогодні у програмі французька комедія «Tout payé!» («За все заплачено!») Іва Жаміака. Атмосфера невимушена. Глядачі раді, що повітряні атаки не зможуть зіпсувати вечірню виставу у задушливому, але затишному «театрі-бомбосховищі».

Театр вже одного разу зазнав нападу: вночі 22 вересня 2022 року ракета С-300 потрапила у двір будівлі, де встановлено відкриту сцену. Уламок ракети застряг у стовбурі дерева неподалік.

Хоча ракета, на щастя, не потрапила в саму будівлю, збитки були величезними: вікна, стіни і дзеркала були розбиті; меблі, комп’ютери та швейні машинки були знищені; костюми пошкоджено. Скульптура Вакха у дворі втратила обидві руки. Вона стоїть там і досі, як пам’ятник війні.