Мабуть, найяскравішим свідченням співпраці між РФ та КНР в інформаційній сфері є зростання присутності російських державних ЗМІ у соціальній мережі TikTok, а також скоординовані кампанії та використання технологій штучного інтелекту

Вторгнення Росії в Україну продемонструвало критичну важливість інформаційного фронту у сучасних військових конфліктах. Уроки війни в Україні не залишилися непоміченими Кремлем, який інвестує величезні суми у фінансування інформаційних операцій та неодноразово використовував дезінформацію для дестабілізації своїх опонентів. Китай також добре усвідомлює зростаючу роль інформаційних можливостей і створив низку потужних інструментів. Про це йдеться в авторській колонці Вільяма Діксона, молодшого наукового співробітника Королівського об’єднаного військового інституту та Максима Безносюка, аналітика зі стратегічної політики та безпеки на сторінках Atlantic Council, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Багато західних країн продовжують розглядати питання інформаційної війни, передусім, як перевірку фактів та розвінчування вигадок. Натомість, з’являється дедалі більше ознак того, що Москва та Пекін поділяють бачення інформаційного простору як ключового елемента їхньої проекції сили та стратегій національної безпеки.

Нещодавня зустріч прем’єр-міністра Росії Михайла Мішустіна та його китайського колеги Лі Цяна свідчила про поглиблення співпраці між Москвою та Пекіном на інформаційному фронті. Щорічний саміт, який відбувся у Ханчжоу на початку листопада 2025 року, ознаменувався зобов’язаннями обох сторін співпрацювати у медіа-ініціативах, протидіяти дезінформації та просувати традиційні цінності.

Москва вже має великий досвід в інформаційних операціях, спрямованих на руйнування та перетворення політичного ландшафту Європи, і її вважають світовим піонером у використанні мультимедійних інформаційних операцій для досягнення цілей зовнішньої політики. Пекін також зіткнувся зі звинуваченнями у співучасті в цій діяльності, яка спрямована на використання соціальних розбіжностей та посилення поляризуючих наративів з метою підтримки антисистемних політичних сил у країнах Заходу.

Хоча вимірювання успіху інформаційних операцій не є точною наукою, безумовно, не бракує доказів того, що ця тактика має вплив. Підтримка ультраправих політичних партій зараз зростає по всій Європі. Хоча кожна партія має власну ідеологію, ці популістичні політичні сили, як правило, поділяють симпатії до Росії.

Мабуть, найяскравішим свідченням співпраці між РФ та Китаєм в інформаційній сфері є зростання присутності російських державних ЗМІ у соціальній мережі TikTok, а також скоординовані кампанії та використання технологій штучного інтелекту.

У Раді національної безпеки і оборони України звинуватили Кремль у використанні платформи TikTok для проведення інформаційних кампаній, спрямованих на деморалізацію українського суспільства та підрив опору вторгненню Росії. Українські чиновники стверджують, що Москва використовувала штучний інтелект для створення відео за участю «звичайних українців», які передають песимістичні повідомлення.

Росія також використовує китайські платформи соціальних мереж для вербування громадян КНР для війни в Україні. Великий обсяг оголошень про вербування у суворо контрольованій сфері дехто інтерпретує як знак мовчазного схвалення з боку Пекіну.

Китайська та російська інформаційні екосистеми, схоже, займаються значним перехресним просуванням. Кремлівські ЗМІ активно просувають контент, пов’язаний з війною в Україні на таких платформах, як китайська Weibo. Тим часом китайські державні ЗМІ та чиновники посилюють ключові кремлівські наративи, звинувачуючи Захід у вторгненні РФ в Україну та представляючи політику санкцій як провальну. І Пекін, і Москва використовують схожу мову для опису війни в Україні, яку вони зазвичай зображують як захисну реакцію на провокаційну політику Заходу.

Із розширенням інформаційної співпраці між РФ, КНР та іншими авторитарними режимами, західні політики повинні визнати, що інформаційна війна зараз є загрозою національній безпеці першого рівня, яка потребує комплексної реакції. Це має включати сигналізацію про те, що інформаційні наступальні дії будуть розглядатися так само як фізичне порушення суверенітету, а Європейський Союз і НАТО працюватимуть над встановленням чітких дипломатичних, правових та економічних червоних ліній в інформаційній сфері.

Необхідно докласти зусиль для ефективнішого захисту інформаційного простору, поєднуючи ініціативи урядів окремих країн разом із громадянським суспільством. Це може спиратися на широкий спектр конкретних прикладів, таких як воєнний досвід України та нещодавні вибори у Румунії та Молдові. Більша відповідальність за ворожі інформаційні операції також є надзвичайно важливою. Західні країни повинні публічно викривати атаки та завдавати відчутних витрат.

Авторитарна вісь, яка сформувалася з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, зараз встановлює нові стандарти щодо скоординованих інформаційних операцій на різних медіа-платформах. Реакція Заходу має бути такою ж систематичною. Інструменти та рамки існують; західні уряди лише повинні продемонструвати необхідну політичну волю.