Повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році викликало побоювання щодо можливого майбутнього нападу на НАТО і деякі країни вирішили повернутись до обов’язкової військової служби

Великі армії за призовом були характерною рисою держав-членів НАТО під час Холодної війни, але їхня чисельність зменшилася після розпаду Радянського Союзу. Проте повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році викликало побоювання щодо можливого майбутнього нападу на НАТО і деякі країни вирішили повернутись до обов’язкової військової служби. Про це розповідає Foreign Ukraine із посиланням на ВВС.

Обов’язкова військова служба наразі практикується у 9 європейських державах НАТО: Данії, Естонії, Фінляндії, Греції, Латвії, Литві, Норвегії, Швеції і Туреччині.

У Туреччині, яка має другу за величиною армію в альянсі безпеки після США, чоловіки віком від 20 до 41 року зобов’язані проходити військову службу протягом 6-12 місяців.

Норвегія призиває як чоловіків, так і жінок, зазвичай протягом 12 місяців.

Хорватія планує відновити військовий обов’язок у 2026 році – чоловіки віком від 19 до 29 років мають пройти двомісячну базову військову підготовку.

Велика Британія, яка конкурує із Францією чи Німеччиною за чисельністю звичайних військ (і є єдиною державою НАТО в Європі разом із Францією, яка має ядерну зброю), спирається на професійну армію.

Албанія, Чехія, Угорщина, Італія, Люксембург, Чорногорія, Північна Македонія, Португалія, Словаччина, Словенія та Іспанія також мають професійну армію.

Ісландія не має регулярних збройних сил, хоча її Берегова охорона виконує деякі оборонні завдання.

Міністерство оборони Бельгії нещодавно надіслало листи 17-річним юнакам із запрошенням стати добровольцями, щомісяця отримуючи близько 2000 євро. Програма добровільної військової служби, яка має розпочатися у 2026 році, має на меті збільшити кількість резервістів у бельгійській армії із приблизно 6000 до 20 000.

Нідерланди, започаткували добровільну військову службу у 2023 році, прагнучи підтримати свої професійні збройні сили.

Польща, яка має одну із найбільших армій НАТО, започаткувала одномісячну добровільну базову військову підготовку у 2024 році. У 2025 році прем’єр-міністр країни Дональд Туск оголосив про плани запровадити «масштабну військову підготовку для кожного дорослого чоловіка» в країні.

Болгарія у 2020 році запровадила добровільну військову службу для громадян віком до 40 років терміном на шість місяців, а Румунія планує запровадити чотиримісячну добровільну військову службу у 2026 році.

Німеччина скасувала обов’язкову військову службу у 2011 році, але у 2025 році запровадила військову службу на добровільній основі. Новий закон вимагатиме від усіх 18-річних чоловіків заповнити анкету із запитанням про те, чи бажають вони та чи можуть вступити до збройних сил, а з липня 2027 року пройти медичний огляд, аби встановити їхню придатність. План полягає у тому, аби розширити збройні сили ФРН із нинішніх 183 000 військовослужбовців до 260 000 до 2035 року – плюс 200 000 резервістів.

Франція, яка скасувала військову повинність 25 років тому, наразі має близько 200 000 військовослужбовців та ще 47 000 резервістів. Добровільна військова служба буде запроваджена поступово із літа 2026 року, головним чином для 18- та 19-річних, які отримуватимуть щонайменше 800 євро на місяць. Спочатку кількість буде обмежена до 3000 осіб, але до 2035 року вона має зрости до 50 000 осіб.

Інші європейські держави використовують різні підходи до комплектування своїх збройних сил.

Серед держав ЄС, які не входять до НАТО:

Австрія має систему обов’язкової військової служби для чоловіків віком від 18 до 35 років, які повинні служити близько 6 місяців або брати участь в альтернативній службі. Жінки можуть служити добровільно.

Кіпр має обов’язкову військову службу для всіх чоловіків старше 18 років, а також для деяких осіб кіпрського походження. Жінки можуть вступати на службу добровільно.

Ірландія і Мальта мають професійних військових.

У Швейцарії, яка не входить до ЄС і НАТО, чоловіки віком від 18 до 30 років повинні служити в армії або вступати до цивільної оборони чи альтернативної цивільної служби.