Чверть українських переселенців не знають що робити далі – соцопитування

Трохи більше 33% опитаних переселенців заявили, що хочуть інтегруватись у місце свого притулку, тоді як 20% респондентів хотіла залишитись, не інтегруючись

«9 січня 2025 року виповнилось два роки, як я тут. Здається, що минуло лише три місяці», — розповідає Валентина, яка втекла із Херсона, в інтерв’ю австрійському виданню ORF. 88-річна жінка – одна із 34 осіб, які перебувають під опікою у Войнилові на Івано-Франківщині. Крім надання житла для внутрішньо переміщених осіб, у центрі також знаходиться медичне відділення та надається паліативна допомога як у стаціонарних, так і в амбулаторних умовах. Foreign Ukraine пропонує переказ цього матеріалу.

Валерій утік з Херсонської області до Одеси. В кризовому центрі «Сусід у біді» в Одесі 62-річний чоловік разом із дружиною забрав продуктову посилку. На його батьківщині, на Кінбурнському півострові, який був популярним серед мандрівників до війни, все було зруйновано. Він не втрачає надії повернутися до області, частково окупованої Росією: «Коли ми повернемося, все знову буде українським».

Під час нічного нападу граната влучила у кухню її квартири. Рятувальники витягли її з-під завалів. Сама вона майже не постраждала. Місяць вона прожила у родичів. Коли вона більше не хотіла бути для них тягарем, то поїхала на захід України. Її чоловік та син давно померли. Тим не менш, вона сподівається колись повернутися.

«Тут дуже красиво і дуже затишно, але я сумую за Херсоном і хочу додому», – каже Валентина.

Валентина втекла з Херсона майже два роки тому. Граната влучила в кухню її квартири, розповіла вона. Вона сказала, що її житло у Войнилові було дуже гарним, але вона сумує за рідним містом. Їй важко зрозуміти, чому Росія напала на Україну: «У Херсоні більшість людей розмовляють російською. Я читаю багато книг та літератури російською мовою. У місті також були люди з Китаю та Кореї», – сказала 88-річна жінка. «Я б ніколи не повірила, що Росія може напасти на нас. Але з Путіним це змінилося».

У той час як дипломатичні зусилля щодо припинення війни продовжуються, багато внутрішньо переміщених осіб стикаються з невизначеним майбутнім. Ця невизначеність відображена у соціологічному опитуванні, проведеному Міжнародною організацією з міграції (МОМ) у період з липня до жовтня 2025 року. 25% переміщених осіб заявили, що не знають, що робити далі. Трохи більше 33% опитаних переселенців заявили, що хочуть інтегруватись у місце свого притулку, тоді як 20% респондентів хотіла залишитись, не інтегруючись. 16% були переконані, що зрештою зможуть повернутися до місць свого походження.

Таня родом з Нікополя, що на Дніпрі. Коли обстріл міста російськими військами посилився, вона вирішила втекти. Останні два роки вона, її шестирічна донька Наташа та мати проживали в закладі Caritas Spes у місті Вінниця на заході України. Коли її запитали, чи має вона надію повернутися, вона відповіла: «Напевно, вже ні, але побачимо».

Лише у листопаді 2025 року, за даними МОМ, 48 000 людей були змушені залишити свої міста та села. Примусові евакуації тривають через бойові дії, що продовжуються, на лінії фронту на півдні і сході України.

Нещодавно місцева влада розпорядилася про евакуацію 14 сіл у Чернігівській області на півночі України. За тиждень до цього місцева влада оголосила про примусову евакуацію дітей та їхніх батьків або опікунів із 19 населених пунктів Донецької області у зв’язку з погіршенням ситуації з безпекою.

Дім Ніни знаходився в Донецькій області. Вона довго перебувала в зоні бойових дій. Коли в її будинок впала «російська бомба», вона приїхала до Вінниці без грошей та документів. Щоб заробити, пенсіонерка працює на пошті. Її донька живе в Сумській області на північному сході і також розглядає можливість приїзду до Вінниці. Чоловік доньки зник безвісти на фронті. Найбільше бажання Ніни — щоб війна закінчилася. «Путін і Зеленський — сильні лідери, то чому вони не можуть вирішити конфлікт?» — розмірковує вона.

Українська держава надає фінансову та соціальну підтримку та допомогу у пошуку житла ВПО. Регіональна влада також пропонує допомогу. Однак для багатьох ВПО цієї допомоги ледве вистачає на виживання. Знайти роботу буває складно.

Особливо страждають жінки. Під час опитування майже 40% жінок, переміщених усередині країни, повідомили, що мають достатньо грошей лише на продукти харчування. Їм не вистачає коштів на одяг та більші покупки, такі як житло та предмети розкоші.

Любов та її син Юрій втекли з Сєвєродонецька. У березні 2022 року Юрій отримав важкі травми голови та хребта внаслідок російського ракетного нападу. Йому важко ходити та говорити. «Ми сподіваємося, що зможемо повернутися. Це моя батьківщина, я там виріс», – сказав 75-річний чоловік.

Також очевидними є регіональні відмінності щодо ризику бідності. Середній дохід робітника з Донбасу в багатьох регіонах України нижчий за місячну орендну плату. У підсумку, протягом 2025 року на окуповані Росією території Донбасу повернулося понад 130 000 українців.

Пошук житла – серйозна проблема. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), щонайменше 2,5 мільйона будівель — приблизно 13% загального житлового фонду України — було зруйновано чи пошкоджено під час війни. Багато людей живуть у будинках, які «погано пристосовані до небезпечних для життя мінусових температур».

Валентин (82 роки) та його дружина колись жили в Покровську. Місто значною мірою зруйноване після місяців важких боїв. «Ми сподіваємося на краще», – сказав колишній професійний волейболіст. Його донька зараз у Дніпропетровську. Російські атаки там також нещодавно посилилися. Тому його донька також розглядає можливість переїзду до Вінниці.

Дослідження, опубліковане у 2025 році, показало, що житлові програми у більшості муніципалітетів не задовольняють навіть половину попиту. Згідно з дослідженням, у Києві 2864 сім’ї внутрішньо переміщених осіб (ВПО) подали заявки на тимчасове житло. Фактично його отримали лише 115 сімей.

Крім урядових та регіональних програм, національні та міжнародні організації також намагаються підтримати ВПО. У Вінниці організація «Карітас-Спес» керує притулком для людей із особливими потребами. Тут знайшли притулок 75 людей — самотні батьки, діти, люди похилого віку та особи з інвалідністю. На Вінниччині проживає 146 000 внутрішньо переміщених осіб, 43 000 з яких мешкають у регіональному центрі, де проживає близько 360 000 осіб.

«80% переселенців прибувають із Луганської та Донецької областей, значну частину яких було незаконно анексовано Росією, — повідомив Євген Маркевич, директор організації «Карітас-Спес» у Вінниці.