Доходи від вуглецевих кредитів можуть, наприклад, допомогти фінансувати більше проектів з відновлення лісів на пошкоджених війною землях України та відновлення її деградованих сільськогосподарських ґрунтів

Війна в Україні завдала величезної шкоди навколишньому середовищу. Близько 2,4 мільйона гектарів сільськогосподарських угідь – площа майже розміром з Уельс – зараз завалені нерозірваними боєприпасами. Тисячі нафтогазових, хімічних та боєприпасних об’єктів також були пошкоджені, внаслідок чого токсичні речовини потрапляли у річки, водно-болотні угіддя та Чорне море. Про це йдеться в авторській колонці Євгенії Копиці, наукової співробітниці юридичного факультету Оксфордського університету на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Тільки руйнування Каховської греблі на річці Дніпро у 2023 році затопило 600 кв. км землі, знищивши цілі екосистеми. А загальні викиди, пов’язані з війною, зараз оцінюються в еквівалент близько 230 мільйонів тонн CO₂. Це можна порівняти з річними викидами Австрії, Угорщини, Чехії та Словаччини разом узятими.

Проте навіть під цим тиском Україна залишається здатною будувати стале майбутнє. Як зазначено в аналітичній записці, представленій на CoP30 у Бразилії моїми колегами з Oxford Net Zero, Україна має можливість побудувати вуглецевий ринок, який зможе підтримати її післявоєнне відновлення та зміцнити здатність протистояти майбутнім конфліктам.

Ринок вуглецю дозволяє компаніям торгувати «вуглецевими кредитами», кожен з яких представляє одну тонну CO₂, скорочену або видалену з атмосфери. Ці кредити генеруються такими проектами, як лісовідновлення або відновлювана енергетика, і компанії можуть купувати їх для компенсації власних викидів парникових газів.

Існує два основних типи ринку вуглецю: ринок відповідності та добровільний ринок. На ринку відповідності уряд контролює постачання вуглецевих кредитів. Вони обмежують викиди на певних рівнях і видають компаніям дозволи на торгівлю, причому компанія, яка не використовує всі свої вуглецеві кредити, може продати їх тій, яка очікує перевищити свої ліміти.

На добровільному ринку компанії добровільно купують вуглецеві кредити у розробників проектів, аби компенсувати власні викиди. Вони часто роблять це для покращення власної репутації або для задоволення вимог інвесторів, причому купівля вуглецевих кредитів зазвичай є швидшим способом продемонструвати дії щодо клімату, ніж пряме скорочення викидів.

Глобальний ринок відповідності набагато більший за добровільний ринок, оцінений у 851 мільярд доларів США (634 мільярди фунтів стерлінгів) у 2021 році. Добровільний ринок того року оцінювався лише у 2 мільярди доларів США. Але функціонуючий добровільний ринок вуглецю ще може бути життєво важливим для України.

За даними Morgan Stanley, очікується, що світовий добровільний ринок вуглецю зросте приблизно до 100 мільярдів доларів США у 2030 році та 250 мільярдів доларів США до 2050 року. Добре розроблений національний ринок може відкрити доступ до приватного капіталу для підтримки післявоєнного відновлення України в той час, коли державний бюджет напружений до межі.

Доходи від вуглецевих кредитів можуть, наприклад, допомогти фінансувати більше проектів з відновлення лісів на пошкоджених війною землях України та відновлення її деградованих сільськогосподарських ґрунтів. Це також може сприяти розвитку децентралізованої відновлюваної енергетики в країні.

Різні оцінки, зокрема від Світового банку, свідчать про те, що всі ці сфери потребуватимуть мільярдів доларів інвестицій протягом наступних років. Вуглецеве фінансування не замінить державне, але може доповнити його в момент гострого фіскального тиску.

Технології та проекти, які зазвичай фінансуються через добровільні ринки вуглецю, зокрема відновлювана енергетика, також можуть допомогти Україні краще протистояти наслідкам конфлікту у майбутньому.

Інфраструктура на основі викопного палива надзвичайно вразлива під час війни, оскільки залежить від централізованих об’єктів, довгих ланцюгів постачання та безперервного постачання палива. Нафтопереробні заводи, трубопроводи та підстанції є нерухомими цілями, тоді як паливні колони піддаються атакам.

Децентралізовані системи відновлюваної енергії знижують ці ризики. Наприклад, локалізовані системи сонячної енергії, які працюють незалежно від національної мережі, можуть забезпечити роботу лікарень, притулків та центрів зв’язку навіть під час атаки на головну електромережу.

Основи для створення власного національного вуглецевого ринку в Україні вже закладені. У 2024 році Верховна Рада України ухвалила закон, який офіційно зобов’язав створити систему торгівлі викидами, яка буде запроваджена у 2026 році з пілотної фази, метою якої є створення системи для торгівлі вуглецевими кредитами.

У країні також з’являється кілька добровільних ініціатив з відновлення природи. Наприклад, проект під назвою «Rewilding Ukraine» розпочав відновлення близько 13 500 гектарів водно-болотних угідь та лук на півдні України.

Ці проекти наразі функціонують незалежно, залишаючись фрагментованими та загалом невеликими за масштабом. Але багато з них розробляються з розрахунком на те, що зрештою вони будуть інтегровані у вуглецевий ринок, що дозволить їм генерувати перевірені вуглецеві кредити.