Приватні клініки лікування безпліддя почали пропонувати військовослужбовцям безкоштовну послугу заморожування сперми у 2022 році, у випадку якщо вони отримають поранення в бою або їхня фертильність буде порушена

Максим не проти обговорювати свою сперму. Насправді, він хотів би, щоб більше українських військових говорили про свою фертильність – або хоча б думали про це. Про це йдеться у спецрепортажі ВВС, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Наші чоловіки вмирають. Український генофонд вмирає. Йдеться про виживання нашої нації», – каже 35-річний солдат, який служить у Національній гвардії України, і коли він нещодавно повернувся у відпустку, то його дружина вмовила відвідати клініку в Києві та залишити зразок сперми.

Його заморозили безкоштовно в рамках програми допомоги солдатам, які проходять військову службу. Якби Максима вбили, то його дружина могла б використати зразок, щоб спробувати завести дитину, яку вони завжди хотіли.

«Незалежно від того, чи знаходитесь ви безпосередньо на «нульовій точці» лінії фронту, чи за 30 або навіть 80 кілометрів позаду, немає жодної гарантії, що ви у безпеці. Це означає стрес, який [може мати] вплив: ваша репродуктивна здатність знижується. Тому ми повинні думати про майбутнє нашої української нації», – наголошує солдат.

Приватні клініки лікування безпліддя почали пропонувати військовослужбовцям так звану кріоконсервацію у 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення Росії. Вони могли безкоштовно заморожувати їхню сперму або яйцеклітини у випадку, якщо отримають поранення в бою або їхня фертильність була порушена.

У 2023 році український парламент вирішив врегулювати цю практику та забезпечити державне фінансування.

«Українські солдати захищають наше майбутнє, але можуть втратити своє власне, тому ми хотіли дати їм цей шанс. Це для того, аби підтримати їх, щоб вони могли використовувати свою сперму пізніше», – так народна депутатка України Оксана Дмитрієва описує закон, який вона допомогла розробити.

Однак початкові зусилля політиків викликали громадський резонанс, коли вони постановили, що всі зразки мають бути знищені після смерті донора. Це стало відомим, коли вдова-воїн намагалася завести дитину, використовуючи заморожену сперму свого чоловіка, і це було заблоковано.

З того часу до закону було внесено зміни, згідно з якими всі зразки солдатів зберігаються безкоштовно до 3 років після їхньої смерті та доступні для використання партнером за попередньою письмовою згодою.

Програма також спрямована на вирішення демографічної кризи в Україні, яка існувала до вторгнення Росії, але значно погіршилася через велику кількість чоловіків, які гинуть у бою, багато з яких є молодими і здоровими.

«Ми також думаємо про майбутнє та всіх молодих людей, яких ми втратили. Нам потрібно їх замінити. Це один крихітний крок до покращення демографічної ситуації», – вважає Дмитрієва.

Під час власних візитів на передову вона заохочує солдатів розповідати про своє сексуальне життя та проблеми із фертильністю, а також думати про заморожування сперми.

«Спочатку їм дуже соромно, але ми розмовляємо, і я кажу їм розповісти іншим, а потім вони приходять і роблять це. Якщо у них є така можливість, то чому б і ні? Це не боляче!», – стверджує Дмитрієва.

Центр репродуктивної медицини у Києві почав приймати солдатів на програму кріоконсервації у січні 2026 року.

Поки що зареєструвалося лише близько десятка військовослужбовців, але клініка впевнена, що це зміниться, як тільки інформація про це буде масово поширеною.

«Ми очікуємо великого попиту. Ми маємо великі надії», – каже Оксана Голікова, директорка Центру.

Кількість вагітних пацієнток, яких приймає Центр, зменшилася вдвічі з початку тотальної війни у 2022 році.

«Якщо жінки перебувають у стресі, то у них [можуть] бути проблеми з менструацією. Все це пов’язано. Близько 60% моїх пацієнтів приймають антидепресанти, включаючи людей із панічними атаками через ракети та дрони», – розповідає Голікова.

В інших спостерігається те, що вона називає «синдромом затримки життя»: відкладення важливих рішень, зокрема пологів.

Катерина Малишко та її чоловік Віталій деякий час намагалися зачати дитину. Вона вважає, що їхні проблеми із зачаттям природним шляхом були спричинені або принаймні посилені війною.

«Весь цей стрес і безсонні ночі. Кожна ніч — як лотерея: ти не знаєш, чи прокинешся», – зазначає Катерина.

Молоде подружжя мало б у 2026 році відсвяткувати четверту річницю весілля, можливо, з новонародженою дитиною. Минулої зими у клініці лікування безпліддя у них було три життєздатні ембріони, і Катерині мали пересадити їх у матку.

Потім Віталія вбили.

«Це було пряме влучання керованої бомби, у нього не було жодних шансів», — каже Катерина.

Вона відверто розповідає про свою боротьбу за те, щоб просто жити далі без чоловіка. Її біль став ще гострішим, коли клініка сказала, що вона не має права продовжувати лікування замороженими ембріонами чи спермою Віталія.

Оксана Дмитрієва безпосередньо втрутилася в роботу деяких клінік, щоб забезпечити лікування сімей солдатів. Але вона визнає, що новий закон ще потребує «доопрацювання».

Голосування за кількома поправками має відбутися навесні 2026 року.

Катерина у відчаї та скорботі була змушена звернутися до суду, і лише через шість емоційно виснажливих місяців суддя нарешті виніс рішення на її користь.

«Я прочитала рішення, сиділа і плакала. Тому що це була наша родина. Ми так довго цього чекали і стільки всього пережили. Я відчувала радість і горе одночасно, бо мені довелося боротися за свої права. Але я хотіла це зробити, аби вшанувати пам’ять свого чоловіка», – підкреслює Катерина.

Вона ще не готова завести дитину, а також не сподівається, що війна незабаром закінчиться, що дозволить їй народити дитину у мирній країні.

«Якщо ми зараз підемо на компроміс, то за що загинуло стільки людей?» — така її реакція на думку про те, що Україна може відмовитися від територій, за які Віталій загинув, захищаючи, щоб Росія зупинила своє вторгнення.

Але Катерина хоче мати можливість народити дитину свого чоловіка, коли буде до цього готова.

«Я думаю, що діти наших солдатів, які загинули, повинні мати шанс жити в країні, за яку загинули їхні батьки», – запевняє Катерина.

Максим заморозив свою сперму, але на його думку, найбільшою проблемою є переконати якомога більше солдатів зареєструватися у цій програмі.

Оксана Голікова згадує розмову з одним ветераном війни, який сказав, що солдати приходять до нього в сльозах, бо їм важко мати секс зі своїми партнерками.

«Чоловіки скритні, але є багато психологічних проблем», – визнає Максим.

Тож він пропонує солдатам заморожувати свою сперму під час призову або мобілізації, коли вони залишають зразки ДНК, аби ідентифікувати їх у разі смерті.

«Нам потрібно більше говорити про це та пояснювати, чому це важливо. Тому що ми, чоловіки, нічого не зробимо, якщо ви не штовхнете нас цим в обличчя – і не змусите нас», – підсумовує солдат.