У поєднанні з посухою в Північній півкулі, наближенням явища «супер-Ель-Ніньйо» і тривалою нестабільністю на Близькому Сході — світ опинився на межі кризи, яка може звести нанівець багаторічний прогрес у боротьбі з глобальним голодом і приректи мільйони людей на гостру нестачу продовольства

У липні 2026 року російсько-українська війна з новою силою спалахнула вздовж південної морської осі, поклавши край трирічному періоду відносної стабільності в Чорному морі та призвівши до закриття портів напередодні сезону збору врожаю. Відтоді через удари залишається заблокованим найважливіший у світі вузол для транспортування зерна, що унеможливлює експорт 17% зерна, яке перебуває у світовому торговельному обігу. Якщо не відбудеться швидкої деескалації, ця криза призведе до суттєвого зростання світових цін на продовольство, що, своєю чергою, може поставити мільйони людей перед загрозою гострого дефіциту продуктів харчування. Про це йдеться в аналітичній публікації Сема Генрі Лазаруса, геоекономічного аналітика Ради з міжнародних відносин, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Перетворення чорноморського транспортного вузла на зброю сталося в найгірший із можливих моментів. Прогнозується, що явище «супер-Ель-Ніньйо» призведе до скорочення врожаю у Південній півкулі; через посуху врожай пшениці в США впав до найнижчого рівня з 1970 року; а весняне перекриття Ормузької протоки спричинило стрімке зростання цін на добрива саме в період посівної кампанії у Північній півкулі. Ціни на пшеницю вже сягнули найвищої за останні 3,5 роки позначки — майже 8 доларів за бушель — і можуть зрости ще більше.

Росія та Україна разом вирощують близько 14% світового обсягу пшениці. Обидві країни експортують більшу частину вирощеного зерна, що надає їм надзвичайно вагомого значення у світовій торгівлі. За останніми даними Міністерства сільського господарства США, на Росію — найбільшого у світі експортера пшениці — припадає близько 21% світового експорту цієї культури, а на Україну — приблизно 6%.

Втрачений врожай

У березні 2026 року, коли війна в Ірані призвела до перекриття Ормузької протоки, я вирушив разом із представниками Всесвітньої продовольчої програми ООН (ВПП) до порту Чорноморськ. Метою візиту було оцінити міцність хиткої рівноваги, завдяки якій судноплавні шляхи в Чорному морі залишалися відкритими. Була лише одна умова: жодних фотографій. Опубліковані без ретельної цензури світлини могли б викрити розташування нових укріплених енергетичних об’єктів і замаскованих укриттів.

Чорноморськими портами керують «портовики» — люди, життя яких нерозривно пов’язане з портом. Їхня робота була небезпечною ще до початку війни: швартовні троси, що можуть розсікти все на своєму шляху; важкі вантажі, що розгойдуються у повітрі; зерновий пил, здатний самозайматися; і, звісно, ​​постійна небезпека, пов’язана з водою. Проте сьогодні головною професійною загрозою для портовиків стали російські високоточні боєприпаси.

Коли лунає сигнал повітряної тривоги, то портові робітники поспішають до укриттів, облаштованих поруч із зерновими елеваторами, зовсім близько до води. Кранівники, які працюють на висоті понад 30 метрів, зазвичай залишаються у своїх кабінах: вони сподіваються на краще й пильно стежать за повідомленнями у Telegram, намагаючись зрозуміти, що саме може летіти в їхній бік. Більшості вдається вижити й вийти на наступну зміну, але щастить не всім.

За даними Міністерства інфраструктури України, лише у липні 2026 року було зафіксовано 124 російські атаки на порти «Великої Одеси» та водні шляхи. Внаслідок цих ударів, загинуло щонайменше 20 портових працівників і моряків, а сотні інших дістали поранення. Ця кампанія, інтенсивність якої майже вдесятеро перевищує показники 2025 року, не вщухає.

Нещодавні атаки на українські порти у Чорному морі свідчать про значний якісний і кількісний стрибок у спроможностях Росії завдавати ударів на великі відстані. Окрім дефіциту перехоплювачів балістичних ракет, українська система протиповітряної оборони, яка працює на межі своїх можливостей, стикається із труднощами у перехопленні нових реактивних крилатих ракет, які отримали назву «Бандероль». Їх запускають із землі з території окупованого Криму або з повітря — за допомогою безпілотників-носіїв «Оріон» та ударних гелікоптерів.

Ці ракети довжиною п’ять метрів оснащені адаптованими китайськими реактивними двигунами та несуть бойову частину вагою 150 кілограмів. За оцінками української розвідки, вартість однієї такої ракети становить від 150 000 до 300 000 доларів, а щомісяця їх виробляють десятками. За словами Владислава Власюка, уповноваженого з питань санкційної політики України, ракети «Бандероль» застосовуються у 80% ударів по портах Великої Одеси.

Судна також дедалі частіше стають мішенями для російських ударів: з червня 2026 року Москва атакувала щонайменше 57 вантажних суден у Чорному морі, внаслідок чого морське сполучення скоротилося до мінімуму. У липні 2026 року до портів Одеської області заходило в середньому лише одне судно на добу — тоді як місяцем раніше цей показник перевищував п’ять суден на день, а обсяги перевалки вантажів за той самий період впали більш ніж на 90%. Найтрагічніший випадок стався 19 липня: три крилаті ракети влучили у балкер «Golden Leo», який виходив із порту з 2800 тоннами кукурудзи; внаслідок цього загинуло десять членів екіпажу. Через тиждень судно перекинулося неподалік від переповнених пляжів Одеси.

За попередніми оцінками, сукупний економічний ефект від останньої кампанії російських ударів буде вкрай тяжким. Митні дані за перші два тижні серпня 2026 року свідчать про приголомшливе падіння експорту зерна — на 76% порівняно з аналогічним періодом 2025 року. Наразі українська економіка втрачає близько 70 мільйонів доларів експортної виручки щодня. За розрахунками міністра економіки України Олександра Кравченка, фактична блокада у поєднанні з російськими ударами по інфраструктурі коштуватиме країні 1,5% ВВП у 2026 році та поставить під загрозу експортні надходження в розмірі 40 мільярдів доларів.

Взаємні руйнівні наслідки

На сході російські порти у Чорному морі опинилися в не кращому становищі, ніж українські. Протягом останніх десяти тижнів унаслідок ударів українських безпілотників постраждало понад 100 суден в Азовському морі, що змусило Росію 10 липня 2026 року зупинити комерційне судноплавство у Керченській протоці та Дон-Азовському каналі. Через ці маршрути здійснювалося до 25% російського експорту пшениці.

Наступною ціллю став російський порт Новоросійськ, через який проходить ще 40% експорту зерна з РФ. 12 серпня 2026 року цей порт зазнав серйозних пошкоджень унаслідок масованої атаки сотень українських безпілотників, протикорабельних ракет і надводних дронів. До обіду наступного дня зерновий термінал KSK — найбільший на російському узбережжі Чорного моря — також призупинив роботу.

У підсумку, всі три зернові термінали в Новоросійську, що забезпечували річну експортну потужність близько 26 мільйонів тонн, опинилися в стані простою. Згодом роботу було частково відновлено, проте 10 вересня 2026 року внаслідок нової атаки безпілотників зазнав пошкоджень термінал NZT, що належить компанії «Деметра».

Загалом, українські удари знищили або вивели з ладу понад 70% усіх російських потужностей для експорту зерна. У липні 2026 року обсяги експорту зерна з Росії скоротилися приблизно на 38% порівняно з аналогічним періодом 2025 року, а серпневі показники впали до найнижчого рівня для цього місяця за останні 16 років. За прогнозами аналітиків, обсяг поставок російської пшениці в період із липня по вересень 2026 року становитиме лише 5,6 мільйона тонн — це вдвічі менше, ніж 11,3 мільйона тонн, відвантажених за аналогічний період 2025 року.

Економічний шок, спричинений цими подіями, буде менш болісним, ніж той, що переживає Київ, проте все одно відчутним. Якщо взяти за основу останній прогноз компанії «СовЕкон» щодо експорту на 2026–2027 роки та припустити, що лише близько половини цих обсягів вдасться перенаправити через Балтійський і Каспійський регіони або наземними коридорами, то втрати від скорочення експорту зернових — за поточних цін — призведуть до зниження ВВП Росії більш ніж на 0,2%.

Глобальне «вузьке місце» у сфері продовольства

Глибоководні порти по обидва боки Чорного моря є критично важливою експортною інфраструктурою. Попри всі зусилля України від початку повномасштабного вторгнення РФ, альтернативні шляхи експорту є дорогими, вразливими до ударів далекобійною зброєю та мають суттєво обмежену пропускну здатність.

Міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький повідомив, що альтернативні способи експорту — річковий транспорт на Дунаї, залізниця та вантажівки — можуть забезпечити лише 50–55% від щомісячної пропускної здатності морських портів.

Водночас Москва тепер цілеспрямовано атакує багато з цих обхідних маршрутів: 9 серпня 2026 року було завдано удару по автомобільному мосту в Маяках (на шляху до дунайських портів), а 8 вересня 2026 року — по вантажних потужностях у дунайському порту Ізмаїл. Згідно з новими даними компаній Kpler і Bloomberg, низький рівень води в Дунаї ще більше ускладнив перенаправлення вантажопотоків: наразі близько 80 суден заблоковані на цій водній артерії.

На протилежному березі Чорного моря можливості Росії щодо використання альтернативних маршрутів також обмежені й вразливі до українських ударів. Її наземні шляхи, а також термінали на Балтійському та Каспійському морях, ймовірно, зможуть забезпечити перевалку обсягом, що не перевищує 50% від показників, які існували до ескалації конфлікту.

Процес переорієнтації логістики вже активно триває; як зазначається в новому огляді Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), «обсяги перевалки зерна через російські термінали на Балтійському морі, разом із потенційними поставками через Естонію та Латвію, можуть сягнути 10 мільйонів метричних тонн — це приблизно п’ята частина від понад 46 мільйонів тонн зерна, які Росія експортувала через свої порти на Азовському та Чорному морях у сезоні 2025–2026 років».

Однак українські безпілотники вже дісталися російських портів на Балтиці — на початку вересня 2026 року було завдано удару по комплексу з перевалки добрив в Усть-Лузі. Це слугує нагадуванням про те, що й російські альтернативні маршрути незабаром можуть бути перекриті.

На ринках зерна почали закладати в ціни очікування масштабної кризи. На початку вересня 2026 року ціни на пшеницю на Чиказькій товарній біржі — ключовий індикатор ринку — перевищили 7,90 долара за бушель. Це найвищий показник із лютого 2023 року і більш ніж на 50% вище рівня річної давнини. Згодом ціни дещо знизилися — приблизно до 7,09 долара, проте це все одно на 36% більше, ніж рік тому.

За словами Андрія Сизова з аналітичного центру «СовЕкон», більшість учасників ринку залишаються «надто безтурботними»: поточні ціни на зернові відображають надмірно оптимістичні припущення щодо можливостей використання альтернативних маршрутів та ймовірності укладення перемир’я в Чорному морі.

Таке перемир’я залишається примарним, якщо не сказати — малоймовірним. Москва відмовляється обговорювати припинення вогню в Чорному морі або створення нового «зернового коридору», доки Україна не припинить удари по російських енергетичних об’єктах.

Хороша новина полягає в тому, що світові запаси зерна сьогодні більші, ніж у 2022 році — коли через російську блокаду було заблоковано понад 20 мільйонів тонн українського зерна, призначеного на експорт. Це спричинило глобальний ціновий шок, внаслідок якого кількість людей, що страждають від гострого голоду, зросла більш ніж на 60 мільйонів.

Однак, як зазначається в останньому огляді Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) щодо попиту та пропозиції зернових, значна частина нинішнього резерву — це запаси пшениці в Росії та Україні, які «залежать від обмежених експортних маршрутів».

Екологічні та геополітичні умови також значно гірші, ніж у 2022 році. Поєднання таких чинників, як наближення потужного явища Ель-Ніньйо, посухи в обох півкулях (через що, за прогнозами Міністерства сільського господарства США, сукупний обсяг виробництва семи провідних експортерів пшениці може скоротитися на 11%) та конфлікт на Близькому Сході, що ускладнює експорт добрив через Ормузьку протоку, може призвести до того, що наявні запаси втратять своє значення.

У поєднанні із закриттям ключових морських шляхів у Чорному морі, світова продовольча система опинилася перед загрозою небезпечного «ідеального шторму». З огляду на поточні темпи експорту, блокування може призвести до скорочення поставок зерна з Росії та України на понад 28 мільйонів тонн у період із липня 2026 року по березень 2027 року. Це еквівалентно приблизно 5,5% від загального обсягу світової торгівлі зерном у минулому сезоні.

Згідно з моделями, розробленими Всесвітньою продовольчою організацією (ВПП), зростання цін на основні сільськогосподарські культури, що виникло внаслідок цього, може призвести до гострої продовольчої нестачі для понад 15 мільйонів людей у світі, навіть не враховуючи посуху та інші фактори тиску на ціни.