Один із факторів, який лежить в основі несподіваних результатів Збройних Сил України можна простежити у культурних відмінностях між росіянами та українцями, які були частково культивовані через казки їхнього дитинства

На початковому етапі російського вторгнення, майже ніхто на Заході не очікував, що Україна зможе чинити спротив неспровокованій агресії РФ. Про те, як керівники провідних держав світу, зокрема союзники, недооцінили лідерські здібності Володимира Зеленського, написано багато. Але окрім прорахунків, як комік може перетворитися на Вінстона Черчилля, військові оцінки української армії також були далекими від реальності. Через рік війни стало зрозуміло, що багато хто переоцінив спроможність російської армії, яка переважала за чисельністю, технікою, позиційними можливостями та недооцінили волю української армії, яка протистояла їй.

Про це йдеться в авторській колонці Мії Блум, професорки комунікації та вивчення Близького Сходу в Університеті штату Джорджія (США) та Софії Москаленко, наукової співробітниці соціальної психології в Університеті штату Джорджія (США) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Ми вважаємо, що один із факторів, який лежить в основі несподіваних результатів Збройних Сил України, можна простежити у культурних відмінностях між росіянами та українцями, які були частково культивовані через казки їхнього дитинства.

Одна з нас, Софія Москаленко, знавець психології казки. Інша, Мія Блум, вивчає мобілізацію дітей у насильницькому екстремізмі – чому і як діти вдаються до насильства. Ми знаємо силу фольклору у формуванні світогляду дітей і, зрештою, дорослих, якими вони виростають.

Герой-аутсайдер проти магічного мислення

Фольклор важливий для розуміння культурних наративів людей – сюжетних ліній, які описують щось унікальне в історії культури та її народу. Вони допомагають визначити культурну ідентичність і витонченим чином формують майбутній вибір. Майстерні наративи, з якими виростають українські діти – які є домінуючим культурним сценарієм – радикально відрізняються від тих, які опановують російські діти.

Традиційні українські казки на ніч, як-от «Котигорошко», «Кирило Кожум’яка» та «Івасик Телесик», зображують скромних героїв, які витримують непереборні труднощі. Арка персонажів проводить їх через випробування, тестуючи їх волю та перетворюючи із вразливих на тріумфальних персонажів.

Ці казки дотримуються добре відомої оповіді про героя-аутсайдера – формули, яка десятиліттями використовується у бестселерах, таких як «Гаррі Поттер», і голлівудських блокбастерах, таких як «Зоряні війни».

В українських дитячих казках перед сном, головні персонажі часто стартують як неймовірні герої, але їх сміливість, кмітливість і мужність допомагають їм досягти успіху, незважаючи на труднощі.

Навпаки, російські дитячі казки часто обертаються навколо центрального героя на ім’я Іван Дурак. Він третій брат, поступається своїм старшим братам, один з яких типово кмітливий, інший — середній. Коли головного героя безпосередньо не називають «телепнем», його зображують ледачим, який цілими днями лежить на печі, поки його старші брати важко працюють.

У російських казках, таких як «За щучим бажанням», «Царівна-жаба», «Сівка бурка», головний герой зрештою бере гору. Втім, він перемагає не завдяки власним чеснотам, а завдяки втручанню чарівної істоти — риби, жаби, коня — яка виконує усю важку роботу, поки головний герой претендує на заслуги.

Ці російські народні казки, здається, підказують, що рецепт успіху полягає не в тому, аби бути надто розумним чи надто багато працювати, як два старші брати, а в тому, щоб лежати впевнено на печі із надією, що магія все владнає.

Перед обличчям найбільшого випробування

Більшість дорослих людей не думають про казки, які вони чули у дитинстві. Проте, ці ранні історії, пережиті крізь збільшувальне скло дитячих емоцій, формують наше розуміння світу. Вони визначають репертуар наших дій, особливо під час кризи.

Казки готують нас до розпізнавання реальних героїв і лиходіїв, кохання і зради, добра і зла. Вони керують нашими діями, коли ми орієнтуємося в цих дихотоміях.

Різниця між традиційним російським та українським фольклором може частково пояснити різницю між українською та російською арміями.

Зіткнувшись із найбільшим випробуванням у своєму житті, ті, хто служив у російській армії, не зуміли добре себе зарекомендувати на полі бою та продемонстрували низький моральний дух. Навпаки, українці вражаюче впоралися із викликом, трансформувавшись, завдяки мужності та рішучості з аутсайдера у героя, який може досягти успіху, незважаючи ні на що.