Приватні клініки репродуктивної медицини в Україні пережили справжній ажіотаж: вони безкоштовно пропонують солдатам та їх дружинам такі послуги, як заморожування сперми чи штучне запліднення, складаючи потужну конкуренцію державним медичним закладам

У неділю у Львові, на заході України, Галина Гамуйло хоче скористатися чудовою осінньою погодою, щоб подихати свіжим повітрям зі своєю донькою. Дівчинку звати Поліна, їй шість тижнів – і вона дитина війни. Батько Поліни Дмитро – солдат, який воює на фронті. На час пологів дружини йому надали спеціальну відпустку лише на кілька днів. Він зміг побути з Поліною та Галиною п’ять днів. Про це йдеться у спеціальному репортажі німецького телеканалу ZDF, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Надія та страх

На лавці у парку під деревами Галина намагається вийти на відеозв’язок зі своїм чоловіком на фронті. Ніколи не відомо, чи він вийде на зв’язок. Чи то він на бойовому чергуванні, чи то під російським вогнем. Вона знає лише одне: багато солдатів його підрозділу загинули на цій війні.

Перш ніж завагітніти Поліною, вони із чоловіком обговорювали його смерть. Це було «жахливо», — каже Галина. Його мотивація була дуже зрозуміла: «Він хотів щось залишити після себе».

Коли Галина виходить на зв’язок із Дмитром, він сяє побачивши маленьку доньку: «Так приємно бачити, як вона росте». Хоча вони обидва молоді – близько 30 років, – Поліна народилась за допомогою штучного запліднення.

Поспішайте до клінік з лікування безпліддя

Стрес, якого зазнають солдати на фронті і коротка відпустка з фронту – як тут завагітніти?

З початком війни клініки репродуктивної медицини в Україні пережили справжній ажіотаж. Тільки у приватній клініці Львова лікують 320 подружніх пар – безкоштовно.

По всій країні приватні клініки безкоштовно пропонують солдатам такі послуги, як заморожування сперми чи штучне запліднення, складаючи потужну конкуренцію державним медичним закладам.

Репродукція як патріотичний акт заради майбутнього?

Це питання, яке стосується суспільства загалом і ще не врегульоване детально. Проблема полягає в тому, чи можна використовувати сперму померлих людей для штучного запліднення.

«Жінки поки що не можуть використовувати цю сперму, але ми сподіваємося на закон, який санкціонує це», – зазначає професор Степан Хміль з однієї із клінік репродуктивної медицини.

Між нескінченними стражданнями та величезним щастям

Обговорення такого закону ще не завершено – але багато українських подружь просто не можуть і не хочуть більше чекати.

Такі випадки, як у Світлани Тленюк, пояснюють, чому це так. Вона перебуває на 18 тижні вагітності двійнятами. На шиї жінка носить обручку чоловіка Богдана: про вагітність вона дізналася через три дні після його похорону. Це були дні між нескінченними стражданнями та чимось на кшталт великого щастя. Вона сяє, коли бачить своїх двійнят на УЗД.

Світлані – 47 років, вона вийшла заміж вдруге. Її чоловік був на десять років молодший і дуже хотів дітей. Тому вони вирішили зробити штучне запліднення.

Самотній батько на війні

Лікар, який вимірював їй тиск, від початку дбав про Світлану. Тут усі знають її історію – вона така сумна і водночас така неймовірна.

Це також порушує фундаментальні питання: наскільки егоїстичним є таке бажання мати дітей під час війни? Як суспільство ставиться до всіх молодих вдів та сиріт війни?

Богдана Тленюка поховали у його рідному місті. Світлана неодноразово потирає живіт, стоячи біля його могили. Вона хоче приїхати сюди із дітьми і розповісти їм про батька, який так прагнув їх народження.