Переважна більшість, 88% українців ще вірять у перемогу, а 80% з надією дивляться у майбутнє

Після того, як у лютому 2024 року росіяни окупували Авдіївку, у західних ЗМІ почали з’являтися повідомлення так званих експертів, що Україна програє війну, а росіяни відновили стратегічну ініціативу на фронті. Хіба так трапилось? Рішення Палати представників США про надання фінансової та військової допомоги Україні в розмірі 60,84 мільярда доларів принципово змінить ситуацію на полі бою найближчим часом. Про це йдеться у блозі польського оглядача, публіциста і письменника Едвіна Бендика на сторінках польського видання Polityka, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Більше ніж віра

Переважна більшість, 88% українців ще вірять у перемогу, а 80% з надією дивляться у майбутнє. Про це йдеться у соціологічному дослідженні Міжнародного республіканського інституту, яке провели у лютому 2024 року. Подібні результати показують інші опитування, проведені у березні 2024 року, тобто до рішення Конгресу США.

Українці, мабуть, не читають західної преси і не знають, що програють. Вони не кажуть, що перемагають, вони просто вірять у перемогу, хоча розуміють, що війна триватиме довго. А тому це залежить не лише від зусиль самих українців, але й від допомоги союзників. Тому вони з розчаруванням спостерігали за американським видовищем і з не меншим розчаруванням дивляться на блокаду польсько-українського кордону.

Однак як виглядає ситуація – від рішення до фактичного запуску допомоги ще пройде час. Чи зможуть росіяни за цей час зробити прорив? Відповідь знають лише ті, хто має доступ до повної інформації про ситуацію на полі бою та його об’єктах. Більшість так званих експертів точно не володіють такою інформацією.

Неповна інформація

Тому зовнішня оцінка повинна спиратися на аналіз різних доступних джерел і брати до уваги не лише зовнішні, але й соціальні, економічні та політичні фактори. Військові дії є важливою частиною війни, але війна — це головним чином політика, тобто здатність мобілізувати всі ресурси для досягнення військової мети.

Тому варто почати з питання, чи була окупація Авдіївки стратегічним проривом. Про це нічого не свідчить, росіяни не ламали укріплень. Навпаки, українці швидко зміцнюють стратегічні ділянки фронту. У травні 2022 року почалося розширення укріплень навколо Києва на випадок чергового наступу на столицю. Наприкінці березня командувач Сухопутними військами генерал Олександр Павлюк повідомив, що доступ до Києва наразі захищений трьома кільцями укріплень загальною довжиною понад 1000 км.

Навіть якщо генерал надав правдиву інформацію про оборонні споруди Києва, реальне будівництво оборонних рубежів почалося лише наприкінці 2023 року, коли на це виділили відповідні гроші (у січні 2024 року було заявлено про майже півмільярда доларів).

Активний захист

Подібні зусилля тривають і на інших стратегічних напрямках. Після невдалого контрнаступу минулого року українці перейшли в оборону і планомірно готуються до тривалої війни на виснаження. Росіяни, так, мають більшу тактичну ініціативу – у них більше солдатів, боєприпасів і військової техніки. Утім, цього недостатньо для отримання стратегічної переваги – те, про що писав генерал Валерій Залужний перед своєю відставкою, вимагало б технологічного прориву.

Поки що ознак такого прориву немає. Йде рівнозначна війна безпілотників, коли обидві сторони постійно впроваджують нові моделі, як власної конструкції, так і отримані від союзників. Українці, безумовно, можуть сподіватись на додаткову підтримку з боку розвідки та аналізу даних, які проводяться для української армії. Аналітична перевага та можливість використовувати не лише дані, але й аналітичні інструменти на основі новітніх рішень штучного інтелекту дозволяє отримати якісну перевагу, незважаючи на кількісні відмінності.

Приховані ресурси

Поєднання західних, переважно американських високих технологій з українським ентузіазмом і місцевими інноваціями дає змогу розвивати системи під назвою FrankenSam. Вони передбачають поєднання старих, ще радянських зразків зброї з найсучаснішими системами озброєння. Ці рішення плюс залучення української розвідки дозволяють досягти таких результатів, як збиття бомбардувальника Ту-22М3.

Українці постійно розвивають промислові потужності і довели виробництво САУ «Богдан» до десяти одиниць на місяць (принаймні про це повідомляє військова блогосфера України). Безсумнівна нестача боєприпасів, тим не менш, оповита туманом війни. Кажуть, що росіяни мають перевагу 10 до 1 у випущених ракетах. Проте, українці планомірно латають прогалини – нещодавно на фото можна було побачити ракети з індійським маркуванням.

Глобальна дипломатія

Це могло означати, що дипломатичний наступ проти так званого Глобального Півдня, оголошений Зеленським у грудні 2022 року. Індія ніколи не засуджувала війну, але також ніколи не підтримувала Путіна і грає у власну гру. Можливо, спостерігаючи зростання прихильності Китаю до Росії, вони вирішили посилити іншу сторону. З більшою впевненістю відомо, що Україна співпрацює з Марокко, куди вона колись експортувала зброю.

Україна відкриває більше посольств в Африці, зокрема у березні було відкрито посольство в Кот-д’Івуарі. А ще там є спецслужби, які стежать переважно за вагнерівцями. На YouTube можна подивитися відео зі Судану, де нещодавно був підрозділ «Тімур» чисельністю близько 100 осіб, який підпорядковувався Центральному розвідувальному управлінню.

Стійкість економіки

Переглядаючи репортажі про масові бомбардування українських міст та інфраструктури, справді може скластися враження, що росіяни перехопили ініціативу. А шкода інфраструктурі електроенергії та теплопостачання величезна. Проте, як прокоментував один з українських енергетиків, вугільні електростанції, які були знищені або пошкоджені, уже і так були на межі закриття. Тимчасова криза, яку українці вирішують імпортом електроенергії, може стати поштовхом до модернізації енергосистеми на основі нових технологій розподіленої генерації. Інвестиції в цю нову інфраструктуру тривають постійно.

Українці показали надзвичайну стійкість до відключень електроенергії ще взимку 2022 року. У підсумку, російські ракетні удари не вплинули на загальні макроекономічні результати. У березні 2024 року інфляція впала до 3,2%. ВВП у 2023 році зріс на 5,3% (після обвалу у 2022 році на понад 28%) і знаходиться на рівні 3/4 ВВП у 2021 році. Експерти додають, що ВВП на душу населення практично не змінився через виїзд кількох мільйонів українців. Тож те, що прогнозував Світовий банк у 2022 році, не сталося – українці не скотилися у бідність. Якість життя різко не погіршилася.

Згідно з аналізом Національного банку України, значення індексу ділових очікувань у березні 2024 року значно покращилось і вперше за шість місяців є позитивним. Споживчі настрої також покращилися у березні. З вересня 2023 року запрацював т. зв Чорноморський коридор, який дозволяє експортувати сільськогосподарську та металургійну продукцію. Його відкриття варто вважати великим стратегічним досягненням – Україна отримала контроль над торговельним шляхом, який був вирішальним для функціонування держави.

Стійкість держави

Виявляється, у березні 2024 року, коли західні експерти та коментатори почали впадати у відчай, пророкуючи неминучу поразку України, самі українці не впали у відчай, ніби їм на зло, активізувалися чи не на всіх напрямках і вели війну з оборони, нав’язуючи свої умови та переслідуючи стратегічні цілі. Нагадаємо, що у березні 2024 року, незважаючи на американську обструкцію, Україна отримала найбільший з початку війни транш іноземної допомоги – майже 9 мільярдів доларів. Що ж, Україна може сподіватись не лише на американців.

Але щоб мати змогу покладатись, наприклад, на Європейський Союз, Україна має реалізувати план реформ, передбачений процесом вступу. Так, незважаючи на війну, Верховна Рада ухвалила закон про лобізм, а уряд ухвалив план імплементації українського інструменту ЄС у 2024-2027 роках. Іншими словами, держава також діє у нормативно-дипломатичному просторі. Великим випробуванням на ефективність у цій сфері стане Мирна конференція найвищого рівня, анонсована на середину червня 2024 року у Швейцарії.

Нагадаємо, за ініціативи Володимира Зеленського, який у грудні 2022 року оголосив план миру з десяти пунктів, уже відбулося кілька міжнародних міністерських конференцій, у яких взяли участь представники кількох десятків країн (зокрема й поза союзницьким оточенням). Таким чином, Україна хоче нав’язати власний наратив про мир та його умови. Результати покаже червневий саміт у Швейцарії.

Проблеми

Звичайно, не можна забувати про численні проблеми, з якими стикається Україна. Не тільки на фронті. Внутрішньополітичне життя занурюється у стагнацію, і зібрати більшість у Верховній Раді, необхідну для голосування за нові закони, стає дедалі важче. Але інколи буває, що інші правові акти відкладаються через відсутність більшості.

Корупція ще залишається проблемою, як наголошують українці в наступних дослідженнях. Але також є фактом, що після початку війни інтенсивність слідчих служб зросла, і дедалі більше корупційних справ розкривається та передається до суду.

Ситуація складна, але, спираючись на допомогу союзників, українці можуть продовжувати цю війну ще довго. У них також є сценарії на випадок, якщо допомога раптово припиниться. Росіяни, навпаки, виявилися набагато стійкішими до санкцій і втрат у війні, але вони не такі сильні, як заявляє пропаганда. З цієї причини вони досі не можуть втілити тактичні ініціативи у стратегічний ефект.

Польська блокада

На жаль, до цієї картини треба додати роль Польщі. Українські експерти не сумніваються, що можуть розраховувати на стратегічну підтримку польського уряду. Однак вони не розуміють байдужості польської держави щодо блокування кордонів. За оцінками Національного банку України, у лютому 2024 року з цієї причини надходження до держбюджету скоротилися приблизно на 7 млрд грн, а у березні приблизно ще на 6 млрд грн.

Варто пам’ятати, що кожна гривня, яка йде до бюджету, фінансує армію. Іншими словами, блокади безпосередньо впливають на обороноздатність України. Промисловість могла б виробляти більше, але грошей на замовлення немає. Розрахунок до болю простий.

Не дивно, що дружба України з Польщею стрімко занепадає. Ще у січні 2024 року 86% українців позитивно ставилися до Польщі. У березні таких залишилось лише 58% українців.