У перший рік ленд-лізу Америка не могла поставити багато зброї, незважаючи на величезні розміри економіки і зараз Європа перебуває у схожій ситуації: має гроші, щоб допомогти Україні, але немає виробничих потужностей для задоволення військових потреб України

Палата представників США нещодавно врешті-решт схвалила новий пакет допомоги Україні. Адміністрація Джо Байдена, мабуть, мала готову до відправки техніку і просто чекала на дозвіл Конгресу, тому ефект від цього законодавчого прориву буде швидким. Про це йдеться в авторській колонці Пола Кругмана, професора Центру аспірантів у Міському університеті Нью-Йорка на сторінках The New York Times, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Як і багато спостерігачів, я одночасно відчуваю полегшення, сором, лють і неспокій від того, що сталося. Я відчуваю полегшення від того, що нація, яка перебуває в облозі, (ймовірно) отримає вчасну допомогу, щоб вижити, принаймні, якийсь час, що викликало дедалі більше сумнівів з огляду на перевагу російської артилерії. Мені соромно, що все дійшло до того, що Америка була така близька до зради демократії, яка перебуває у небезпеці. Я злий на політичну фракцію, яка блокувала допомогу протягом стількох місяців, але не через доцільні побоювання з приводу вартості, як я поясню нижче, а, ймовірно, тому, що вони хочуть, аби Володимир Путін переміг. І я стурбований, бо ця фракція залишається впливовою — більшість республіканців у Палаті представників проголосували проти допомоги Україні — і це ще може приректи Україну на загибель у найближчі роки.

Але дозвольте мені відкинути емоції та спробувати провести певний аналіз. Зокрема, дозвольте мені розвіяти деякі міфи про допомогу Україні. Витрати на Україну не є величезним тягарем для Америки, оскільки вони шкодять внутрішнім пріоритетам. Америка несе ці витрати не сама, не без допомоги наших європейських союзників. Так, допомога США, як і раніше, має вирішальне значення, частково тому, що Європа може надати гроші, але поки що не у змозі поставити достатню кількість військової техніки.

Щоб зрозуміти ці моменти, я вважаю за корисне озирнутися на очевидну історичну паралель із нинішньою допомогою Україні: програму ленд-лізу Франкліна Рузвельта, яка почала постачати допомогу Великобританії та Китаю у 1941 році, до того, як Перл-Харбор офіційно втягнув Америку у Другу світову війну.

Часто забувають, наскільки суперечливою була ця допомога на той час. Багато людей, мабуть, знають, що існував рух «Америка насамперед», який виступав проти будь-якої допомоги Британії, що воювала, частково тому, що деякі з його відомих лідерів, особливо Чарльз Ліндберг, були расистами і відкрито симпатизували нацистам.

Я підозрюю, що менше людей знають, що навіть у Конгресі ленд-ліз був глибоко партійним питанням. Початковий законопроект, ухвалений на початку 1941 року, був ухвалений Палатою представників за дуже незначної підтримки республіканців. Ще вражає те, що підтримка ленд-лізу (трикутники, спрямовані вгору на діаграмі нижче) тісно корелювала з економічної ідеологією (вимір 1). Майже усі ліберали виступали за підтримку Великобританії в її найтемніший час; багато консерваторів цього не зробили.

Проте допомога пройшла. Конгрес виділив 13 мільярдів доларів до нападу на Перл-Харбор. Тоді це була величезна сума — близько 10% річного валового внутрішнього продукту Америки. Однак дещо дивно, що не більша частина цієї загальної кількості складалася із озброєння. Як зазначила Американська історична асоціація: «Наша військова промисловість усе ще була у стадії оснащення. А потік готової зброї спочатку був лише потічок».

Справді. Європа почала переозброєння за кілька років до початку Другої світової війни, тоді як ізоляційні Сполучені Штати не мали розвиненої оборонної промисловості — візьмемо відомий приклад: танк «Шерман» не пішов у виробництво до 1942 року. Початкова допомога Америки набула форми продовольства — спочатку ми були не так арсеналом демократії, як її житницею.

Як допомога Україні співвідноситься із цим досвідом?

По-перше, вона значно менша порівняно з розміром нашої економіки. Щойно ухвалений пакет приблизно вдвічі збільшить сукупну допомогу, яку ми надали Україні, але вона становить близько 60 мільярдів доларів, що становить менше ніж одну чверть 1% ВВП — близько однієї сорокової розміру початкових асигнувань за ленд-лізом. Будь-хто, хто стверджує, що витрати такого масштабу порушать бюджет або що вони серйозно завадять іншим пріоритетам, є невмілим чи нещирим, або й те, й інше.

А як щодо тверджень про те, що Америка несе надто більшу частину тягаря? Дональд Трамп звинуватив Європу у нездатності виплатити свою частку: «Чому Сполучені Штати вкладають у війну в Україні на понад 100 мільярдів доларів більше ніж Європа? Чому Європа не може зрівнятись у витратах зі Сполученими Штатами Америки, щоб допомогти країні, що відчайдушно потребує цього?»

Відповідь на його запитання полягає в тому, що його твердження – хибні. Як повідомляє Кільський інститут: «Дані показують, що загальна європейська допомога уже давно випередила допомогу США — не лише з погляду зобов’язань, але й з погляду конкретних асигнувань допомоги, що спрямовуються Україні». Примітно, що багато, хоч і не всі європейські країни, витрачають на підтримку України значно більше у відсотках від ВВП, аніж США:

Справді, Сполучені Штати надали більше військової допомоги, ніж Європа:

Чому? Пам’ятайте, що у перший рік ленд-лізу Америка не могла поставити багато зброї, незважаючи на величезні розміри нашої економіки, тому що роки низьких військових витрат залишили нас із недостатньо розвиненою військово-промисловою базою. Зараз Європа перебуває у схожій ситуації: має гроші, щоб допомогти Україні, і здебільшого вона має волю, але немає виробничих потужностей для задоволення військових потреб України.

Чи зміниться це? Європа рухається до збільшення військового потенціалу, але повільніше, ніж варто було б, і американська допомога, як і раніше, необхідна.

Отже, як я вже сказав, я радий, що Америка врешті-решт надала необхідну допомогу, але досі дуже турбуюсь про майбутнє. Принаймні, наразі підтримка США залишається вирішальною для виживання України.