Наразі менше 10% дронів в Україні керуються штучним інтелектом, але їх кількість невпинно зростає, адже дані з поля бою свідчать, що рівень влучень ними перевищує 80%

Недорогі безпілотники з виглядом від першої особи (FPV) тепер використовуються в Україні у величезних масштабах і за підсумками 2024 року їх мають виготовити майже 2 мільйони. Коли FPV були введені в експлуатацію на початку 2023 року, то могли пролітати близько 10 км, а наразі польоти на 30 км стали звичайною справою завдяки потужнішим антенам і безпілотникам-ретрансляторам сигналів, які дозволяють їм зв’язуватися з базовими станціями на великих відстанях. Про це йдеться в аналітичній публікації The Economist, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Дрони також стають різноманітнішими. Великі бомбардувальники розкидають 10-кілограмові міни на шляхах постачання російської армії. За даними дослідницької групи «Точний», безпілотники-«перехоплювачі» FPV вже знищили понад 850 російських розвідувальних дронів у повітрі, що полегшило навантаження на ППО України та підірвало здатність Росії координувати удари.

Радіоелектронна боротьба просто поглинула поле бою. Виробникам безпілотників доводиться змінювати свої радіостанції та антени набагато частіше. Вони стикаються із дилемою: якщо покладатись на загальні частоти, то комплектуючі легко знайти, але рівень глушіння є низьким; рідкісні частоти глушаться менше, але вимагають спеціального замаскованого обладнання. Зараз важливо взагалі уникнути глушіння, покладаючись на штучний інтелект, щоб спрямовувати дрон до цілі на останніх етапах польоту.

Елементарне програмне забезпечення для розпізнавання об’єктів використовується  уже понад рік, як Україною, так і Росією. Програмне забезпечення американської компанії Auterion, відоме як Skynode, змогло подвоїти дальність, на якій дрон може вражати ціль, з  500 метрів до 1 км. Покращення роздільної здатності зображень, отриманих за допомогою дронів, лише збільшило цю відстань. Системи штучного інтелекту іноді захоплюють цілі на відстані, що вдвічі перевищує дальність, на якій прості глушники можуть вивести дрон з ладу.

Дані з поля бою свідчать, що рівень влучень цими керованими штучним інтелектом дронами нині перевищує 80%. Це вище, ніж у дронів з ручним керуванням. Хоча зараз є більше висококваліфікованих операторів дронів, деякі з яких мають тисячі годин нальоту, середня якість українського персоналу знизилась, оскільки мобілізуються менш мотивовані люди.

У підсумку, Україна стала осередком нового виду програмно-керованої війни, яка поєднує точність із масою. Компанія Helsing продає Україні 4000 своїх ударних дронів HF-1, які матимуть таке ж корисне навантаження, як і російський дрон Lancet, тобто близько 5 кг, і, можливо, втричі збільшать дальність (до 100 км), але коштуватимуть дешевше (Lancet, як відомо, коштує близько 30 000 доларів).

Компанія Auterion, продукція якої навесні 2024 року вперше була використана на полі бою, планує виготовити десятки тисяч дронів, що працюють на її програмному забезпеченні, до початку 2025 року, причому кожен екземпляр (чіп із встановленим програмним забезпеченням) буде коштувати приблизно як смартфон на базі Android.

Найбільший партнер Auterion в Україні виробляє 300 000 дронів на рік. Нещодавні санкції Китаю могли порушити ланцюжок постачання дронів в Україну, але тепер доступні альтернативи з Тайваню. Багато українських виробників також превентивно переходять на українські та європейські компоненти.

Наразі менше 10% дронів в Україні керуються штучним інтелектом, але їх кількість невпинно зростає. Інноваційні цикли України невблаганні, а цикли зворотного зв’язку у деяких випадках скорочуються до кількох днів. Елементарність FPV-дронів, які Україна будує з готових компонентів, також може стати на заваді: їх легко відтворювати. Один із виробників стверджує, що російська зворотна розробка може тривати лише три тижні, але програмне забезпечення може бути захищене від копіювання.

Ярослав Ажнюк, засновник The Fourth Law, зазначає, що його власний «модуль автономії» коштує близько $50–100 за одиницю для українських клієнтів, які купують тисячі одиниць.

«Є західні компанії, які беруть на один-два порядки більше грошей за системи з аналогічними чи слабкішими можливостями», — стверджує він.

Фінансування залишається величезною проблемою. Українська держава купує більше, але волонтерські фонди, як і раніше, забезпечують не менше 33% всіх дронів, що використовуються армією. Західні компанії ще не багато інвестували коштів у виробництво дронів в Україні.

Ажнюк скаржиться, що його інший технологічний бізнес — Petcube, дистанційно керована система для власників домашніх тварин, яка дозволяє їм дбати про своїх вихованців за допомогою лазерів та механічних ласощів — отримав більше іноземних інвестицій, ніж весь український сектор виробництва дронів у 2023 році.

Ажнюк відкидає розмови про автоматизацію військових дій як про якесь антиутопічне майбутнє.

«Використання штучного інтелекту для точного наведення набагато етичніше, ніж запуск ракет і артилерії. Західні та українські компанії зосередили увагу на виробництві далекобійних безпілотників, де системи штучного інтелекту зможуть полювати за широким спектром потенційних цілей далеко від людини-оператора. І це лише початок. Я сподіваюсь, що до початку 2025 року буде створено прототип повністю автоматизованої безпілотної системи від запуску до удару», – резюмує Ажнюк.