Сім короткометражних фільмів вийдуть у прокат наприкінці 2025 року і вони стануть новим та незвичайним способом донести до людей страх війни

Російські окупанти не звернули особливої ​​уваги на жінку похилого віку, яка волочилась сільськогосподарськими угіддями навколо сіл за межами Києва, виводячи свою козу на пасовище. Але жінка була зосереджена на них і визначивши їхні позиції, повернулася додому з козою, а потім зателефонувала до свого онука, солдата української армії, щоб повідомити координати. Ця історія становить сюжет одного із семи короткометражних фільмів, заснованих на реальних подіях першого року повномасштабного вторгнення Росії, які вийдуть у прокат наприкінці 2025 року і розповідають про війну в Україні з точки зору тварин. Про це йдеться в інформаційній публікації The Guardian, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Зйомки антології «Війна очима тварин» ведуться з перших місяців війни, коли група українських режисерів вирішила, що використання тварин для розповіді про вторгнення Росії стане новим та незвичайним способом донести до людей страх війни.

«У тварин немає політики, але вони можуть відчувати добро і зло. Ми також бачимо, що ця війна є екоцидом, який вплине на екологію Європи та світу», – зазначив продюсер фільму Олег Кохан.

Більшість фільму було знято у Києві та на його околицях, які були відносно безпечними після виведення російських військ після перших тижнів війни. Але постійні атаки безпілотників і ракет ще ускладнювали її завершення.

«В одному з епізодів мав з’явитися домашній кролик, який належав режисеру, але тварина померла від шоку під час ракетної атаки за тиждень до зйомок», – повідомив Кохан.

В одній із короткометражок, що входять до фільму, голлівудський актор Шон Пенн грає роль американського звукорежисера, який замовив аудіозаписи співу птахів в українського колеги якраз на початку війни.

«Пенн погодився пожертвувати свій гонорар за фільм благодійним організаціям, які підтримують Україну», – каже Кохан.

В інших короткометражках зіграв Олександр Печериця, актор театру та кіно, який записався до загону територіальної оборони у перші дні війни та приїхав знімати сцени у першу зиму війни, одягнений у військову форму, безпосередньо з контрольно-пропускного пункту, який він охороняв. Йому не треба було переодягатися, щоб зіграти роль солдата.

«Це було досить дивно: для зйомок я тримав у руках незаряджену бутафорську рушницю, хоча лише 15 хвилин тому в мене була справжня», – розповів він.

До лютого 2022 року його єдиним досвідом користування зброєю була робота з реквізитом, але він провів понад рік у збройних силах, спочатку на Київщині, а потім біля Харкова.

«Мої акторські навички виявилися дуже корисними на війні. Я намагався відокремити те, що бачив, від звичайного життя. Звичайно, це не спрацювало повністю, але, безумовно, мій акторський досвід був корисним», – стверджує Печериця.

Після року служби він пішов із армії, щоб повернутися до акторства і пообіцяв повернутись на військову службу, якщо Києву загрожуватиме небезпека, але додав, що зараз культурний фронт не менш важливий. Печериця, родом із Краматорська на сході України, спілкувався у дитинстві російською мовою, і більшість його ранніх робіт була пов’язана з російськими фільмами чи телесеріалами, знятими в Україні.

«Після 2014 року в мене було правило, що я працюватиму тільки над постановками, виготовленими в Україні та українцями. Але навіть тоді більшість фільмів було знято російською мовою, а потім дубльовано українською мовою, оскільки творці хотіли продати їх на кількох пострадянських ринках», – зазначив Печериця.

Тепер він грає лише українською мовою і не розмовляє російською мовою у повсякденному житті.

«Я думаю, що зараз йде боротьба і за українську мову, театр, кіно і за те, щоб усі ці речі розвивалися і виходили з тіні російськості», – вважає він.

Кіноіндустрія України постраждала від війни, оскільки багато людей або залишили державу, або служать на передовій. Але фільми досі знімаються. Українські кінематографісти, насамперед, зосереджені на документуванні війни.

Intercepted, нещодавній документальний фільм режисера Оксани Карпович, поєднує аудіозапис телефонних дзвінків російських солдатів додому із зображеннями руйнувань, які вони вчинили в Україні.

Кохан описав фільм про тварин як частину «культурного фронту» у глобальній битві.

«Ми перебуваємо в інформаційній війні, і кіно — один із найпереконливіших інструментів», — резюмував він.