Сергій та Олена Кравченки три роки тому рятували українську столицю від російських загарбників

Сергій та Олена Кравченки, на перший погляд, непримітне подружжя, яке приїхало до Києва, щоб показати своїй доньці столицю, яку вони рятували три роки тому від російських загарбників. Їхня таємна робота у складі самоорганізованих груп волонтерів, героїчна за мірками будь-якої війни, адже зупинила два російські конвої військових, коли вони наближалися до Києва у 2022 році. Про це йдеться у спецрепортажі Independent, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

У 2014 році Сергій зголосився воювати із росіянами, а на початку 2022 року завербувався у невелику групу бійців спротиву. Він, як уродженець Сум, був ключем до успіху загону із восьми осіб. А його дружина Олена, можливо, навіть більше зробила, аніж він.

Густий сніг заглушував тріск і хрускіт рухів Сергія та його товариша, коли вони пробиралися через російські позиції, використовуючи ліс як укриття для зустрічі з Оленою на початку березня 2022 року.

Вони з’явилися біля кухонного вікна Олени на світанку після 12-годинного проникнення у цивільному одязі, озброєні лише 9-мм пістолетами. Вони змокли та змерзли, але усміхались через кілька днів після того, як росіяни захопили її село.

З патрулями піхоти супротивника зовні і коли російські танки розривали бруд та сніг навколо їхніх будинків, Кравченка зробили головним персонажем шпигунської мережі.

Протягом наступного місяця Олена та її сусідки сиділи у своїх будинках і надсилали Сергію та його команді текстові повідомлення про пересування російських військ, місцезнаходження штабів, логістичні концентрації і, насамперед, координати позицій супротивника. Групі Сергія вдалося отримати кілька протитанкових ракет NLAW і Javelin з Великобританії та США. Вони навчилися використовувати цю зброю у реальних засідках проти російських колон.

Вони були невблаганні — нападали на конвої й табори щодня, іноді кілька разів на день, залишаючи свої машини прихованими, крадучись, пішки, через ліси і засніжені поля вночі, а потім нападали на цілі, знайдені мережею Олени.

Одного разу вони повернулися з успішної засідки і виявили, що їхні пікапи, які вони сховали у занедбаних фермерських будівлях, згоріли.

«Ми думали, що нас спіймав російський спецназ. Ми безглуздо залишили наші протитанкові ракети та боєприпаси у машинах, щоб їх забрали росіяни, і думали, що зараз помремо. Потім із будівлі вийшла бабуся. Це ваші машини?, — спитала вона. Мені так шкода, я думала, що ви росіяни, тому я спалила їх, коли ви їх тут залишили. Але мені вдалось винести з машин усю зброю», – згадує Сергій розповідь цієї бабусі.

Вона показала десятки високотехнологічних протитанкових ракетних систем НАТО, тепло захованих під соломою у сараї. За один день загін Сергія викрав російський танк Т-80, використав цю зброю проти російського табору та знищив 14 бронемашин на північ від Тростянця у Сумській області.  Такі підрозділи разом із розвідкою НАТО, а також звичайними збройними силами зупинили атаки Кремля на Київ.

Розвідувальний підрозділ Сергія продовжив воювати на Донбасі, в основному у Бахмуті, де тисячі росіян загинули у «м’ясорубкових» атаках. Ключові члени команди Сергія також загинули під завалами.

Принаймні половину групи Сергія було вбито. Тоді він керував підрозділом безпілотників, полюючи на росіян у перекопаних пустках східного фронту. Його безпілотники висіли, як павуки, на стінах халупи, яку він займав. Ці майстерно адаптовані машини були пристосовані для перенесення гранат. Вони часто були найкращою чи єдиною зброєю, що стримує росіян.

Сергій провів ще один рік на війні проти росіян. Його двоє молодих племінників наближаються до призовного віку, і він відчайдушно намагається утримати їх від участі у бойових діях, переконавши хоча б одного з них вивчити технологію використаня безпілотників.

«Я провів більшу частину свого дорослого життя на війні. Мої друзі – мертві, і якби вони могли померти за збереження миру, то це було б нормально. Але лише вигнання росіян з нашої території принесе мир.  А якщо Росія переможе, то незабаром невеликі групи поляків, литовців, німців та британців можуть бути втягнутими у війну з російською армією у власних лісах та полях. Ми не можемо укласти мирну угоду з Росією. Якщо ми заморозимо лінії фронту, то Путін просто переозброїться і знову нападе. А тепер Росія краще оснащена і знає, як працює зброя, яку ми отримали від НАТО. Путін не зупиниться», – попередив Сергій Кравченко.