Зимовий план ООН передбачає грошову допомогу, аби люди могли придбати дрова, газ чи інші енергоносії, а також теплий одяг та необхідні непродовольчі товари

У той час, як Україна вступає у свою четверту зиму в умовах повномасштабної війни, мільйони мирних жителів стикаються із новими труднощами через безперервні повітряні атаки, масові відключення електроенергії та мінусові температури, які напружують і без того виснажене населення. Постійні російські удари по енергетичній інфраструктурі залишили цілі громади невпевненими у тому, чи матимуть вони тепло, електроенергію та чисту воду у найближчі місяці, тоді як нові переміщення людей продовжуються вздовж активних ліній фронту. Гуманітарні організації попереджають, що ця зима може бути однією з найскладніших, оскільки посилені бомбардування, погіршення обмежень доступу та зростання дефіциту фінансування загрожують залишити сотні тисяч людей в Україні без належної підтримки. Водночас психологічні наслідки майже чотирьох років війни після повномасштабного вторгнення Росії стають дедалі помітнішими по всій країні. Маттіас Шмале, координатор ООН з гуманітарних питань в Україні в інтерв’ю UN News описує зимові ризики, поглиблення вразливості мирних жителів, дефіцит фінансування, з яким стикаються служби реагування на надзвичайні ситуації. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись із його думками.

UN News: В якій ситуації зараз перебувають українці?

Маттіас Шмале: Існує кілька ключових проблем. По-перше, військові удари продовжують мати прямий та смертельний вплив на цивільне населення. Буквально минулої ночі у Дніпрі загинули четверо мирних жителів, а десятки отримали поранення. Такий вплив є постійним. По-друге, атаки серйозно пошкоджують інфраструктуру виробництва та розподілу енергії. З огляду на те, що вже спостерігаються низькі температури, ми особливо стурбовані здатністю людей зігріватися та мати доступ до безпечної питної води. Якщо ці руйнування продовжаться, і якщо зима буде такою холодною, як прогнозується, нашим найбільшим жахіттям будуть тисячі людей, які застрягли у висотних будівлях без електрики, опалення та води. Впоратися з таким сценарієм буде надзвичайно важко.

UN News: Чи можемо ми з упевненістю сказати, що ця зима буде відрізнятися від попередніх в Україні?

Маттіас Шмале: Так, ми боїмося, що це можливо. Зараз, коли ми переходимо на четвертий рік цієї війни, спостерігається кумулятивний ефект. Це видно не лише у фізичному руйнуванні, але й у психологічному плані. Я бачу це під час своїх подорожей Україною – люди стають дедалі втомленішими та виснаженішими, і більш невпевненими у своєму майбутньому. Що також відрізняє цю зиму, так це масштаб нещодавніх пошкоджень інфраструктури. У 2024 році ремонтні роботи просувалися відносно добре, і зима була м’якшою, ніж очікувалося. У 2025 році рівень руйнувань був значно вищим, і прогнози свідчать про холоднішу зиму. Це поєднання робить цю зиму потенційно набагато складнішою.

UN News: Які групи населення зараз найбільш вразливі?

Маттіас Шмале: Одна група — це люди із низьким рівнем доходу, які проживають у багатоповерхових будинках у містах. Вони особливо вразливі, якщо відключать електроенергію та опалення. Ще одна дуже вразлива група — це люди, які проживають поблизу лінії фронту. За нашими оцінками, щонайменше 500 000 людей проживає у межах від нуля до 20 кілометрів від лінії фронту. Багато з них — це люди похилого віку та люди з обмеженою мобільністю. Третя група включає найбільш вразливих внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Багато хто з них переміщений вже кілька років. Деякі знайшли рішення зі сім’єю, роботою або орендованим житлом, але багато хто залишається у нестабільних умовах і продовжує потребувати підтримки.

UN News: Кількість переміщених осіб продовжує зростати, оскільки евакуація з прифронтових громад триває.

Маттіас Шмале: Ми спостерігаємо хвилеподібне переміщення, а не стабільне зростання. У серпні 2025 року була значна хвиля, і зараз ми знову спостерігаємо нові рухи. Нещодавно я відвідав Донецьку область і у контрольованій урядом її частині залишилося менше 200 000 людей. Щонайменше половина з них може виїхати цієї зими. Кількість внутрішньо переміщених осіб не зростає такими різкими темпами, як у 2022 році, але вона постійно збільшується.

UN News: Чому так багато людей досі залишаються у таких небезпечних районах?

Маттіас Шмале: Я часто ставлю це питання, і відповіді відображають поєднання кількох факторів. Для деяких це глибока прихильність до своєї землі та дому – їхні родини живуть там поколіннями. Іншим просто бракує альтернатив. Деякі люди переїхали до безпечніших районів, але не змогли знайти житла чи роботи. Вони воліють повернутися додому, де їм принаймні не доведеться платити оренду, хоча це небезпечніше. Також відчувається сильне почуття витривалості та непокори. Дехто каже: «Ми пережили чотири роки; ми переживемо ще один рік». Інші вважають, що повинні залишитися, аби вшанувати тих, хто загинув, захищаючи країну. Це поєднання емоційних, економічних та психологічних факторів.

UN News: Як зима впливає на гуманітарні операції на місцях?

Маттіас Шмале: Зима робить все більш небезпечним. Дорожні умови погіршуються через сніг та ожеледицю, і багато передових колон, що доставляють продукти, воду, засоби гігієни та опалення, стикаються із більшими ризиками. Ще одним серйозним викликом є ​​постійно змінювана лінія фронту. Російські завоювання у певних районах, навіть якщо вони не були вирішальними, зробили доступ до допомоги деяким громадам неможливим. За оцінками Всесвітньої продовольчої програми ООН, щонайменше 50 000 людей в Україні не можуть отримати допомогу через бойові дії.

UN News: Наскільки важлива співпраця з місцевою владою?

Маттіас Шмале: Це абсолютно необхідно. Україна не є державою, яка зазнала невдачі. Вона залишається функціонуючою державою, яка продовжує надавати послуги за надзвичайно складних обставин. Я бачив, як функціонують медичні центри поблизу лінії фронту. Уряд, включаючи місцеву владу, залишаються головними відповідальними за безпеку та добробут своїх громадян. Наша роль як гуманітарної спільноти полягає у тому, аби працювати взаємодоповнюючи один одного – визначати, що влада ще може забезпечити, і де ми повинні втрутитися, аби охопити найбільш вразливих. Ми тісно співпрацюємо із урядом та з більш ніж 400 неурядовими організаціями, багато з яких українські, аби забезпечити, щоб наша допомога заповнила найгостріші прогалини.

UN News: Давайте поговоримо про зимовий гуманітарний план. Які ключові показники та наскільки добре він фінансується?

Маттіас Шмале: Наш зимовий план спрямований на охоплення 1,7 мільйона людей – переважно тих, хто живе поблизу лінії фронту та у сільській місцевості. Це не включає всіх вразливих міських жителів, особливо тих, хто живе у багатоповерхових будинках. Ми надаємо грошову допомогу, аби люди могли придбати дрова, газ чи інші енергоносії. Ми також надаємо теплий одяг та необхідні непродовольчі товари. Зимову допомогу для України профінансовано приблизно на 65%. Ми запросили 278 мільйонів доларів. Нам вдалося багато зробити з тим, що ми отримали, але дефіцит фінансування означає, що багато людей ще чекають на допомогу, зокрема на готівку та тверде паливо для опалення. Ми продовжуємо звертатися до міжнародної спільноти з проханням повністю профінансувати програму, аби охопити всіх, хто її потребує.

UN News: Чи є план Б, якщо не надійде додаткове фінансування?

Маттіас Шмале: Для самих людей план Б – переїхати. Якщо вони не отримають підтримки від нас, уряду, Українського Червоного Хреста чи інших, то можуть переїхати до інших регіонів країни у пошуках опалення та чистої води – або навіть покинути країну. Якщо ми дійдемо до жахливого сценарію, коли люди застрягнуть у багатоповерхівках без комунальних послуг, переміщення населення буде неминучим. Наша здатність запобігти цьому повністю залежить від фінансування.

UN News: Яке ваше послання українському народу та міжнародній спільноті?

Маттіас Шмале: Українському народу: поки у нас є засоби, ми сповнені рішучості залишатися та виконувати свої обов’язки. Це відповідальність ООН – залишатися та підтримувати цивільне населення у біді. Міжнародній спільноті: дякуємо за щедрість, виявлену досі. Це дозволило нам допомогти незліченній кількості людей пережити суворі зими та літо війни. Але війна не закінчилася. Ми не повинні нормалізувати те, що відбувається в Україні, яка вступає у свій п’ятий рік війни. Я особливо звертаюся до урядів країн світу із закликом продовжувати фінансувати цю життєво важливу гуманітарну роботу.

UN News: Ви багато подорожуєте Україною. Чи є історія, яка особливо запам’яталася вам?

Маттіас Шмале: Існує безліч історій, які демонструють як силу українського народу, так і важкі психологічні втрати від війни. Кілька тижнів тому у Харкові я провів цілий ранок під землею із приблизно 100 учнями, оскільки публічні заходи мають відбуватися в укриттях. Під час обговорення я отримав повідомлення про те, що неподалік розбомбили дитячий садок. Після зустрічі я пішов на місце події. Дитячий садок постраждав тричі. На щастя, жодна дитина не постраждала. Там я зустрів жінку, яка працює з гуманітарною організацією. Того ранку вона залишила своїх дітей у тому самому дитячому садку, її викликали, аби забрати їх після бомбардування, вона відвезла їх у безпечне місце, а потім повернулася через кілька годин, аби допомогти із прибиранням. Такий рівень стійкості надзвичайний. Ще один досвід був у Херсоні, місті, яке постійно піддається бомбардуванню. На землі було усе спустошено, всюди руїни. Але під землею я відвідав сучасне пологове відділення, де безпечно народжувалося нове життя. Контраст між війною та надією був вражаючим. А у Миколаєві я зустрів літнього чоловіка, який залишився вдома під час окупації. Він з гордістю показав мені, як вони із дружиною відбудували свій будинок та город. Потім він розповів мені, що його брата вбили у 2022 році, і він повністю зламався. В один момент ви бачите стійкість; у наступний момент — величезне горе. Цей контраст визначає сучасну Україну.