Як мирна угода між Україною та Росією вплине на газовий ринок Європи

Навіть якщо мирну угоду між Україною і РФ буде підписано, ситуація досить тривожна стосовно чергового потенційного конфлікту, враховуючи порушення європейського повітряного простору в останні місяці

Європа планує заборонити імпорт російського газу до кінця 2027 року, фактично обмежуючи енергетичне майбутнє Росії та залишаючи після себе купу заблокованих активів. Підводні трубопроводи «Північний потік-1» та «Північний потік-2» стали першими жертвами вторгнення Росії в Україну, їхня інфраструктура була саботована наприкінці 2022 року, а останній трубопровід, будівництво якого коштувало 11 мільярдів доларів і він повинен був подвоїти потоки дешевого російського газу до Німеччини, так і не був сертифікований для використання. Про це йдеться в аналітичній публікації CNBC, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Були припущення, що основна енергетична інфраструктура може зрештою бути відроджена, якщо, а точніше, коли, війна між Росією та Україною закінчиться, і між сторонами буде укладено мирну угоду.

Однак переговори щодо спроби встановити підстави для припинення вогню просуваються дуже повільно, і жодна зі сторін не бажає перетинати «червоні лінії» стосовно остаточної здачі території, будь то суверенної чи окупованої.

Надії на мирну угоду призвели до питань з приводу того, які економічні та енергетичні відносини між Росією та рештою країн світу можуть бути відновлені, а також, коли йдеться про Європу, то чи може припинення вогню призвести до реінтеграції російського газу та відродження газопроводів «Північний потік».

Такий крок був би дуже суперечливим на континенті, враховуючи повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році та спроби відмовитися від дешевшого російського газу.

У 2021 році, до війни, російський імпорт становив близько 45% європейського споживання газу. У 2025 році, за оцінками, він становив лише 13%.

Україна була б обурена будь-яким кроком, який би приносив користь її загарбнику, але сама отримувала вигоду від старого трубопроводу, який проходить через її територію, оскільки стягувала транзитні збори. Термін дії угоди про транзит газу між Росією та Україною закінчився наприкінці 2024 року, і обидві країни вирішили не поновлювати її через війну. Трубопроводи «Північний потік» були спеціально розроблені для того, щоб обійти Україну та уникнути таких зборів, але транзитна угода може бути одним із багатьох важелів, які можна використовувати під час переговорів, якщо кран буде знову відкрито.

США, ймовірно, відмовилися б від повернення «Північного потоку», оскільки сподівалися витіснити РФ та збільшити свою частку ринку продажів зрідженого природного газу (ЗПГ) до Європи. Але Німеччині, яка безпосередньо підключена до трубопроводу та промисловість якої бореться із високими витратами на енергоносії, може бути важко протистояти привабливості та поверненню поставок російського газу.

У грудні 2025 року Європейська Рада та Парламент уклали попередню угоду про регулювання поступового припинення імпорту російського газу. Вона має намір запровадити повну заборону на імпорт зрідженого природного газу (ЗПГ) і трубопровідного газу з кінця 2026 року та осені 2027 року відповідно.

Чи можна відновити «Північний потік»?

У січні 2025 року Данське енергетичне агентство надало дозвіл компанії «Північний потік-2» на проведення консерваційних робіт на пошкоджених трубопроводах, розташованих у виключній економічній зоні (ВЕЗ) Данії у Балтійському морі.

Мета робіт — запобігти подальшому вибуху газу та потраплянню насиченої киснем морської води, що потенційно може призвести до корозії.

Дозвіл було надано за низки умов,, які мають на меті забезпечити безпечну експлуатацію трубопроводу. Серед інших умов, компанія повинна подавати щорічний план для трубопровідного об’єкта, «аби Данське енергетичне агентство могло постійно контролювати плани компанії щодо майбутнього об’єкта».

Крім того, всі умови таких дозволів мають бути виконані, перш ніж трубопроводи можна буде ввести в експлуатацію. Данське енергетичне агентство не отримувало жодних таких заявок.

Але чи взагалі можна відновити трубопроводи «Північний потік» зараз?

Сергій Вакуленко, старший науковий співробітник Центру Карнегі, повідомив, що трубопровід, пошкоджений під час диверсії, потребуватиме часткової заміни, а відновлення неушкодженого трубопроводу «не коштуватиме багато грошей».

«Я думаю, що їх ще можна відремонтувати. Тож, можливо, доведеться розрізати кілька кілометрів [пошкодженого] трубопроводу та замінити його. Але це можна зробити. Це може коштувати 1 мільярд доларів, але ще є один [трубопровід] у робочому стані, тому його можна використовувати», – вважає він.

Чи зможе Європа знову споживати російський газ?

«Кожен з «Північних потоків» [трубопроводів] мав потужність 55 мільйонів кубічних метрів. Тож той, що залишився, – це 27,5 мільйона кубічних метрів… і це, ймовірно, максимум того, що Європа готова купувати у Росії», – вважає Вакуленко.

За його словами, якби в Росії відбулася зміна уряду, і Путін більше не був би президентом, Європа була б цілком готова купувати трохи російського газу, але не в тих самих обсягах, які вона купувала раніше.

«Тоді «Північний потік» був би в нагоді. Але це дуже велике «ЯКЩО». З одного боку, Європа, або принаймні є країни в Європі, які не проти мати хоча б трохи російського газу в енергетичному балансі з низки причин, щоб не бути надто залежними від поставок зі США. Росія є постачальником з найнижчою вартістю до Європи», – наголошує Вакуленко.

Європейський континент ще не повністю оговтався від енергетичної кризи, що виникла внаслідок повномасштабного вторгнення РФ в Україну. За даними МЕА, голландський механізм передачі права власності, головний орієнтир цін на природний газ у Європі, на початку 2025 року був вдвічі вищим за довоєнні ціни. Енергетичні обмеження ще більше посилюються гонкою за штучним інтелектом, яка змістила публічні наративи з енергетичного переходу на додавання енергії.

«Тож, якщо ви не надто гидливі, аби купувати російський газ, якщо вам не потрібно надто тримати носа міцно, купуючи його, то, звичайно, є багато комерційних та економічних причин, чому [це робити]. Якщо це стане політично та етично прийнятним, тоді буде чимало стимулів для цього, але це знову ж таки на той час, коли дійсно відбудеться певне зближення між Росією та Європою, і це [велике] «якби», – підкреслює Вакуленко.

Танкред Фулоп, аналітик з питань комунальних послуг та відновлюваних джерел енергії в Morningstar, заявив, що реінтеграція російського газу, принаймні у короткостроковій перспективі, буде надто складною через нове європейське законодавство, але воно містить деякі винятки для Угорщини та Словаччини у надзвичайних ситуаціях.

Зміна політики також була пов’язана з прагненням до енергетичної незалежності після того, як Росія перетворила постачання газу на зброю. У підсумку, держави-члени Євросоюзу, ймовірно, уникатимуть надмірної залежності від однієї держави у майбутньому та натомість інвестуватимуть у збільшення загальних внутрішніх потужностей.

Чи хоче Росія продавати свій газ Європі?

Чи захоче Росія продавати свій газ Європі – ще одне важливе питання.

«Усі думають, що енергетична криза почалася з війни в Україні, але насправді вона почалася у 2021 році», – вважає Фулоп, зазначивши кілька факторів: холодну зиму, низьку швидкість вітру та високе споживання газу.

До кризи додався той факт, що ЄС запізнився із дозволом на експлуатацію «Північного потоку-2». І тому Росія почала скорочувати потоки газу, що постачається до ЄС. Це свідчить про те, що такий крок Росії, можливо, мав на меті посилити тиск на Європу, щоб вона пришвидшила темпи з «Північним потоком-2».

«З іншого боку, Росія не має дуже сильної переговорної позиції. Для Росії цей газ – невикористаний ресурс. Тож можна очікувати, що [Європа] зможе домовитися про хорошу угоду», – запевняє Вакуленко.

Росія також розглядає Азію як альтернативного партнера для Європи та поглибила відносини з Китаєм через трубопровід «Сила Сибіру».

«Навіть, якщо мирну угоду між Україною і РФ буде підписано, ситуація досить тривожна щодо чергового потенційного конфлікту, враховуючи порушення європейського повітряного простору в останні місяці», – переконаний Фулоп.

Зрештою, поновлення поставок російського газу «не здається найреалістичнішим сценарієм».

Ціни на газ останнім часом впали, можливо, через те, що спостерігачі за ринком враховують мирну угоду. ЄС також виграє від нових експортних терміналів у США.