Демілітаризовані зони були досить успішними під час деяких військових конфліктів

Президент України Володимир Зеленський готовий перетворити частини Донбасу, які зараз контролюють його війська, на демілітаризовану зону (ДМЗ), якщо Росія також зобов’яжеться не допускати своїх солдатів до цього східного регіону України. Президент України також розповів про другу демілітаризовану зону поблизу Запорізької атомної електростанції, найбільшої в Європі, яка наразі контролюється Росією. За його словами, пропозиції щодо демілітаризованої зони були частиною 20-пунктного мирного плану, спрямованого на припинення війни в Україні, який, підтримали США. Al-Jazeera дослідила досвід створення демілітаризованих зон у світовій історії і Foreign Ukraine пропонує переказ цього матеріалу.

Корейська демілітаризована зона

Корейська демілітаризована зона — це буферна зона шириною 4 км, що розділяє Північну та Південну Корею. Вона була створена у 1953 році після підписання перемир’я, яке поклало край бойовим діям Корейської війни. Війна спалахнула у червні 1950 року, коли північнокорейські війська перетнули 38-му паралель і вторглися до Південної Кореї, намагаючись возз’єднати півострів. Корея була тимчасово розділена по 38-й паралелі США та Радянським Союзом після Другої світової війни. Цей поділ поставив під контроль Північ під керівництвом підтримуваної Радянським Союзом Робочої партії Кореї Кім Ір Сена, а під контроль Півдня – уряд Лі Син Мана, який підтримував США. Конфлікт тривав три роки, під час якого підтримувані Радянським Союзом та Китаєм північнокорейські війська боролися проти сил Організації Об’єднаних Націй під керівництвом США. У підсумку, загинуло близько 2 мільйонів людей, а міста та села з обох сторін були спустошені. Війна завершилася перемир’ям, підписаним США, Китаєм та Північною Кореєю, але Південна Корея відмовилася погодитися, і жодного офіційного мирного договору так і не було укладено. Понад 70 років потому дві Кореї технічно залишаються у стані війни.

Зона сил спостереження за роз’єднанням ООН на Голанських висотах

ООН створила вузьку смугу землі як демілітаризовану зону на Голанських висотах у 1974 році після війни того року між Ізраїлем та Сирією та перемир’я, підписаного двома країнами. Голанські висоти — це скелястий клаптик землі, який згідно із міжнародним правом належить Сирії. Ізраїль захопив його під час Шестиденної війни 1967 року та анексував у 1982 році, що визнають лише США. Зона сил спостереження відокремлює окуповану Ізраїлем територію від решти Голанських висот, яка досі перебуває під контролем Сирії. Зона досі контролюється миротворцями ООН.

Демілітаризовані зони Синайського півострова

Демілітаризовані зони були створені на Синайському півострові в рамках мирного договору між Єгиптом та Ізраїлем 1979 року. Договір розділив Синайський півострів на чотири зони безпеки з різними військовими обмеженнями. Ці зони контролюються міжнародними миротворчими силами під назвою Багатонаціональні сили та спостерігачі.

Аландські острови

Аландські острови — це невеликий архіпелаг у Балтійському морі між Швецією та Фінляндією. Вони є автономним шведськомовним регіоном Фінляндії. Вони демілітаризовані з 1921 року за рішенням нині неіснуючої Ліги Націй. Фінляндія та Швеція винесли це питання на розгляд Ліги Націй, оскільки на початку ХХ століття острови були частиною Фінляндії, яка здобула незалежність від Російської імперії у 1917 році. Після цього багато аландців хотіли возз’єднатися зі Швецією, що викликало напруженість.

Антарктида

Антарктида була встановлена ​​як демілітаризована зона згідно з Договором про Антарктику 1959 року. Це забороняє військову діяльність та ядерні випробування, гарантуючи, що континент використовуватиметься виключно для мирних цілей та наукових досліджень. Це пов’язано з тим, що кілька країн висували територіальні претензії, які перетинаються і це викликає побоювання щодо майбутніх військових конфліктів.

Храм Прэах Віхеа

Кордон між Таїландом і Камбоджею, сформований французькою колоніальною епохою, містить неоднозначні межі та перекриваючі претензії. Ці суперечки загострилися, оскільки обидві країни зміцнили свої інституції, а стратегічне значення певних районів зросло. Однією зі спірних зон є культурно значущий храм Прэах Віхеа з Кхмерської імперії, який має символічне значення для обох країн. У 1962 році Міжнародний суд ООН (МСО) постановив, що храм належить Камбоджі. Суперечки спалахували з 2008 по 2011 рік, що характеризувалося обміном артилерійськими вогнями, масовими переміщеннями та суперечливими юридичними тлумаченнями рішення МСО. У 2011 році Міжнародний суд ООН наказав створити тимчасову демілітаризовану зону навколо храму.

Чи працювали демілітаризовані зони раніше?

Демілітаризовані зони були досить успішними під час деяких військових конфліктів, як-от у випадку з Кореями. Зона між Північною та Південною Кореєю запобігла масштабному військовому конфлікту між ними.

З іншого боку, між Таїландом і Камбоджею спалахнуло насильство через суперечку про кордон, внаслідок чого, за офіційними даними, у липні та грудні 2025 року загинуло майже 100 людей, а близько мільйона людей залишили свої домівки.

В інших випадках, таких як на Голанських висотах або Синайському півострові, демілітаризовані зони запобігали прямим масштабним зіткненням. Однак Ізраїль неодноразово порушував буферну зону Голанських висот, особливо протягом останнього року, використовуючи хаос після повалення колишнього президента Башара Асада у грудні 2024 року для захоплення території та вигнання сирійських сімей. ООН розкритикувала порушення Ізраїлем демілітаризованої зони.