Олексій Ключковський переніс невеликий інсульт, який пов’язують зі стресом від війни, але після короткої госпіталізації він повернувся до роботи

Ані сніг, ані дощ, ані російські авіабомби не завадили 37-річному Олексію Клочковському здійснювати свої заплановані рейси для «Нової пошти». Вже чотири роки він доставляє пошту і посилки вздовж лінії фронту на північному сході України. Про це йдеться у спецрепортажі The New York Times, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Я не знаю, що може мене зупинити, чесно кажучи. Можливо, лише куля», – підкреслює Клочковський.

Безпека понад усе

Клочковський щодня встає о восьмій годині ранку і заварює собі каву. Він одягає один зі своїх численних спортивних костюмів Nike, випиває чашку кави та вирушає в дорогу.

Велика тріщина від осколків звивається по лобовому склі його вантажівки; освіжувачі повітря у формі черепа висять разом з іграшковим пацюком у кабіні. У дверях водія запханий травматологічний комплект з двома джгутами та сильними знеболювальними.

Олексій їздить без музики. AirPod у правому вусі призначений лише для телефонних дзвінків.

«Я завжди тримаю ліве вухо відкритим, аби почути дрони», – пояснює він.

Це врятувало його влітку 2025 року, коли один дрон пролетів над головою і вибухнув прямо перед ним.

«Якби я увімкнув музику, ми б, мабуть, зараз не розмовляли», – констатує Олексій.

Залишатися на місці

Клочковський думав над тим, аби покинути Україну після вторгнення Росії у 2022 році. Його визнали непридатним до мобілізації через травму спини. Але він відчував себе зобов’язаним знайти інший спосіб служити.

Він придбав свою першу машину ще до того, як отримав водійське посвідчення: білий «Запорожець», невелику модель радянської епохи, виготовлену в Україні. Він купив її з друзями та модифікував, аби вона була схожа на хот-род.

Зараз він їздить на білій вантажівці Mercedes без характерного червоного бренду «Нової Пошти».

«У цьому районі я не хочу привертати уваги», – наголошує листоноша.

Його виховувала мати-одиначка в селі. Тоді, за його словами, він був «і хуліганом, і занудою».

«Я із бідної родини, тому в мене було два варіанти: або добре вчитися, або стати алкоголіком. Тож я намагався добре вчитися», – зізнається Олексій.

Він зосередився на електромеханіці, оскільки любив автомобілі. Але також був схильний до бійок, і мати неодноразово змушувала його змінювати школи.

Коли лунає повітряна тривога, то Клочковський негайно телефонує, аби дізнатися про свою матір, яка звикла до ризиків його роботи.

«Вона знає, що я всюди їжджу на машині», – каже Ключковський.

Зараз це означає виїхати із Харкова дорогою, проїхати повз блокпости та окопи з колючим дротом і протитанковими спорудами «зуби дракона» до маленького, пошарпаного села з крихітним відділенням «Нової пошти».

Звільнення

На початку війни село ненадовго окупували російські війська. Солдати розбили табір у складському приміщенні «Нової пошти» та зламали сейф.

Власник відділення, Андрій Воронянський, знайшов їхнє сміття та речі після звільнення села у вересні 2022 року.

«Щоразу, коли я приїжджаю сюди, я бачу це. Російські чоботи. Розграбовано, все», – наголошує Воронянський.

Після того, як росіяни вийшли зі села, Воронянський хотів швидко відновити бізнес. Йому потрібен був водій. П’ятеро чоловіків відмовилися, перш ніж він зателефонував Клочковському, який сказав: «Чому б і ні?»

Ці двоє чоловіків знають один одного ще зі школи, коли познайомилися, граючи у футбол.

«Він довго мене терпів», — зазначає Клочковський.

«Я його особистий терапевт», — відповів Воронянський, напівжартома.

Після російської окупації вони облаштували контейнер для перевезень як тимчасовий філіал.

«Люди приходили до нас, аби зателефонувати родичам і сказати, що вони живі», — згадує Воронянський.

Ремонт офісу, який пізніше зазнав ще більшої шкоди від російського безпілотника, триває декілька місяців. Воронянський досі рішуче налаштований залишитися.

«Так, це небезпечно. Але людям у селі ще потрібна наша допомога, тому ми продовжуємо працювати», – інформує Ключковський.

«Добрі люди»

Відділення «Нової пошти відкрилося одного дня наприкінці січня 2026 року о 9:00 ранку. Клієнти почали приходити о 9:02 – один із маленьким конвертом для відправки, а інший з великою картиною.

За словами керівника відділення Максима Клещова, щодня відправляється близько 100-200 посилок. Зброя та газові балони не підлягають перевезенню.

Найкраще в «Новій пошті», за його словами, це швидка доставка — часто того ж дня в деяких регіонах.

«Нова пошта» постійно впроваджує інновації, тестує такі технології, як роботи, та розгортає мобільні відділення у контейнерах або навіть автомобілях.

Клещов вважає, що успіх компанії більше пов’язаний зі серцем, ніж з логістикою.

«У нас хороші люди», — констатував він.

Психологічні труднощі

Друзі називають Клочковського «Чеширським котом» через його широку посмішку. Але він не застрахований від напруги своєї роботи. У нього траплялися і нервові зриви.

«Мої нерви просто здали від постійних обстрілів», — зізнався Олексій.

У 2026 році він переніс невеликий інсульт, який пов’язують зі стресом від війни.

Після короткої госпіталізації Ключковський повернувся до роботи.

Коли постійні російські удари розривають йому голову, він знімає стрес, стріляючи зі своєї AR-15, або граючи у відеоігри.

Нещодавно російські ракети впали на сортувальний центр «Нової пошти» у Харкові, внаслідок чого загинуло четверо співробітників. Клочковський висловив співчуття з цього приводу, але атака не завадить йому їхати власним маршрутом.

«Це пролунає жорстко, але ми звикли до цієї реальності. Сподіваюся, —якщо я помру, то мої друзі пам’ятатимуть, що я зробив», – підсумував Олексій Ключковський.