Люди в Олешках помирають майже щодня через дефіцит продуктів харчування і ліків, відсутність медичної допомоги, а також російські обстріли
Місто Олешки на півдні України, яке перебуває під російською окупацією з 2022 року, стало «пеклом на землі», оскільки тисячі місцевих мешканців переживають голод, а ще сотні мешканців втікають через зону бойових дій, усіяну мінами і мертвими тілами. Про це йдеться у спецрепортажі австралійського видання ABC News, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.
Олешки розташовані неподалік від східного берега Дніпра, який після звільнення Херсона восени 2022 року утворив лінію фронту між українськими та російськими військами на південному театрі бойових дій.
Останніми тижнями знову з’явилися голоси з міста та навколишніх сільських громад, оскільки українські посадовці та гуманітарні організації намагаються привернути увагу до погіршення ситуації на лівому березі Дніпра, зважаючи на те, що українські війська тримають свої позиції лише за кілька кілометрів уздовж правого берега.
Тетяна Гасаненко, голова Олешківської військової адміністрації, розповіла, що довоєнне населення району з приблизно 40 000 осіб впало до 6 000, і лише близько 2 000 осіб проживає в Олешках.
За її словами, ті, хто залишився, стикаються зі стрімким погіршенням умов життя та російською окупаційною владою, яка не зацікавлена в їх полегшенні.
Мешканці Олешок розповіли про дефіцит продуктів харчування, хронічну нестачу ліків і необхідність переїжджати з одного покинутого будинку в інший, щоб уникнути атак безпілотників і мародерства російських військ.
«Дорога смерті»
Ксенія Архипова, волонтерка із контрольованого Україною боку річки Дніпро, яка допомагає координувати тих, хто сподівається втекти, розповіла, що нещодавній обвал продовольчих поставок спричинив нову хвилю евакуйованих.
Весняна кампанія з написання листів привернула достатню увагу, аби підштовхнути окупаційні війська до розмінування деяких місцевих доріг і дозволити припасам дістатися до Олешок, де жителі виживали, зокрема, завдяки продукції, вирощеній на власних городах.
За словами Архипової, ціни на основні товари були захмарними, і мало хто мав гроші, щоб купити їх. Але вони пережили літо.
Проте 1 вересня на колону з продовольством, що прямувала до міста, було здійснено напад. Російські чиновники звинуватили у нападі українські збройні сили, а Київ – московські війська.
«Їх підірвали. А потім розстріляли. Тоді прилетіли дрони і атакували так, що водії залишилися живі, просто вдарили по моторах, аби масло витекло. Водії потім пішки 100 кілометрів поверталися», – каже Архипова.
Після цього, за її словами, більше місцевих жителів почали виходити єдиним шляхом – пішки.
Щоб втекти, жителі повинні спочатку дістатися до села Раденське, углиб території, яка контролюється Росією. Гасаненко назвала цю трасу «дорогою смерті», посилаючись на міни та безпілотники, які покривають всю територію.
У Раденську ті, хто втікає, можуть отримати їжу та ночівлю. Дороги в цьому районі ще заміновані та небезпечні, але ті, хто втікає, можуть підвезти місцеву машину чи трактор, щоб дістатися далі до окупованого Херсона та ближче до узбережжя Чорного моря, звідки вони можуть організувати – як правило, за високу ціну – окружний шлях до території, контрольованої Україною, часто через Білорусь.
Деяким навіть допомагають російські волонтери, які купують їм квитки на потяг і супроводжують їх у маршруті. Втеча може коштувати до 500 доларів на людину, ці гроші йдуть на витрати на харчування, проживання та оплату будь-якого водія, який готовий їх взяти.
Але ті, хто втікає, стикаються з безліччю небезпек із самого початку своєї подорожі – серед них міни, FPV і російські блокпости. За словами Архипової, ті, хто йде дорогою до Раденська, «йдуть один за одним крокуючи», щоб уникнути мін.
Багато людей втратили свої документи, що посвідчують особу, чи то у полум’ї війни, чи то під час руйнівної повені, яка захлиснула Херсонську область після того, як російські війська підірвали Каховську дамбу в червні 2023 року.
Офіційні особи в Москві та на окупованій території Україні заперечували відповідальність Росії за інцидент, хоча багато експертів стверджували, що відповідальність, швидше за все, несуть російські війська.
Тим, кого зупинили на російських блокпостах загрожу допит і можливе затримання.
«Чотири години допитували одну дівчину. Вона каже: у мене немає паспорта, все згоріло, на будинок був напад». Вони сказали: «Ні, ти шпигунка», – розповіла Архипова.
«На вулиці валяються трупи»
Незважаючи на те, що на берегах Дніпра роками точаться запеклі бої, російські війська є неорганізованими.
«Там немає лідерства. Є тільки [російські] солдати, які відкрито говорять, що їм байдуже: «Ми приїхали сюди заробляти», – каже Архипова.
Російські війська досягають цього району сільськими дорогами, постійно остерігаючись українських безпілотників і артилерії. За словами українських військових, вони доставляють боєприпаси та зброю, використовуючи їх для нападу на Херсон, яке знаходиться на правому березі річки Дніпро.
Не пускають по цих сільських дорогах, які не заміновані, побоюючись, щоб жителі не побачили, «де окопи, де боєприпаси, гармати, САУ і все інше». Усім, кого підозрюють у контакті з українською владою чи збройними силами, загрожує негайна страта.
Коли росіяни приходять в окуповані населені пункти, то крадуть їжу та виселяють людей з їхніх будинків, особливо з тих, де є електрика, сонячні панелі чи генератор.
«Вони виганяють старих людей. Вони там живуть, існують певний час. Пересуваються містом пішки, а за ними женуться українські безпілотники. Тоді їхні трупи лежать на вулиці. Ці трупи їдять собаки», – зазначила Архипова.
Навіть лікарня в Олешках, остання рятівна соломинка для тих, хто там ще живе, «на останньому подиху».
«Якщо лікарню закриють, то місто помре. У лікарні немає пального. Немає ліків. Ті, хто ще працюють у медзакладі, роблять усе, що можуть, але це лише продовжує агонію тих, кого вони лікують», – стверджує Архипова.
Гасаненко намалювала апокаліптичну картину того, що залишилося від міста.
«Люди лежать на дорозі, гниють, непоховані. Більше 100 трупів сьогодні лежить у підвалі лікарні, в якій чотири роки немає світла. І уявіть, який сморід стоїть із лікарні, у місті та навколо», – каже Архипова.
Весь окупований Херсон залишається зоною бойових дій. Для українських військових відповідальність за район Олешок покладається на 30-й корпус морської піхоти ЗСУ.
Його речник Павло Дрогаль розповів, що дрони підрозділу ретельно відстежують події на лівому березі.
«Є величезний дефіцит питної води, електроенергії, продуктів харчування. Ми щодня спостерігаємо цю картину. Ситуація з дрона виглядає дійсно гнітюче», – зазначає Дрогаль.
За його словами, українські оператори безпілотників відстежують російські війська, які діють у цьому районі, і бачать, як вони грабують будинки, ховаються в цивільних районах, носять цивільний одяг і маскують військові машини в цивільні кольори.
Він зазначив, що українські підрозділи не займаються дистанційним мінуванням транспортних шляхів чи будь-яких інших ділянок на окупованому лівому березі.
«Супротивник проводить там мінування. Ми не нападаємо на свій народ. Супротивник провокує? Так. Обстрілюють гуманітарні транспорти? Так. Пропускають гуманітарні транспорти з гуманітарною допомогою в Олешки? Ні, не дозволяють. Ми це все спостерігаємо. Ми завдаємо ударів лише по представникам російсько-окупаційних військ», – розповів Дрогаль.
«Пекло на землі»
Нещодавно міністр закордонних справ України Андрій Сибіга розповів про ситуацію в Олешках на тижні високого рівня Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку. Він попередив про гуманітарну катастрофу та закликав до негайної евакуації, звинувативши Росію в тому, що вона є єдиною для цього перешкодою.
«Росія навмисно робить життя там неможливим. Вони морять їх голодом», – заявив Сибіга.
Речник Кремля Дмитро Пєсков визнав «критичну ситуацію» в Олешках, але звинуватив українські збройні сили у блокуванні гуманітарних поставок, призначених для жителів.
Гасаненко та інші українські чиновники кілька місяців намагалися привернути увагу та діяти. Заступник начальника Херсонської обласної військової адміністрації Олександр Толоконніков заявив, що місто перетворилося на «пекло на землі».
«Люди в Олешках помирають майже щодня через дефіцит продуктів харчування і ліків, відсутність медичної допомоги та російські обстріли», – додав Толоконніков.
Близько 300 осіб в Олешках очікують евакуації, а 47 осіб виїхали у вересні 2026 року. Будь-яка спроба полегшити допомогу місту вимагає розмінування доріг, припинення будь-яких обстрілів між бойовими учасниками та колоною гуманітарних автобусів, які доставляють сотні людей одночасно.
Але Архипова каже, що у неї мало надії на прорив.
«Усі чиновники, міжнародні органи високого рівня та неурядові організації, які агітують за Олешки лише витрачають мій час і заспокоюють людей. Більше нічого не роблять. Навіть у разі полегшення ситуації, частина олешківців, швидше за все, не виїде. Вони готові жити і померти у своїх домівках», – підсумувала Архипова.
