Відмова від довгострокового контракту може бути вигідною «Газпрому», який сконцентрує свої фінансові ресурси на завершенні альтернативних транспортних маршрутів

Після Революції гідності у 2014 році Україна зробила важливі кроки з реформування газового сектору країни, які дозволили відкрити ринок для приватних імпортерів, частково дерегулювати ціни, відокремити транспортування, успішно підписати транзитний контракт на російський газ і стимулювати десятки європейських компаній використовувати підземні газові сховища, пропонуючи низку привабливих послуг. Про це йдеться в аналітичній публікації енергетичного журналіста Аури Сабадус із Міжнародного центру дослідження товарних ринків на сторінках Atlantic Council, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Тим не менш, незважаючи на значний прогрес, газовий сектор залишається вразливим для політичного втручання, оскільки різноманітні групи намагаються усунути топ-менеджерів державних компаній, і, зокрема, керівництво українського державного газового гіганта «Нафтогаз». Останнім часом цей тиск також поширюється на нещодавно створеного Оператора ГТС, розвиток якого викликає особливе занепокоєння, оскільки під загрозою опинився процес сертифікації і у кінцевому підсумку, транзитний контракт України та Росії.

Наприкінці травня 2020 року компанія «Магістральні газопроводи України» (МГУ), створена для управління ГТС оголосила, що її єдиний акціонер – Міністерство фінансів України припинило повноваження свого керівника, поклавши на нього відповідальність за «неналежну організацію» діяльності наглядової ради. Це рішення викликало невдоволення серед інших членів наглядової ради і тоді два незалежних представники негайно відправили листа відповідним зацікавленим сторонам, в якому була описана атмосфера політичного тиску й залякування, а також загроза відставки. У листі зазначалось, що, незважаючи на неодноразові спроби наглядової ради налагодити конструктивний діалог з урядом, ці прохання не були розглянуті.

Також були повідомлення про зростання напруженості між незалежними членами ради й двома представниками уряду, яких було усунуто. Останні події викликають особливу тривогу, оскільки процес сертифікації Оператора ГТС – вкрай важливої процедури, яка підтверджує розділення й незалежність операцій з транспортування газу, повинна бути завершена наприкінці червня 2020 року.

Після відставки керівника наглядової ради й можливої відставки двох інших членів, а також після відвертих заяв щодо політичного втручання, сертифікація викликатиме сумніви й буде відхилена. Представники уряду, докладаючи чималих зусиль намагались пояснити, що припинення повноважень керівника не вплине на процес сертифікації, але деякі офіційні особи Євросоюзу кажуть, що ситуацією скористаються місцеві політики, зацікавлені у розширенні контролю над такою прибутковою компанією, як Оператор ГТС, а також Росія в особі «Газпрому». Такий аргумент не безпідставний.

Як тільки Міністерство фінансів України оголосило про звільнення керівника МГУ, група із 47 народних депутатів, які мають зв’язки з Росією на чолі із колишнім прем’єр-міністром Юлією Тимошенко звернулась до Конституційного Суду України з проханням оголосити анбандлінг Оператора ГТС незаконним, підкреслюючи стратегічну важливість оператора транспортування. Незрозуміло, що саме спонукало їх звернутись до суду через 5 місяців після того, як Оператор ГТС була відокремлена й почала функціонувати як самостійна одиниця.

Проте, той факт, що Оператор ГТС стала однією з найприбутковіших компаній в Україні, отримуючи значні доходи від транзиту в рамках угоди з російським «Газпромом» вартістю в 7 мільярдів доларів, викликав зацікавлення у деяких людей, які намагаються розширити свій контроль над грошима. Також невідомо, чи може звільнення голови Ради директорів, досвідченого фахівця, якого високо оцінюють в ЄС і звинувачення у політичному тиску на раду МГУ бути пов’язаними із політичним маневруванням 47 депутатів на чолі з Тимошенко.

Один із двох призначених урядом членів Ради директорів, Віктор Пинзеник, який раніше працював міністром в уряді Тимошенко, поводив себе стримано й не робив жодних коментарів. Хоча деякі депутати, які підписали звернення в Конституційний суд (зокрема, Віктор Медведчук й Вадим Рабинович) мають контакти з Росією, але немає жодних вагомих доказів, що Москва могла спровокувати останні події.

Тим не менш, можна стверджувати, що «Газпром» був би радий провалу сертифікації Оператора ГТС і використати це в якості підстави для розірвання п’ятирічного транзитного контракту з Україною на 7 мільярдів доларів. Згідно з умовами контракту, Росія зарезервувала, і як очікується, буде платити за максимальну добову потужність на рівні 178 мільйонів кубометрів газу у 2020 році.

Втім, транзит російського газу у першому кварталі 2020 року впав на 50% у річному вимірі. З початку року Росія транзитувала в середньому 133 мільйони кубометрів газу в день, тобто лише 75% від зарезервованої потужності, але платила за повні 178 мільйонів кубометрів в день, коли ціни на європейському хабі впали до рекордно низького рівня, скорочуючи прибутки «Газпрому».

В умовах різкого скорочення прибутків, відмова від довгострокового контракту може бути вигідною «Газпрому». Справді, з 2021 року «Газпром», як очікується, зарезервує максимальну добову пропускну можливість українського транзиту у 110 мільйонів кубометрів до 2024 року, коли закінчиться термін чинності контракту. Проте, «Газпром» перебуває у скрутному фінансовому становищі: його ринкова капіталізація знизилась на 84% – з пікових 367 мільярдів доларів у 2008 році до 58,8 мільярдів доларів у квітні 2020 року.

Крім того, дострокове розірвання транзитного контракту й часткова економія грошей на транзитному миті можуть дозволити «Газпрому» сконцентрувати ресурси на завершенні альтернативних транспортних маршрутів, таких як «Північний потік – 2» чи балканська ділянка «Турецького потоку – 2», які покликані усунути Україну з ринку.

Міжнародні організації, зокрема Європейський союз, Міжнародний валютний фонд та Світовий банк, які допомагають Україні реформувати економіку, повинні публічно виступити проти політичного тиску на такі державні компанії, як Оператор ГТС. Щоб захистити реформи енергетичного сектору України, вони повинні наполягати на тому, що будь-яка додаткова фінансова підтримка повинна бути забезпечена твердими гарантіями інституційної незалежності.

Переклад: Володимир Тиравський