Щоб залучити нові сили, багато українських штурмових бригад не зупиняються на досягнутому і розміщують оголошення про вакансії у соціальних мережах або пропонують тестовий тиждень, під час якого бажаючі зможуть відчути смак армії, не беручи на себе жодних зобов’язань

Молодий український солдат дивиться в обличчя огидної постаті: шкіра сіра і гнила, а з напіввідкритої пащі стирчать грізні ікла. Це лише плакат, але символіка тут усім зрозуміла: на ньому зображено боротьбу армії з російськими «орками». Саме так Дж. Р. Толкієн називав злісних монстрів із «Володаря кілець» – сьогодні українці використовують це для опису російських солдатів. Про це йдеться у спецрепортажі швейцарського видання Neue Zürcher Zeitung, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Цей мотив можна побачити на рекламних щитах по всій Україні. Його мета – мотивувати людей іти до армії. Там написано: «Бийся за 3 штурмову бригаду». Цей підрозділ вкладає особливо великі кошти у мобілізацію нових сил, які так гостро потрібні на фронті. На думку армійського керівництва, необхідно знайти кілька сотень тисяч солдатів.

Мобілізацією солдатів фактично займаються регіональні ТЦК, але вони не користуються жодною довірою. Їх вважають корумпованими та свавільними. Часи, коли добровольці стояли у черзі перед ТЦК, давно минули. Численні бригади зараз взяли у власні руки набір українців на військову службу.

Третя штурмова бригада створила власний рекрутинговий центр на околиці Києва. Він розташований на великій промисловій території, яка уже давно пережила свої найкращі часи. На першому поверсі старого будинку знаходиться місце, де розпочнеться військова кар’єра нових солдатів.

Мобілізуйтесь за допомогою соціальних мереж

Серед порожньої кімнати стоїть стіл Русина, який називає лише свій позивний. У центрі усім керує чоловік із дикою бородою та вузькими окулярами. Він заперечує, що добровольців майже не залишилося: «Охочих приєднатися до нас багато. Але, звісно, ми хочемо більшого». Фактично, кілька чоловіків і жінок чекають на інтерв’ю з Русином та його колегами. Деякі уже носять військову форму – її доводиться привозити із собою.

За словами Русина, у 3-ї штурмової бригади – особлива привабливість.

«Ми найефективніша, працездатна та вмотивована бригада. І ми маємо високорозвинену медіа-стратегію», – пояснює він.

Підрозділ справді присутній у соціальних мережах, і його важко не помітити: він охоплює мільйонну аудиторію на YouTube, Telegram та Instagram із героїчними відеороликами з поля бою й ток-шоу.

«Ця бригада просто інша. Це приваблює тих, хто справді мотивований», — пояснює 20-річний хлопець, який чекає на інтерв’ю.

Спробуйте війну протягом тижня

Середній вік мобілізованих на фронті – понад 40 років. Щоб залучити нові сили, багато українських бригад не зупиняються на досягнутому і розміщують оголошення про вакансії на інтернет-порталах та у соціальних мережах. 3-я штурмова бригада також вигадала дещо нове: вона пропонує тестовий тиждень, під час якого бажаючі зможуть відчути смак армії, не беручи на себе жодних зобов’язань.

23-річний Іван, який не бажає називати своє прізвище, щойно завершив тестовий тиждень. За його словами, останні два роки він брав участь у відбудові як волонтер.

«Тепер я думаю, що настав час зробити щось більше. Я хочу бути корисним для своєї країни. Тиждень в армії переконав мене у вірності ухваленого рішення», – наголошує докторант математики.

Він не хоче йти на передову, але можливо йому вдасться застосувати свої знання в артилерії.

Програма, яку Іван виконав за останні сім днів, включає спортивні тести, курси першої допомоги й тактичну підготовку. На території є окопи, де кандидати тренуються в бою з дерев’яними автоматами Калашникова.

Реальної стрілянини немає – за одним винятком. Чотирьом чоловікам, які показали найкращі результати протягом тестового тижня, дозволяється стріляти у пляшку з водою із пневматичної гвинтівки на вулиці під дощем. Здається їм весело, але все це здається дуже імпровізованим.

Держава покладається на чарівність

Зусилля 3-ї штурмової бригади, безумовно, допомагають дещо пом’якшити кадровий дефіцит. Але, зрештою, вони лише крапля у морі. Для вирішення кадрових проблем на фронті доведеться або струсити стомлене від війни суспільство, або політикам доведеться вжити далекосяжних заходів. Останнє сталося нещодавно. Проте дуже сумнівно, чи приведуть нові закони про мобілізацію до бажаного успіху. Вони також покладаються на добровільні дії, а не на примус.

Відмова від військової служби в Україні є швидше нормою, ніж винятком. Протягом деякого часу у відчаї ТЦК відправляють офіцерів на вулиці, щоб стежити за молодими людьми та роздавати їм повістки – що працює лише в тому випадку, якщо вони не знають своїх конституційних прав. У Telegram уже давно існують групи та організації, які надають інформацію про найкращі способи обходу мобілізації.

Своїм інколи грубим та агресивним підходом ТЦК ще більше нашкодили власній і так поганій репутації. Але тепер і держава, схоже, усвідомила, що усі попередження та погрози не досягають мети. Швидше, зараз робиться спроба зосередитися на чарівності, аби збільшити привабливість військової служби.

Олена Скиба й Тетяна Тусенкова якраз виконують таку роботу. Вони працюють у новому рекрутинговому центрі, який відкрився у Запоріжжі у середині березня 2024 року. Це третій такий центр: очікується, що до середини року відкриється 27 таких центрів. Проте термін «центр» — перебільшення: дві дружні жінки в оливково-зелених светрах сидять за двома столами навпроти стійки адміністрації міста, де ажіотаж значно вищий.

«Вони скоро прийдуть»

Таким чином, Скиба має достатньо часу, щоб пояснити концепцію центру.

«Ми консультуємо тих, хто цікавиться армією і намагаємося знайти для них найкраще місце. Люди повинні мати можливість приходити до нас без страху. Ніхто не зобов’язаний брати на себе якісь зобов’язання або реєструватися, все не є обов’язковим. Не обійшлося і без певної іронії: щоб розвіяти страх людей перед військкоматом було створено новий офіс», – пояснює Скиба.

По суті, тут копіюється те, чим уже давно займаються багато бригад. Скиба має список відкритих вакансій, про які їй повідомили бригади по всій країні. У разі знаходження відповідного кандидата, бригада оформляє рекомендаційний лист, з яким він може звернутися до ТЦК. Таким чином, кандидат заздалегідь знає, де його відправлять, і уникає довільного розподілу.

Переважній більшості були б цікаві посади нижчого рівня: водій, фельдшер чи ІТ-фахівець. Проте, 46-річна Скиба, яка сама прослужила в армії рік, зізнається: «Переважна більшість посад у моєму списку – на фронті». Існує набагато більший інтерес до цих небезпечних для життя функцій. Крім того, середній вік тих, хто з нею контактував, значно перевищував 40 років.

Одного дня до ТЦК у Запоріжжі звернулось лише семеро людей. Поки що особливого ажіотажу не було.

«Вони ще прийдуть. Ми щойно відкрилися. Можливо, багато людей навіть не знають, що ми існуємо», – запевняє Скиба.

Але їй також має бути зрозуміло, що переважна більшість тих, хто справді хоче воювати, уже давно перебувають на фронті. Інші сподіваються, що усе обійдеться і без них. Масштабні кадрові проблеми армії навряд чи можна вирішити таким шляхом.