Таким чином, залишається обмаль шансів на яку-небудь істотну додаткову фінансову підтримку МВФ, Світового банку та Європейського союзу

Президент України Володимир Зеленський сподівався використати саміт з лідерами Європейського Союзу в Брюсселі, щоб продемонструвати свою відданість програмі реформ, на яких грунтується євроатлантична інтеграція України. Проте, події у Києві напередодні саміту лише посилили побоювання з приводу курсу країни при Зеленському. Про це йдеться в аналітичній публікації Андерса Аслунда, старшого наукового співробітника Атлантичної ради у Вашингтоні на сторінках Atlantic Council, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Напередодні саміту ЄС-Україна Рада Національного банку України оголосила догану та висловила недовіру першому заступнику голови НБУ Катерині Рожковій та заступнику Дмитру Сологубу, які єдині залишились працювати з команди Валерії Гонтарєвої. Офіційно догану оголосили через порушення етичних норм та внутрішніх процедур під час інтерв’ю Kyiv Post. Але більшість експертів вважають справжньою причиною їх захист програми реформ в НБУ.

Цей крок може не мати миттєвих наслідків, але він віддзеркалює мінливий політичний клімат в Україні за часів правління Зеленського, коли реформатори почувають себе більш ізольованими. Фактично Рада НБУ має обмежені формальні повноваження. Справді, провідна українська інвестиційна компанія Dragon Capital стверджувала, що Рада НБУ не мала права оголошувати догану її членам, оскільки цей орган не володіє реальною владою. Втім, за винесення догани проголосував й новий керівник Нацбанку Кирило Шевченко.

Висловлення недовіри Рожковій та Сологубу було ініційоване членом правління НБУ Віталієм Шапраном та керівником Ради НБУ Богданом Данилишином, який протягом 2007-2010 років обіймав посаду міністра економіки в уряді Юлії Тимошенко.

Це була далеко не перша атака на реформи в НБУ, які проводили з 2014 року. Данилишин та Шапран заликали в ЗМІ до більш м’якої грошово-кредитної політики, низьких відсоткових ставок, високої інфляції та низького обмінного курсу задля економічного зростання. Ця політика повністю відповідає інтересам українського олігарха Ігоря Коломойського. Недивно, що Данилишина вважали кандидатом Коломойського під час виборів нового керівника Нацбанку влітку 2020 року.

І Рожкова, і Сологуб мають професійні якості. Рожкову, яка відповідальна за банківський нагляд, ненавидять колишні власники фінустанов, тому що вона закрила близько 100 банків під час радикальної реформи банківського сектору після 2014 року.

Найважливішим банком, який зазнав переслідувань під час цих реформ, був ПриватБанк Коломойського, який націоналізували у грудні 2016 року. І Рожкову переслідували та протестували біля її будинку. Тим часом, парламент на чотири місяці позбавив правління НБУ зарплати.

Сологуб – колишній головний економіст банку «Аваль» – найбільшої фінустанови з іноземним капіталом. Він відповідає за грошово-кредитну політику в НБУ. Його найяскравішим досягненням є перемога України у битві з високою інфляцією. Йому протистоять великі експортери сировини, які прагнуть низького обмінного курсу.

Хоча Рожкову та Сологуба ще не звільнили, ця нещодавня догана інтерпретується, як останній крок у підриві незалежності Нацбанку.

У липні 2020 року голова НБУ Яків Смолій подав у відставку через «систематичний політичний тиск». Відставка відбулась одразу після зустрічі голови НБУ з президентом Зеленським. Смолія замінив Кирило Шевченко, який пов’язаний з командою Зеленського. Після відставки Смолія, троє із шести членів правління НБУ звільнились, оскільки не могли працювати без зарплати. Але усі вони вважались менш впливовими у формуванні політики НБУ, у порівнянні з Рожковою та Сологубом.

Останні події в Нацбанку віддзеркалюють тенденції на політичній арені України. Відколи Зеленський у березні 2020 року відправив у відставку уряд реформаторів, він почав систематично звільняти реформаторів з ключових посад та заміняти їх на дискредитованих представників з минулого.

Усунення генерального прокурора-реформатора підірвало зусилля щодо впорядкування Офісу генпрокурора, а недієздатний Конституційний суд підірвав зусилля НАБУ, яке вважають єдиним надійним правоохоронним органом України. Ця відмова від реформ матиме важкі наслідки для майбутньої співпраці України з міжнародною спільнотою.

У червні 2020 року Україна домовилась з МВФ після того, як ухвалила довгоочікуваний закон про ринок землі та закон про банки. У процесі домовленості, український уряд також зобов’язався підтримувати багато реформ, які зараз під загрозою чи скасовуються.

Чотири найважливіших пріоритети МВФ – це збереження незалежності Нацбанку, підтримка належного корпоративного управління, захист антикорупційних органів та зміцнення верховенства закону. Зараз уряд має наміри скасувати верхню межу зарплати для членів правління та наглядових рад державних підприємств, але немає жодних ознак прогресу в інших напрямках.

Допоки реформи в Україні перебувають під загрозою, залишається обмаль шансів на яку-небудь істотну додаткову фінансову підтримку МВФ, Світового банку та Європейського союзу. Проте, завдяки попереднім рокам жорсткої макроекономічної політики, Україна зараз має достатньо міцну економічну основу.

Вплив коронакризи був порівняно обмеженим через карантин та структуру економіки. Країна також виграла від значного покращення умов торгівлі, завдяки низьким цінам на імпортовані енергоносії та високі ціни на експортовані продукти харчування й залізну руду.

Завдяки цим сприятливим ринковим умовам, міжнародні валютні резерви України збільшились до 29 мільярдів доларів і це є найбільшим показником з 2011 року. Таким чином, безпосередньої небезпеки дефолту немає. Але водночас обмаль шансів на збільшення міжнародних інвестицій чи економічне зростання без суттєвих реформ. Сьогодні Україна рухається у протилежному напрямку.