Захід ще не ухвалив конкретних контрзаходів, які могли б рішуче стримати Путіна: пряме військове втручання на захист України не розглядається, але і будь-які невійськові кроки поки не виправдовують очікувань

Велике нарощування російської військової потужності на кордоні з Україною викликало побоювання з приводу можливої ​​серйозної ескалації семирічного конфлікту між двома країнами. Розгортання російських військ проводилося публічно і демонстративно, що є актом залякування, спрямованим на посилення тиску на Україну під час переговорів, а також перевіркою реакції нової адміністрації Байдена. Однак, з огляду на блискавичне захоплення Криму у 2014 році, не дуже багато експертів готові виключити можливість нового наступу Кремля. Російська риторика посилила відчуття тривоги. Високопоставлені кремлівські чиновники попередили, що будь-яка ескалація бойових дій стане «початком кінця України», в той час як провідний пропагандист путінського режиму Дмитро Кисельов затаврував Україну як «нацистську державу» і заявив, що Росія змушена буде втрутитися військовим шляхом, щоб «денацифікувати» країну. Міжнародна спільнота відреагувала на загрозу нової ескалації, заявивши про рішучу підтримку суверенітету і територіальної цілісності України. Проте, західний світ ще не ухвалив конкретних контрзаходів, які могли б рішуче стримати Путіна. Пряме військове втручання на захист України не розглядається, але і будь-які невійськові кроки поки не виправдовують очікувань. Офіційні особи ЄС оголосили, що планів стосовно посилення санкцій проти Росії немає, в той час як нещодавні заклики Києва домогтися прогресу в заявках України на членство в ЄС і НАТО не знайшли жодної підтримки.

Atlantic Council запросила експертів поділитися своєю думкою про первісну реакцію Заходу на брязкання Путіна зброєю і як запобігти новому наступу Росії на Україну. Foreign Ukraine пропонує переклад їх коментарів.

Джон Гербст, директор Євразійського центру Атлантичної ради:

Реакція США на нарощування військової сили Москви загалом була нерівномірною. Початкова відповідь була чудовою. Два тижні тому радник СНБ Салліван, держсекретар Блінкен і міністр оборони Остін, голова Об’єднаного комітету начальників штабів Міллі і президент Байден закликали своїх колег висловити підтримку Україні в разі ескалації агресії Москви. І аби переконатися, що Москва сприйняла цей месидж, Міллі також зателефонував своєму російському колезі. Адміністрація Байдена припустилась помилки. Так, вони правильно наклали санкції на Москву за низку провокацій в останні роки, але також змусили Міністерство юстиції скасувати попередні санкції щодо проекту газопроводу «Північний потік – 2». Більш проблематичним було сумнівне рішення скерувати після слів міністра оборони Росії Сергія Шойгу, два американських есмінця в Чорне море. Тепер Вашингтону необхідно відновити стримуючу цінність своєї початкової дипломатії. Можливо, найкраще було б оголосити про умовні санкції, які будуть запроваджені в разі ескалації війни на Донбасі. Україні не завадило б додаткове військове обладнання, зокрема протибатарейні радари для ракет і Javelin, а також берегові радари і протикорабельні ракети. США також повинні своєчасно ділитися розвідувальними даними про російські військові операції.

Олександр Вершбоу, заслужений науковий співробітник Атлантичної ради:

Вашингтон і його союзники виявили дипломатичність, попередивши Москву на високому рівні про «втрати і наслідки» подальшої агресії. Але ці попередження були підірвані іншими суперечливими сигналами: скасуванням розгортання військових кораблів США в Чорному морі після скарг Росії; небажанням Байдена накладати санкції на компанії, які беруть участь у завершенні будівництва «Північного потоку – 2»; і його пропозицію про зустріч на вищому рівні між США і Росією цього літа. Дійсно, нові санкції США, оголошені 15 квітня 2021 року запобігли війні Росії проти України. Необхідно зробити більше, щоб змінити план Путіна і запобігти подальшій ескалації конфлікту. США і Європі необхідно запровадити більш жорсткі санкції, які будуть накладені на Москву, якщо вона почне нове захоплення земель чи піде на анексію Донбасу під прикриттям розміщення російських «миротворців». США та інші союзники повинні прискорити надання нової військової допомоги Україні, включно з ракетами протиповітряної оборони, збройні безпілотні літальні апарати і дані розвідки в реальному часі, які завдадуть тяжких втрат очолюваним Росією силам, які намагаються захопити додаткові території. У той час як союзники як і раніше розділені у питанні членства України в НАТО, вони повинні зробити інші кроки для підвищення авторитету НАТО, зокрема розміщення армійського батальйону на українському полігоні або створення спільної чорноморської військово-морської бази в Одесі. Зі свого боку, Україні слід запросити міжнародних спостерігачів, щоб вони побачили, як українські сили проявляють стриманість на Донбасі і що саме Росія і її ставленики нагнітають напруженість.

Бен Ходжес, завідувач кафедри стратегічних досліджень Центру аналізу європейської політики:

Я вважаю, що Кремль має намір почати війну з Україною, тому що Росія дедалі більше впевнена, що Захід насправді нічого не зробить з цим. Ми нічого не зробили з їх вторгненням до Грузії у 2008 році. Вони побачили нашу нездатність діяти в Сирії і нашу нездатність покарати їх яким-небудь чином після вторгнення в Україну у 2014 році. Наша реакція [на поточну кризу] досі була неефективною і заплутаною і є проявом відсутності комплексної стратегії для Великого Чорноморського регіону. Німеччина, Франція і Великобританія абсолютно розчаровані повною відсутністю зусиль або тиску на Кремль. Але США несуть відповідальність за лідерство, і вони були недостатньо наполегливими щодо Кремля з 2008 року. Тільки зміна цієї тенденції, мінімізація російської загрози і відновлення згуртованості США та їх союзників в залученні Кремля до відповідальності запобіжить ескалації конфлікту. Оцінка президентом Байденом Путіна як «вбивці» вірна, а його недвозначна заява про те, що суверенітет і територіальна цілісність України є пріоритетом для Сполучених Штатів, була потужною. Але ще невідомо, що це насправді означає.

Стівен Пайфер, науковий співробітник Академії Роберта Боша:

Оскільки російські військові різко нарощують свої сили поблизу України, західні лідери, включаючи президента Байдена, канцлера Меркель і президента Макрона, закликали Москву вивести ці війська. Невідомо чи брязкання зброєю зі сторони Росії покликане для того, щоб дратувати Київ (і перевірити реакцію Заходу), або ж воно віщує нові військові дії Росії проти України. Можливо, Володимир Путін ще не вирішив. Захід повинен зробити все можливе, аби натякнути Кремлю, що військове вторгнення призведе до значних витрат, які не можна недооцінювати. Західні лідери повинні повідомити російському керівництву про конкретні санкції і покарання, які можуть виникнути після нападу. Оголошені 15 квітня 2021 року санкції США залишили відкритою перспективу більш жорстких заходів. Крім того, США та інші країни повинні надати Києву військову допомогу, зокрема додаткові протитанкові ракети Javelin. НАТО не піде на війну з Росією через Україну, але може показати свою готовність допомогти українцям захистити себе.

Дайан Френсіс, старший науковий співробітник Атлантичної ради:

Президент Байден виступив з аргументованою промовою, в якій оголосив про «непохитну» підтримку України. Він наголосив на бажанні США побудувати «стабільні, передбачувані відносини» з Росією і підкреслив, що Сполучені Штати застосують санкції «виважено і пропорційно». Тим часом європейські лідери намагалися відреагувати на нарощування потужності Росії, але поки що обмежились лише розмовами з російським президентом. Путін відповів на це ескалацією, заблокувавши Керченську протоку і відправивши з Каспійського моря військові кораблі для патрулювання вод поблизу берегів України. Захід просто не може зрозуміти, що Путін не хоче мирних і стабільних відносин зі США, Європою або ким-небудь зі своїх сусідів. У нього немає наміру деескалації перед обличчям слабких стримуючих факторів і паралічу Заходу. Тільки більш жорсткі заходи можуть вплинути на ситуацію. Захід повинен посилити санкції проти російських олігархів і великих корпорацій, блокуючи геополітично важливі проекти Кремля, на кшталт «Північного потоку-2». Також повинні бути зроблені пропорційні військові кроки, зокрема розміщення військових кораблів в Чорному морі і декількох тисяч військовослужбовців з НАТО всередині України.

Альона Гетьманчук, директор Центру «Нова Європа»:

З дипломатичної точки зору реакція Заходу була цілком позитивною. Ми можемо тільки припускати, де б зараз знаходилися російські танки, якби в останні тижні не надходило сигналів з країн Великої сімки, особливо США. Приємно бачити, що, на відміну від 2014 року, до загрози серйозної ескалації в Росії ставляться серйозно. Заклики Заходу до України нічого не робити в 2014 році привели до сьогоднішньої ситуації, коли 7% території країни знаходяться під російською окупацією. Однак залишаються окремі питання. Якою мірою ми можемо говорити про єдину реакцію Заходу? В останні тижні тональність повідомлень, що надходять зі США та ЄС, помітно відрізняється. Європейські лідери віддали перевагу розмовляти з Путіним, а не із Зеленським. Друге ключове питання – чи підуть за політичними заявами конкретні дії. Це ще належить з’ясувати. Поточна криза підкреслює необхідність нових сміливих стратегій щодо Росії і України. Тут, в Києві, ми хотіли б, щоб Вашингтон, а не тільки Москва, продемонстрував готовність у разі необхідності підвищити ставки за Україну. Будівництво «Північного потоку – 2» необхідно рішуче заблокувати. Одним з найважливіших аспектів стримування є посилення підтримки України з боку Заходу. Це повинно включати дипломатичну, військову підтримку і підтримку реформ. Що стосується заходів безпеки, то є необхідним посилення західної військової присутності в Чорноморському регіоні. Також варто значно збільшити пряму військову допомогу Україні, з особливим наголосом на протиповітряну оборону. Зберігається невизначеність щодо геополітичного напряму України, що підживлює агресію Росії. Маючи це на увазі, життєво важливо зміцнювати зв’язки України із західним світом. Це може означати або прогрес на шляху до членства в НАТО, або якусь форму посиленої двосторонньої угоди про безпеку зі США. Будь-яке поглиблення зв’язків стане для Путіна переконливим сигналом про те, що його зусилля щодо запобігання євроатлантичної інтеграції України за допомогою військової сили є контрпродуктивними.

Олексій Гончаренко, народний депутат України від партії «Європейська солідарність»:

По-перше, важливо подякувати всім міжнародним друзям України за підтримку, яка вже була надана. Путін отримав дуже чіткий сигнал про те, що міжнародне співтовариство на стороні України. У той же час ця підтримка в даний час обмежується політичними заявами. Тим часом Україна захищає свою незалежність і своє право йти по шляху євроатлантичної інтеграції у війні проти Росії, яка триває вже більше 7 років. У нинішній ситуації загострення напруженості найбільш ефективними заходами на підтримку України був би політичний та економічний тиск Заходу на Кремль. Також життєво важливо зміцнювати військову співпрацю з Україною. Це означає надання українцям зброї, технологій і розвідувальних даних, необхідних для захисту від російської агресії. Зараз доцільно для Сполучених Штатів розглянути питання про надання Україні статусу головного союзника, який не є членом НАТО (MNNA). Вважаю це особливо важливим. Двосторонні відносини між Україною і США варто перевести на більш офіційну основу. Також не секрет, що Америка – єдина країна, якої боїться Путін.

Брайан Вітмор, старший науковий співробітник Атлантичної ради:

Нарощування російської військової потужності біля кордону з Україною необхідно розглядати в більш широкому контексті, який передбачає введення Москвою військ на анексований Кримський півострів, розширення і модернізацію збройних сил в Калінінграді, а також постійну присутність російських військ в Білорусі. Крім того, намагаючись довести свою лояльність Володимиру Путіну, білоруський диктатор Олександр Лукашенко також нещодавно відправив війська до кордонів цієї країни з Україною і Польщею. У сукупності все це представляє серйозну загрозу безпеці не тільки України, але і для членів НАТО – Польщі і Литви. Нарощування військової могутності Росії на її західному кордоні також показує, що безпека України не може бути відділена від безпеки Сполучених Штатів та їхніх союзників. Відповідь Заходу на цю загрозу повинна бути цілісною і спрямованою на стримування агресії Росії як проти союзників з НАТО, так і проти партнерів, які не є членами НАТО. Це повинно включати, але не обмежуватися, збільшенням присутності військ НАТО в Польщі та країнах Балтії, збільшення і посилення існуючої оборонної допомоги Україні, а також чіткий месидж Москві про те, що будь-яка додаткова агресія проти України буде зустрінута величезними витратами для Росії.

Тарас Кузьо, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»:

Захід може вжити цілу низку заходів, щоб запобігти новому наступу Росії на Україну. Зараз було б чудово подумати про додавання Росії в список країн, позначених як «державні спонсори тероризму» у відповідь на численні вбивства в Європі, кібервійну проти західних демократій і гібридну війну проти України. Москва повинна зіткнутися із серйозними санкціями за неодноразові порушення рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права від травня 2019 року, включаючи блокування Азовського моря для українського судноплавства і відрізання українського узбережжя Азовського моря. Варто також обговорити подальші санкції і заморожування активів, а також миротворчу місію ООН. Принаймні, США і Великобританія повинні розглянути питання про те, щоб вимагати їх включення разом з Німеччиною і Францією в Нормандський формат мирних переговорів між Україною і Росією.

Брайан Боннер, головний редактор газети Kyiv Post:

Дуже багато людей на Заході, здається, досі не розуміють, що подвійна зовнішньополітична мета Володимира Путіна полягає в тому, щоб зруйнувати демократії і відновити Радянський Союз. Санкції, які запровадила адміністрація Байдена могли б стати прийнятною відправною точкою 7 років тому, коли Росія вперше вторглася до Криму і на східну Україну, але не зараз. Потрібно набагато більше. Додаткові кроки повинні включати заборону SWIFT, а також санкції щодо всіх форм суверенного боргу і заходи, спрямовані проти особистого багатства Путіна за кордоном. Путін повинен бути притягнутий до відповідальності за свої військові злочини в Сирії і Україні, а також за численні порушення Росією міжнародного права. Росія не виконує свої міжнародні зобов’язання, тому будь-які переговори безглузді.