Якщо Росія розпочне військові дії проти України, це завадить Індії стримувати Китай

Не дивно, що враховуючи низку інших проблем, які стоять перед Індією, одна з найбільших мобілізацій  російської армії поблизу кордонів України — залишається поза увагою. Так має бути, але те, що відбувається у Європі, не завжди залишається у Європі. У 2014 році російська анексія Криму створила проблеми для Індії. І якщо Москва знову почне військові дії проти України, це значно ускладнить інтереси Індії щодо Росії, Китаю, США, Європи і навіть України.

Про це йдеться у колонці Танві Мадан, директорки Індійського проекту в Інституті Брукінгса у Вашингтоні, на сторінках The Indian Express, повідомляє Foreign Ukraine.

По-перше, це завадить Делі запобігати подальшому поглибленню відносин Росії з Китаєм. Потенційні військові дії Росії проти України та негативна реакція Заходу означатимуть, що Москва ще більше потребуватиме дипломатичної підтримки Пекіна. Крім стратегічного виклику, який має для Індії тісне китайсько-російське партнерство, Москва, яка більше зобов’язана Пекіну, буде становити проблему, особливо, коли Індія залежить від російських військових поставок, а напруженість на китайсько-індійському кордоні може знову спалахнути. Якщо Пекін попросить Москву зробити якісь кроки (наприклад, призупинити військові поставки до Індії), як відреагує Росія в той момент, коли гостро потребуватиме підтримки Китаю через кризу з Україною? Варто мати на увазі, що у 1962 році, коли Москва потребувала підтримки Пекіна під час Карибської кризи, це призвело до того, що Радянський Союз підтримав союзний Китай проти дружньої Індії у вирішальний момент китайсько-індійської війни.

Військові дії Росії проти України також завадять Делі загальмувати китайсько-російські відносини або спровокувати тертя між Пекіном та Москвою. А от Захід, особливо США, намагаються стабілізувати відносини з Росією. З огляду на це, Делі привітав зустріч Байдена та Путіна влітку 2021 року, яка покликана була зменшити напругу між двома ключовими партнерами Індії. Проте, ще одне вторгнення в Україну зведе нанівець будь-яку короткострокову перспективу зближення між Заходом та Росією. Деякі експерти уже стверджують, що Володимир Путін вважає політику Джо Байдена слабкою і цим може скористатись. Зусилля Німеччини та Франції піддались аналогічній критиці. А спроби Японії вже було зупинено нарощуванням російської військової присутності на спірних Курильських островах та китайсько-російськими військовими навчаннями.

Крім того, військові дії Росії проти України ускладнять зусилля Індії щодо підтримки тендітного балансу між її партнерськими відносинами зі США, Європою та Росією. Делі міг продемонструвати свою позицію після анексії Криму, не критикуючи та не схвалюючи дії Росії. Однак його мовчання буде сприйняте як схвалення. Більше того, навіть незважаючи на те, що Москва може звернутися за підтримкою Делі, вона позиціонуватиме мовчання Індії як схвалення, як це було у випадку з Кримом і нещодавно під час односторонньої публікації спільної заяви щодо Афганістану.

Загострення російсько-українського конфлікту також надасть пріоритетності конфронтації між Індією та США та Індією та Європою щодо Росії. Реакція Заходу означатиме розширення санкцій проти РФ, які ще більше завадять Індії вести бізнес з Росією та диверсифікувати російсько-індійські відносини. І все це може трапитись в той час, коли Вашингтон розглядає питання скасування санкцій CAATSA проти Індії. Навіть прихильники скасування санкцій сенатори Тед Круз і Марк Уорнер – антиросійські яструби можуть негативно сприйняти підтримку Росії зі сторони Індії.

Делі та Вашингтон можуть вирішити цю проблему, але виникнуть інші. Погіршення ситуації у Європі може відволікти США від Індо-Тихоокеанського театру бойових дій, як це сталося з кризами в Афганістані та на Близькому Сході за попередніх адміністрацій. Це потребувало багато уваги зі сторони США, коли Делі прагнув, щоб Вашингтон зосередив свою увагу на викликах Китаю.

Російсько-українська криза може стати на заваді прагненню Індії до поглиблення безпекових та економічних відносин з європейськими партнерами. Криза неподалік Європи також зменшить її увагу до Азії, особливо до Індії. Більше того, щоб зосередитись на викликах Росії, європейські столиці могли б стабілізувати відносини з Китаєм, а не протидіяти його наполегливості. Це, відповідно, може негативно вплинути на скоординовану поведінку, яку Делі очікує від партнерів-однодумців, аби збалансувати Китай.

Крім того, незалежно від того, чи спробує Пекін скористатись відволіканням уваги Заходу з метою подальших військових дій проти Індії чи деінде, йому буде вигідно, якщо США та Європа будуть зосереджені на Росії та Україні, а не на Азії. Потенційно Азія могла б стати чудовим посередником між Заходом і Росією, або шукати компромісу на Заході, якому потрібна стабільність в Азії, щоб зосередитися на Європі, або спробувати поглибити розкол між США та Європою.

Є також багато інших проблемних аспектів російсько-української кризи для Делі. Наприклад, Індія має економічні та оборонно-торговельні відносини з Україною, де проживає понад 7500 її громадян. Росія аргументує свої дії проти України такими ж підставами, що й Китай проти Індії: історичні претензії, етнічні зв’язки та начебто загрозлива поведінка. А військові дії Росії демонструють неповагу до територіальної цілісності і суверенітету – принципів, які Індія дуже часто пропагує.

Тому Індія сподіватиметься на дипломатичне вирішення конфлікту і на те, що Росія не розпочне військових дій проти України. Невідомо, чи Делі у приватних розмовах висловлював свою стурбованість Москві. Тим не менш, Індія, ймовірно, розглядає такий сценарій і має бути готовою до можливих наслідків для її інтересів у відносинах з Росією, Заходом та Китаєм.