На думку польського дипломата Яна Трушчинського, йдеться про прогрес України у гармонізації та наближенні національного законодавства до вимог Євросоюзу

На саміті Ради Європи лідери ЄС підтримали заявку щодо надання Україні та Молдові статусу кандидатів у члени ЄС. Європейська комісія також винесла позитивний висновок із цього приводу. Статус кандидата – це лише перший крок на шляху вступу країни до ЄС. Наступним етапом є переговори, які можна буде розпочати після одностайного рішення Ради ЄС. Після завершення переговорів про приєднання, готується договір про приєднання. Документ також одноголосно схвалюється Радою ЄС. Згода також має бути надана Європейським парламентом. Перш ніж договір набуде чинності, він має бути ратифікований кожною державою-членом ЄС та країною, що приєднується.

Про те, що зараз чекає на Україну, MoneyPL поспілкувались з Яном Трушчинським, дипломатом, переговорником про вступ Польщі до ЄС та колишнім заступником міністра закордонних справ Польщі. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з цим інтерв’ю.

Європейська рада погодилася надати Україні статус кандидата в члени ЄС. Це більше жест для збереження духу української нації чи справжнє запрошення приєднатися до сім’ї ЄС?

Статус кандидата ніколи не надавався та не присвоювався за «красиві очі». Державі, яка не відповідає базовим умовам, зокрема політичному критерію, тобто наявності стабільних інститутів, що забезпечують верховенство права, демократію та повагу до прав людини, ніколи не буде надано такого статусу, незалежно від обставин. Достатньо подивитися на думку Єврокомісії. Там чітко зазначено, що Україна досягла значного прогресу у стабільному функціонуванні інститутів, які забезпечують безперебійну роботу демократичної правової держави.

Як було у Польщі у 1990-х роках?

Трохи по-іншому. У нашому випадку Європейська комісія оцінила, що польська демократія має інститути, які забезпечують стабільне функціонування держави. Тож щодо стабільності інституцій, які гарантують демократію та верховенство права, ми були трохи більш просунуті, ніж зараз Україна. Україні ще є над чим працювати у цьому аспекті. Проте, за деякими параметрами, Україна ближча до ЄС, ніж ми були у другій половині 1990-х років, коли йдеться про прогрес у гармонізації та наближенні національного законодавства до вимог Євросоюзу. Відомо, що українці вже включили половину acquis communautaire до свого законодавства. Ми не були настільки просунутими в цьому питанні, коли подавали заявку на приєднання. Це означає, що Україна за останні роки зробила дуже багато для того, щоб мати можливість реально думати про членство.

Надання статусу кандидата – це одне. Переговори – це окрема тема. У цьому випадку Раді ЄС знову доведеться ухвалювати одноголосне рішення. Чи може той факт, що в Україні триває війна та частина її території окупована, стати перешкодою для початку переговорів?

Військові дії не повинні перешкоджати початку переговорів про приєднання. Поки в державі є демократичні інститути, є адміністративний апарат, який здатний втілювати в життя політичні рішення, і функціонує тканина соціально-економічного життя, ми не маємо причин утримуватися від переговорів. На мою думку, переговори можуть розпочатися вже наступного року. Але я не ставитиму на це. Ніхто не знає, що там буде. Я вважаю, що це ймовірний сценарій.

То коли нам чекати Україну серед країн-членів ЄС?

Швеція вела переговори три роки, Португалія — 99 місяців, у випадку з Польщею з моменту подання заяви до набрання чинності договором про приєднання минуло 10 років. Є також країни, які ведуть переговори багато років, а результати мізерні. Тому неможливо передбачити, як довго це триватиме. Найголовніше – зробити перший крок, набути статусу кандидата, закінчити війну та поступово виконувати умови членства в ЄС.

Ви не боїтеся, що Україна повторить долю країн Західних Балкан? Північна Македонія має статус кандидата з 2005 року і досі навіть не розпочала переговори. Албанія вісім років чекала на переговори про приєднання?

Я не став би порівнювати випадок України із Західними Балканами. Те, що переговори з тією чи іншою країною ще не ведуться, а в іншому випадку йдуть мляво, у кожному разі обумовлено чимось іншим. Україна теж інший випадок, і її не можна кидати в один кошик із Балканами. Звісно, ​​опозиція однієї держави може затягнути всю процедуру чи навіть заблокувати її. Але давайте не турбуватимемося про це безпосередньо зараз, оскільки тепер у нас є інші проблеми.

Ми говоримо про те, як має змінитися Україна, щоб вступити до ЄС. Також деделі частіше лунає питання про те, як має змінитися Євросоюз, щоб мати можливість приймати нових членів?

Справді, Євросоюз має працювати над собою, щоб забезпечити дотримання вимог верховенства права ще суворіше, аніж раніше. Метод ухвалення рішень також потребує реформи. Зміна самого Євросоюзу потрібна для того, щоб він був готовий прийняти більше членів.