Українці можуть подавати кримінальні скарги в багатьох країнах згідно з принципом універсальної юрисдикції, який дозволяє країнам переслідувати винуватців найтяжчих злочинів у судовому порядку незалежно від місця їх скоєння чи національності злочинця

В очах Валентини (ім’я змінено) не було ані страху, ані поразки – лише спокійна рішучість. Вона спокійно говорила про російських солдатів, ровесників її молодшого сина, які зґвалтували її та подругу в маленькому селі під Києвом. Коли чоловік її подруги спробував зупинити їх, вони застрелили його. Я запитала, чи хоче вона подати до суду і вона не вагаючись відповіла:  «Щоб жити, мені потрібно побачити його мертвим або за ґратами». Про це йдеться в аналітичній публікації Ані Нейстат, юридичної директорки The Docket, ініціативи Фонду Клуні за справедливість на сторінках The Guardian, повідомляє Foreign Ukraine.

Я документую воєнні злочини в різних частинах світу більше двох десятиліть, і щоразу мене хвилює думка, як запитати тих, хто вижив, чи хочуть вони домогтись справедливості. У найбільш травматичний момент їхнього життя пропонувати абстрактну концепцію, як-от справедливість, здається некоректним. Але щоразу такі люди, як Валентина, доводять, що я помиляюсь.

Багато тих, хто пережив жорстокість, можуть не знати про юридичні нюанси, пов’язані з притягненням винних до відповідальності, або про те, скільки часу може тривати цей процес, але вони одразу розуміють важливість пошуку справедливості. За їхніми словами, якщо винних не буде притягнуто до відповідальності, вони не зможуть перегорнути сторінку. Використовувати механізми правосуддя для покарання тих, хто вчиняє жорстокі злочини, нелегко та забирає багато часу, але, що найважливіше, це неможливо без тих, хто вижив.

Засудження диктатора Чаду Гіссена Хабре у 2016 році за злочини проти людяності та воєнні злочини, включаючи тортури, сексуальне рабство та зґвалтування, стало кульмінацією 20-річних пошуків справедливості. Його започаткували сім жителів Чаду, які подали на нього скаргу у 2000 році. Незважаючи на погрози та переслідування, вони продовжували притягувати Хабре та інших високопоставлених членів його режиму до відповідальності. Лідер групи тих, хто вижив, Сулейман Гуенгуенг зрештою зміг протистояти чоловікові, який ув’язнив його в суді. Усіх обвинувачених було засуджено та призначено значну компенсацію.

Раніше цього року регіональний суд у Німеччині засудив високопоставленого чиновника уряду Башара Асада за злочини проти людства у Сирії до довічного ув’язнення. Суд визнав його винним у вбивствах, тортурах, сексуальному насильстві та інших злочинах. Суд також засудив іншого сирійського чиновника до 4,5 років позбавлення волі за пособництво та підбурювання до злочинів проти людства. Хоча матеріали справи включали численні документальні докази, а також свідчення експертів та інсайдерів, справу не порушили б без сирійців, які вижили та виступили як спільні позивачі.

В іншій знаковій справі у Німеччині Нора Т., жінка-єзидка та клієнтка співзасновниці Фонду Клуні за справедливість Амаль Клуні, подала скаргу проти колишнього члена ІДІЛ, який поневолив її та п’ятирічну доньку та спричинив смерть дитини. Член ІДІЛ був засуджений до довічного ув’язнення за геноцид і злочини проти людства.

Тепер українці, які пережили жахливі злочини, скоєні під час російського вторгнення, мають унікальну та безпрецедентну можливість домогтися справедливості на багатьох фронтах. Українські прокурори відкрили тисячі справ, а офіс прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС) за підтримки десятків країн-членів МКС швидко розпочав розслідування.

Українці також можуть подавати кримінальні скарги в багатьох країнах згідно з принципом універсальної юрисдикції, який дозволяє країнам переслідувати винуватців найтяжчих злочинів у судовому порядку незалежно від місця їх скоєння чи національності злочинця. Цей принцип розвивався після Другої світової війни як механізм досягнення справедливості для тих, хто пережив масові звірства. Є понад 150 країн, де справи можуть бути порушені за цим принципом, але поки що лише кілька, переважно у Західній Європі, скористалися ним.

Це ніколи не було просто. Юридичні вимоги щодо передачі справ за принципами універсальної юрисдикції відрізняються і часто вимагають присутності злочинця або іншого «зв’язку» з країною. Іноземні прокурори іноді неохоче починають розслідування, знаючи, що вони можуть не мати доступу до країн, де були скоєні злочини, і не отримають жодної допомоги з боку влади. Свідки та потерпілі можуть бути далеко, що ускладнює збір доказів. І, зруштою, часто бракує політичної волі переслідувати членів іноземних збройних сил або посадових осіб.

Доказів не бракує, багато національних і міжнародних організацій ведуть документацію. Однак для України більшість із цих перешкод легко подолати. Українська влада вітає міжнародні зусилля з досягнення справедливості та продемонструвала свою готовність співпрацювати. Мільйони українців, включаючи свідків і тих, хто пережив міжнародні злочини, вже перебувають за кордоном у Європі та за її межами. Доказів не бракує: багато національних і міжнародних організацій ведуть документацію, підкріплену самими громадянами України, які активно діляться інформацією через соціальні мережі та інші канали. І на міжнародному рівні є велика політична воля домогтися справедливості для України.

Наразі близько десятка країн розпочали розслідування злочинів, скоєних в Україні – це крапля в морі. Враховуючи характер і масштаби злочинів, скоєних в Україні, багато інших держав могли б і повинні розглядати справи, які б дозволили жертвам сексуального насильства та катувань, або тим, хто втратив родичів у невибіркових нападах, або сім’ям, які провели місяці в підвалах у Маріуполі, домогтися справедливості. Без сумніву, Сполучене Королівство має бути однією з цих країн.

У Великій Британії діють закони, які дозволяють їй притягувати до відповідальності осіб, які вчинили певні міжнародні злочини. Однак існують перешкоди для підзвітності, зокрема відносно вузьке застосування Великобританією універсальної юрисдикції, недостатнє забезпечення слідчих підрозділів ресурсами та дипломатичний імунітет.

Тим часом, ми збираємо докази та надаємо їх прокурорам відповідно до процесуальних норм, забезпечуючи безперервність цих справ. Це включає виявлення конкретних виконавців на різних рівнях російської командної структури, щоб можна було видати міжнародні ордери на арешт. Це дозволить правоохоронним органам затримувати злочинців, де б вони не знаходились, і передати їх країні, де було відкрито справу.

У деяких юрисдикціях постраждалі також можуть отримати компенсацію – від самих злочинців і, швидше за все, від тих, хто сприяв або заохочував до скоєння злочинів (наприклад, компанії, які постачали військове обладнання, або пропагандисти, які підбурювали до насильства). З огляду на те, скільки російських фінансових активів знаходиться за кордоном, арешт таких коштів є важливою частиною цього процесу.

Ще однією перевагою розгляду справ про універсальну юрисдикцію, особливо під час війни, є чіткий месидж: російські солдати та російські командири повинні бути напоготові. Наразі вони вважають себе безкарними – головним чином тому, що російські військові не постали перед судом за аналогічні злочини у Чечні, Грузії чи Сирії.