Куштуючи ці страви, можна насолодитись справжнім та незабутнім смаком України

Незважаючи на те, що Україна та її народ назавжди змінились після повномасштабного вторгнення Росії, одна річ, яка залишилася незмінною, це бажання українців боротися не лише за свою країну, але й за свою культуру та ідентичність. Одним із способів збереження своєї спадщини є національна кухня та кулінарні традиції. Як сказав шеф-кухар Євген Клопотенко з київського ресторану «100 років тому вперед»: «Я не на передовій, я на лінії їжі. Тому я маю тут воювати». Про це йдеться в аналітичній публікації ВВС, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Частина цієї боротьби полягає в тому, аби переконатися, що українці – включно з тими, хто перебуває на фронті, а також біженцями, які стали переміщеними особами – нагодовані зі смаком домашньої їжі. Інша частина боротьби полягає в тому, щоб українські кулінарні традиції жили в країні та за її межами. І причини для цього сягають навіть далі, ніж російське вторгнення 24 лютого 2022 року.

Під час холодної війни радянський режим стандартизував те, що їдять країни комуністичного блоку, створивши єдину «радянську кухню» та фактично применшуючи кулінарну самобутність націй – і в деяких випадках змушуючи людей забувати свою власну кухню.

«Майже всі ресторани в СРСР були замінені ідентичними державними їдальнями (столовими), де подавали незрозуміле меню, приготоване з обмежених і часто дефіцитних продуктів, м’яса та інших інгредієнтів», — розповідає Анна Волошина, чия нещодавня кулінарна книга «БУДЬМО! підкреслює радість і святковий характер української домашньої кухні.

Для нових незалежних націй після розпаду СРСР, відновлення національних кулінарних традицій стало важливою частиною відновлення їхньої ідентичності. Як пише Волошина, «з відходом радянської влади наприкінці 1991 року багато країн, що входили до так званого Східного блоку, намагалися відмежуватися від свого колишнього альянсу». Для Волошиної та багатьох українських жінок того часу це означало звернутись до інгредієнтів з городу чи фермерських ринків, і готувати їх удома.

Українська кухня – це комфортна їжа

Україна, яку часто вважають «житницею Європи», відома своєю родючою землею, де вирощують зерно та крупи, які є центральними інгрідієнтами у стравах її кухні. Також відомі страви – борщ, голубці та вареники – на основі городніх овочів, таких як буряк, капуста та картопля. І хоча багато українських страв схожі на страви сусідніх країн, таких як Польща, Словаччина та Угорщина, вони є виразно українськими (хоча також можуть відрізнятися від регіону до регіону та навіть від родини до родини).

Для Лєни Сазерленд, яка виросла в українському портовому місті Одеса і нещодавно відкрила Lena’s Ukrainian Kitchen у північноанглійському місті Халл, її вареники з вишнею є відображенням доступу українців до свіжих продуктів. Її мати збирала вишні і використовувала для приготування, і вона розповідала, що більшість людей під час її дитинства мали сад, який слугував своєрідною коморою на вулиці.

Для таких кухарів, як Сазерленд і Волошина, які зараз не живуть в Україні, обмін своїми стравами та рецептами приносить відчуття комфорту біженцям, які сумують за домом, але також асоціює неукраїнців з їхньою кухнею.

Автор кулінарної книги Оля Геркулес, яка живе у Великій Британії, але родом із Каховки, що приблизно за 74 км на північ від Криму, і нещодавно опублікувала «Домашню їжу: рецепти комфорту та зв’язку», сказала, що заохочення інших готувати українську їжу допомагає людям краще ставитися до українців і допомагає їх гуманізувати, незважаючи на часто виснажливий цикл негативних новин про війну.

Для шеф-кухаря Юрія Ковриженка, який випадково опинився у Лондоні під час російського вторгнення минулого року і залишився, щоб відкрити «Мрія Нео Бістро», «українська кухня – це комфортна їжа». Його мета — поєднати старосвітські традиції із сучасними інноваціями та креативністю, виводячи страви на новий рівень.

Яким би не був їхній конкретний підхід, ці п’ятеро шеф-кухарів (і, безсумнівно, багато інших) разом несуть кулінарний факел для України у критичний час і поширюють його світло іншим по всьому світу, гарантуючи, що він буде надалі яскраво горіти.

Ось п’ять комфортних страв, з якими, на думку шеф-кухарів, можна асоціювати національну кухню України:

Вареники з вишнею

Автор пропозиції: Лєна Сазерленд

Начинені вишнею, посипаною невеликою кількістю цукру, вони є солодким відтінком українських вареників, які частіше готуються солоними.

Нудлі: вареники українські

Автор пропозиції: Оля Геркулес

Відомий автор кулінарної книги Оля Геркулес пропонує вегетаріанську інтерпретацію цієї святкової страви з грибами та картоплею в затишному, але легкому овочевому бульйоні.

Борщ вегетаріанський з вушками

Автор пропозиції: Євген Клопотенко

У багатьох рецептах борщу є м’ясо. Проте, український шеф-кухар Євген Клопотенко готує вегетаріанську версію з картоплею, червоною квасолею та капустою – і, звичайно, буряком у ролі зірки.

Голубці

Автор пропозиції: Юрій Ховриженко

Голубці фарширують сумішшю картоплі та гречки, тушкують у насиченому томатно-перцевому соусі та заправляють сметаною.

Налисники

Автор пропозиції: Анна Волошина

Схожі на млинці з хрусткою скоринкою, налисники – це квінтесенція страви, яка готується із сиром або творогом (фермерським сиром), маслом, молоком та яйцями, а також родзинками та часточками ванілі.