Справжній демографічний колапс стався у 2023 році: зараз  чисельність населення України становить лише 29 мільйонів осіб

Рівень народжуваності в Україні – жахливо низький. За даними Українського Інституту Майбутнього, коефіцієнт народжуваності в Україні вже впав нижче 1. Звісно, ​​проблема народжуваності в Україні існує вже давно і війна ще більше посилила цей аспект, адже багато людей виїхали за кордон. Про це йдеться в аналітичній публікації Давида Блашкевича, політолога, історика, члена економічної мережі та президента асоціації Racja на сторінках польського видання Obserwator Gospodarczy, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Народжуваність в Україні за роками

Як бачимо на графіку нижче, коефіцієнт народжуваності в Україні ніколи не був високим і не наближався до рівня заміни поколінь, тобто 2,1. Найближче до цього рівня Україна була у 1991 році після проголошення незалежності: тоді коефіцієнт народжуваності становив 1,77. Надалі у руслі європейських тенденцій він почав знижуватися, з перервою у 1994 році, до 2001 року, коли коефіцієнт народжуваності в Україні становив 1,08, що було вкрай низько. Для порівняння на діаграмі є також Польща, яка сама перебуває у дуже складній ситуації щодо зростання народжуваності.

У 2002 році в Україні зафіксовано перше значне зростання народжуваності. Як бачимо, це виявився більш тривалий тренд. Практично безперервне зростання (зниження на 0,1 у 2005 році) тривало до 2009 року, тобто періоду, коли Європа найбільше постраждала від фінансової кризи. Трьома роками раніше, тобто у 2006 році, Україна за народжуваністю, навіть випередила Польщу.

Для Польщі, яка й так була меншою за населенням, це означало, що різниця з Україною ще більше збільшилась. Тим паче, що незважаючи на початкове співвідношення і зростання народжуваності у Польщі, Україна ще більше вирвалась вперед. У 2010-2015 роках ця дистанція додатково збільшилася. Цьому не завадила навіть революція на Майдані та анексія Криму.

Лише з 2016 року народжуваність в Україні почала знижуватися. Ця подія збіглася зі зростанням народжуваності у Польщі, яка випередила Україну. Відтоді Україна бореться з динамічним зниженням коефіцієнта народжуваності, який, за даними Українського інституту майбутнього, вже впав нижче 1.

Народжуваність в Україні по регіонах

Для більш детального уявлення про ситуацію можна поглянути на рівень народжуваності в окремих регіонах України. На жаль, останні точні дані з цього приводу є за 2020 рік, тобто задовго до війни, яка суттєво вплинула на демографічну ситуацію. Тим не менш, варто звернути увагу на тенденцію, яка існувала кілька років тому.

На вищенаведеній мапі немає анексованого Російською Федерацією Криму та областей, на території яких були створені дві сепаратистські народні республіки.

Ми чітко бачимо, що найбільшу проблему народжуваності мають східні та центральні області України. Найгірше в цьому аспекті у Сумській області, де значення наведеного показника впало нижче 1 вже у 2020 році. Подібний низький результат зафіксовано у всіх навколишніх областях. Нині ці території найбільше постраждали від бойових дій. Зважаючи на те, що більшість біженців – це жінки (зокрема, і вагітні) та діти, ймовірно, що показник у цих регіонах уже впав значно нижче 1.

Краща ситуація у західних і південних областях України. Найкращий результат в країні, тобто 1,6, зафіксовано у Закарпатській області, де проживає значна угорська меншина. На другому місці – Волинська та Рівненська області, на третьому – Київ. Також варто згадати Одеську та Чернівецьку області, які у 2020 році наближалися до 1,4. Ближче до 1,3 простежуються у Хмельницькій та Івано-Франківській областях.

Війна та масова міграція жінок і дітей значно вплинули на рівень народжуваності та загальної  чисельності населення України.

Населення України за чисельністю

В Україні різко впав не лише рівень народжуваності. Населення України також скорочується протягом багатьох років, але 2022-ий рік був схожий на справжню катастрофу з причин, про які тут кілька разів згадувалося. Крім того, не можна забувати про втрати військових і цивільного населення, які, безперечно впливають на зальну ситуацію.

У 1991 році в Україні проживало 51,9 млн осіб. Для порівняння, у 1991 році в Польщі було 38,2 мільйона осіб. Це була справді велика різниця – майже 14 мільйонів людей. Крім того, перші роки незалежності України, аж до 1993 року, були відзначені зростанням населення. Утім, згодом чисельність населення почала систематично й помітно зменшуватися. З 1993 по 2022 рік вона впала на цілих 11 мільйонів до 41,2 мільйона осіб. В той час у Польщі чисельність населення коливалася близько 38,5 мільйонів осіб.

Однією з найважливіших причин зменшення чисельності населення, окрім низької народжуваності, була еміграція через низький рівень життя. Крім того, якість життя в Україні залишає бажати кращого.

Розпад державних інституцій і всеохоплююча корупція, олігархізація суспільства, а також організована злочинність не спонукають, особливо молодь, залишатися в країні. Яскравим прикладом цього є масова економічна еміграція, наприклад до Польщі, до Західної Європи чи до США чи Канади, де є дуже велика українська діаспора. Інший аспект – еміграція для навчання. Українська молодь дуже охоче обирає польські університети для здобуття вищої освіти.

Втрачене населення України через політичні причини

Крім вищесказаного, варто відзначити і політичні аспекти. На діаграмі чітко видно падіння між 2014 і 2015 роками. Згодом був і Майдан, і анексія Криму, і поява самопроголошених республік. Відтоді населення тих регіонів не зараховувалося до складу населення України.

Однак, справжній демографічний колапс стався у 2023 році. За даними Українського інституту майбутнього, населення України зараз становить лише 29 мільйонів осіб.

Відповідно до піраміди населення, населення Польщі у 2023 році становило 41 мільйон осіб. Звичайно, це пов’язано з величезною міграцією з України. Звісно, ​​частина з них повернеться додому, але наразі вони збільшують споживання на польському ринку та відповідають за частину економічного зростання та розвитку польських компаній.

З іншого боку, чинне в Україні законодавство забороняє чоловікам залишати країну. Після завершення війни може виявитися, що еміграція населення ще більше зросте, оскільки до своїх сімей приєднаються чоловіки, які вже влаштувалися в іншій країні.

Можна сказати, що поганий стан української держави, низький рівень життя і дуже серйозні політичні потрясіння призвели до того, що пропорція населення практично розвернулася на 180 градусів.

Населення України за господарським поділом

Інше питання – розподіл населення, яке залишилося в Україні. Щоб держава відбудувалася, треба, щоб люди працювали. В ідеалі кількість економічно активного населення (у працездатному віці) має перевищувати чисельність неактивного населення (у непрацездатному віці). Але як це виглядає зараз?

Як ми вже з’ясували, сьогодні в Україні проживає близько 29 мільйонів людей. З них 17 мільйонів є професійно неактивними, тобто майже 58,6%. З них 8 мільйонів – це пенсіонери у непрацездатному віці та 4,8 мільйонів – діти до 15 років у працездатному віці. Вже на цьому етапі ми бачимо іншу проблему України, а саме низьку кількість молоді, яка перейде у працездатний вік. За даними Українського інституту майбутнього, якщо в найближчі кілька років нічого не зміниться, пенсіонерів буде вдвічі більше, ніж працюючих.

Наразі професійно активні люди в Україні в меншості, вони складають 41,4%, тобто близько 12 мільйонів осіб. Варто зазначити, що до професійно активних належать зайняті та безробітні. Перших в Україні наразі 9,1-9,5 мільйонів, а за вирахуванням бюджетників – 6-7 мільйонів. Тепер вони мають утримувати решту 22-23 мільйонів населення.

Для порівняння, згідно з даними Головного статистичного управління, які містяться у виданні Polska in numbers, у 2022 році у Польщі було понад 17 мільйонів економічно активних осіб (наразі це число може наближатися до 18 мільйонів), а неактивних – 12,5 мільйонів осіб. А безробітних менше 500 тисяч осіб.

Якщо спрогнозувати закінчення війни протягом наступного року (що стає дедалі малоймовірнішим) і початок реалізації західного плану відбудови України, залишається питання, чиїми руками буде відбудована Україна? Звичайно, частина людей повернеться додому, але чи вистачить їх?