Іноземні журналісти під час війни викрили суворі реалії сурогатного материнства в Україні, які у мирний час здебільшого залишалися прихованими чи замовчувалися

Коли Таня, 45-річна жінка, яка живе в Лос-Анджелесі, шість років тому заплатила 10 000 доларів і відправила два ембріони компанії, яка надає послуги сурогатного материнства в Україні, сподіваючись побудувати сім’ю, то не очікувала невизначеності та лиха, які принесе цей процес. Таня відчайдушно хотіла дитину, але виявила, що не зможе зачати її самостійно. Дізнавшись, наскільки дорогим може бути сурогатне материнство в США, вона та її чоловік почали шукати варіанти за кордоном та натрапили на київську компанію BioTexCom. Батьки Тані були родом із Одеси, тому те, що її майбутня дитина народиться в Україні, здавалось їй доречним. Про це йдеться у спеціальному журналістському розслідуванні Politico і Die Welt, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Втім, коли восени 2017 року розпочався процес із BioTexCom, у Тані виникло погане передчуття. За її словами, після відправки ембріонів їй сказали, що вони будуть імплантовані сурогатній матері майже відразу — такі терміни не відповідали всім дослідженням, які Таня провела у процесі сурогатного материнства. Коли через кілька днів компанія повідомила їй, що перенесення ембріона було невдалим, і надала мінімум інформації про це, у неї з’явились певні підозри.

За кілька тижнів її чоловік був у Києві по роботі та вирішив зайти до клініки, щоб отримати детальну інформацію. Він відрекомендувався співробітнику клініки, який відразу подякував йому за пожертву ембріонів іншому подружжю. Він був шокований: невже це сталося, коли фірма повідомила їм, що процес не увінчався успіхом?

Історія Тані та її чоловіка була однією із численних скарг, виявлених журналістами POLITICO та WELT у процесі розслідування діяльності BioTexCom, можливо, найпопулярнішої у світі агенції зі сурогатного материнства. Заявникам було надано анонімність для обговорення делікатної теми. Одне німецьке подружжя заявило, що BioTexCom переплутала їхніх сурогатних близнюків з близнюками від іншого подружжя, змусивши їх обмінятися дітьми на таємній зустрічі у Німеччині.

Інша жінка з Німеччини розповіла про свою невпевненість та стрес, оскільки BioTexCom так і не повернула всі її ембріони після того, як вона передумала користуватись послугами сурогатного материнства в Україні. WELT також поспілкувалась з колишніми прокурорами, сурогатними матерями та адвокатами в Україні, які висунули звинувачення проти BioTexCom на підставі відсутності належної турботи про медичні потреби та ускладнення у жінок, які виношують дітей. Вони кажуть, що кримінальні справи в умовах хаотичної судової системи України не відкривались, хоча засновник компанії підтвердив, що його помістили під домашній арешт у рамках досудового розслідування.

Тані теж завадили розпочати розслідування обставин зникнення її ембріонів. Таня та її чоловік, як і раніше, стурбовані тим, що їхні ембріони могли бути імплантовані, а дитина народилася і передана іншому подружжю. Хоча вона подала скаргу до міжнародного агентства по боротьбі зі злочинністю Інтерпол, уже минуло понад п’ять років, але досі невідомо, що ж сталося насправді. (Інтерпол не відповів на запит POLITICO про коментарі.)

Альберт Точиловський, засновник BioTexCom, у письмовій заяві для WELT і POLITICO заявив, що побоювання Тані щодо імплантації її ембріонів іншому подружжю є «абсолютно помилковими»: «Якість матеріалу була абсолютно поганою — для нас не має жодного сенсу використовувати ембріони для іншого подружжя».

У випадку з німецькими близнюками, Точиловський звинуватив у цьому київський державний пологовий будинок.

«У двох подружь одночасно народилися близнюки, і, на жаль, персонал переплутав дітей. Це був єдиний випадок і ми ретельно контролюємо всі процеси», — сказав він.

Так само Точиловський відкинув побоювання з приводу того, що ембріони німецької жінки були втрачені або використані для іншої родини.

«Ми завжди видаємо матеріали наших пацієнтів на їхнє прохання і навіть допомагаємо з транспортуванням. Нам не потрібні донорські яйцеклітини/ембріони – у нас є великий банк донорських ооцитів (понад 10 000), отриманих від молодих здорових донорів», – підкреслює Точиловський.

Але побоювання є небезпідставними через масштаби бізнесу сурогатного материнства в Україні, де, таким чином, народжуються сотні дітей на рік, а також через занепокоєння та розпач залучених людей. Важливим чинником є те, що весь процес відбувається на тлі російського вторгнення, коли доля України висить на волосині.

Справді, українська економіка, можливо, пережила серію відчайдушних ударів через вторгнення Росії, але індустрія сурогатного материнства в країні, яка підживлюється дозвільним правовим середовищем, залишається відкритою для бізнесу.

Галузь, яка швидко розвивається

За останнє десятиліття сурогатне материнство, або індустрія «оренди матки», як її іноді називають критики, стала світовою індустрією, що бурхливо розвивається. У 2016 році швейцарська неурядова організація International Social Service підрахувала, що 20 000 дітей щорічно народжуються від сурогатного материнства. За даними дослідницької та консалтингової компанії Global Market Insights, світова індустрія сурогатного материнства, яка просувається такими знаменитостями, як Кім Кардаш’ян, Елтон Джон і Періс Хілтон, оцінювалась у 14 мільярдів доларів у 2022 році і може досягти 129 мільярдів доларів до 2032 року.

Хоча сурогатне материнство є легальним у більшості штатів США і стає дедалі популярним варіантом, воно заборонено у більшості країн Європи та в багатьох інших країнах світу, а це означає, що ті, хто зацікавлений у такому варіанті, повинні шукати сурогатних матерів за кордоном. Навіть у таких штатах, як Каліфорнія, сурогатне материнство є поширеним явищем, але часто є надзвичайно дорогою послугою, що спонукає таких жінок, як Таня, шукати доступніші варіанти за кордоном.

Але вервиця суперечливих національних правил і збільшення кількості жінок, які подорожують по світу у пошуках сурогатної матері, також створюють простір, в якому працюють такі компанії, як BioTexCom, найуспішніша українська агенція сурогатного материнства.

Незважаючи на війну з Росією, українська індустрія сурогатного материнства продовжує залучати та обслуговувати свою міжнародну клієнтуру. BioTexCom просуває в Інтернеті сотні історій щасливих сімей, які у захваті від зустрічі зі своїм новонародженим. Але можна знайти обмаль інформації про попередні скарги на BioTexCom та зіткнення з українськими правоохоронними органами.

Наприклад, у 2018 та 2019 роках українська прокуратура отримала ухвалу суду про домашній арешт Точиловського за обвинуваченнями у торгівлі дітьми, оскільки у деяких дітей могло не бути ДНК-зв’язку з батьками, а також в ухиленні від сплати податків та відмиванні грошей.

Але справи були перенаправлені в інші правоохоронні органи та суди нижчої інстанції, а згодом їх було закрито. Колишній прокурор Юрій Ковальчук сказав, що високопосадовці відсторонили його від роботи під приводом проведення інституційних реформ для боротьби з корупцією в лавах правоохоронних органів України.

На прохання відповісти на ці та інші звинувачення, Точиловський сказав, що кримінальні розслідування були «істерією», яка розпалювалася корумпованими українськими прокурорами, а також були спроби вимагання у нього та компанії частки у фірмі або грошової виплати у розмірі 1 мільйона доларів.

«Всі звинувачення, які висунуті ним та його командою, були цілком хибними», – заявив Точиловський, коментуючи звинувачення Ковальчука.

Після жорстокого вторгнення Росії, сурогатне материнство в Україні привернуло підвищену увагу міжнародного співтовариства. В умовах бомбардувань, перебоїв з подачею води та нестачі електроенергії, BioTexCom, одне з найпопулярніших у світі агентств, просто адаптувалося. Відповідно до повідомлень компанії у соціальних мережах, немовлята були захищені у бомбосховищах, а озброєні солдати супроводжували новонароджених до лікарні та назад, тоді як іноземці відчайдушно мчали до Києва, щоб возз’єднатися зі своїми новонародженими.

Під час війни сотні українських жінок народили дітей бездітним подружжям, що навіть у мирний час було логістичною та етично сумнівною проблемою. Проте, соціальні мережі BioTexCom наповнені щасливими історіями: іноземні подружжя, які ризикували всім, вирушивши до зони бойових дій, вперше стали батьками завдяки BioTexCom.

Отже, поки Україна чинила опір Росії, BioTexCom намагалася включити цю боротьбу до свого маркетингу. Вони запустили PR-кампанію «Робіть дітей, а не війну» та запевняли, що «зроблять усе можливе для здійснення вашої мрії – стати батьками. Ніщо не може нас зупинити», — регулярно пишуть вони у своїх акаунтах на Facebook, Telegram, Tik Tok та Instagram.

BiotexCom не ухиляється від звичайного підходу у воєнний час. У своїй письмовій відповіді Точиловський повідомив, що компанія активно вербує жінок із нещодавно деокупованих регіонів України.

«У нас кількість потенційних клієнтів втричі перевищує кількість сурогатних матерів», – зазначає він.

«Абсолютної безплідності не буває»

Сурогатне материнство є глибоко дискусійним питанням у всьому світі. Комерційне сурогатне материнство було заборонено у Таїланді та Непалі у 2015 році, потім в Індії у 2019 році після серії гучних скандалів з експлуатацією та звинувачень у сумнівній етиці в галузі. Але попит на сурогатне материнство не зник — він просто змістився до таких країн, як Україна, де цей процес менш витратний і, порівняно з деякими країнами, менш жорстко регулюється.

Вимоги для користування послугами сурогатної матері в Україні прості: гетеросексуальна пара має одружитись, засвідчити медичною документацією, що вони не можуть мати дітей, і надати як мінімум половину генетичного зв’язку дитини через сперму чи ембріон. BioTexCom рекламує на своєму веб-сайті пакети лише від 40 000 доларів. У середньому, сурогатне материнство з BioTexCom коштує від 40 000 до 50 000 доларів, а пакет «все включено VIP» коштує 71 000 доларів, згідно з веб-сайтом. Ці ціни значно менші, ніж вартість сурогатного материнства у Сполучених Штатах, де, за оцінками експертів та агентств зі сурогатного материнства, середня ціна на такі послуги перевищує 100 000 доларів.

Ті, хто знайомий з довоєнною індустрією сурогатного материнства в Україні, підрахували, що майже половина приблизно з 2000–2500 сурогатних вагітностей у країні щорічно проводилася через BioTexCom. Компанія повідомила у лютому 2023 року, що 600 сімей скористалися їхніми послугами протягом перших 11 місяців після вторгнення Росії. Якби кожна сім’я заплатила в середньому 50 000 доларів, то це означало б, що BioTexCom заробила 30 мільйонів доларів.

Під гаслом «Абсолютного безпліддя не буває» BioTexCom просуває низку послуг від «найбільшої в Європі бази даних донорів (яйцеклітин)», яка налічує 1500 українських жінок «середнього класу» до «інноваційної» замісної мітохондріальної терапії, яка гарантує вагітність, разом із «преімпланом». Генетичний скринінг» відомий як ПГД, який неоднозначно використовується для вибору статі. Компанія обіцяє розміщення у «висококласних готелях» у Києві та організує оформлення свідоцтв про народження дитини, що є частиною пакету сурогатного материнства, як зазначається на їх веб-сайті.

Водночас, тисячі молодих українських жінок покладалися на індустрію фертильності, щоб вижити. BioTexCom розміщує рекламу в автобусах, у соціальних мережах та наймає агентів для вербування молодих жінок по всій Україні. WELT взяли інтерв’ю у семи українських сурогатних матерів для BioTexCom на умовах анонімності, щоб обговорити це делікатне питання. Більшість з них заявили, що шкодують про своє рішення.

Вікторія сказала, що пішла від свого жорстокого партнера і потребувала грошей, щоб заплатити за будинок. Вона розповіла WELT, що BioTexCom заплатила їй загалом 12 000 євро — або приблизно 15 000 доларів — у 2018 році за три спроби завагітніти, одна з яких, зрештою, виявилася успішною. Після народження дитини, Вікторію тримали подалі від неї; вона сказала, що їй не дозволяли годувати та відвідувати дитину і це дратувало та засмучувало.

«Дитину не клали мені на груди, я не мала права її годувати, не мала права відвідувати її. Я народила і одразу віддала дитину. Я плакала і кричала у тій палаті. Я не могла цього пережити, мені було погано, я мріяла про цю дитину», – згадує Вікторія.

Проте, додала вона, побачивши батька дитини, вона заспокоїлася: «Я знала, що зробила це недаремно, я зробила щасливими двох людей, які все життя мріяли про дитину».

Тетяна, 41-річна жінка із Чернігова, сказала, що у неї з’явилися численні проблеми зі здоров’ям після сурогатного материнства у 2014-2015 роках.

«Я дивлюся на людей, які хочуть вибратися з бідності і стають сурогатними матерями, щоб заробити грошей і купити будинок. Але, щоб не вийшло, як у мене, я хочу їх застерегти», – каже Тетяна.

Вона стверджувала, що представники BioTexCom розсміялися, коли їх попросили допомогти заплатити за необхідні ліки. 2018 року вона разом з іншими колишніми сурогатними матерями звернулись зі скаргами до прокуратури в рамках кримінальної справи, яка так і не дійшла до суду. За словами Тетяни, лікарі видалили їй шийку матки та яєчники. З того часу вона пройшла 20 сеансів променевої терапії та розпочала курс хіміотерапії від раку.

«У мене були хвороби шлунка, сечового міхура, нирок, селезінки», – розповіла вона.

Точиловський заявив, що компанія надає достатню медичну допомогу сурогатним матерям і спростував усі їхні скарги.

Ольга із Житомирської області розповіла, що після того, як у 2014 році її дитина померла під час вагітності, лікарі повністю видалили їй матку. Її скарга до прокуратури була частиною розслідування, яке пізніше було припинено. Інша колишня сурогатна мати Надія подала до суду на клініку за заподіяння шкоди здоров’ю. За її словами, позов офіційно зареєстрований і досі перебуває в одному із київських судів.

Анна, колишня медсестра BioTexCom, яка живе неподалік Рівного розповіла WELT, що усиновила хвору дитину після того, як біологічні батьки з Китаю відмовилися забрати її додому. Вона сказала, що це звичайне явище, якщо діти народжуються із захворюваннями чи проблемами зі здоров’ям.

WELT отримав транш документів BioTexCom з 2014 до 2017 року, що засвідчують, наскільки мало платили сурогатним сім’ям. Жінки отримували 100-200 євро (або приблизно 120-240 доларів) за кожне перенесення ембріона, потім за успішну вагітність та обстеження. Пожертвування яйцеклітин коштували 500 євро (або приблизно 600 доларів) порівняно із 10 000 доларів в США. Кожен контракт варіювався, але в середньому сурогатним матерям платили від 8000 до 12 000 євро (приблизно 9600–14 400 доларів) за виношування дитини до народження. BioTexCom часто стягувала з клієнтів плату вп’ятеро більшу.

Інший набір документів, відомий як «протоколи», засвідчує, як п’ять жінок віком від 27 до 35 років погодилися на кілька переносів ембріонів – процедуру, яка пов’язана з більшим ризиком ускладнень. Односторінкова форма згоди містила такі фрази, як: «у разі виникнення непередбачених ситуацій чи ускладнень, я заздалегідь згоден вжити всіх необхідних заходів для усунення ускладнень». У формі також йдеться таке: «можливі ускладнення, ризики та подальші наслідки», але в ній не вказується, якими є ризики для здоров’я, і не пояснюються їх потенційні довгострокові наслідки.

Але деякі колишні сурогатні матері стверджували у попередньому прокурорському розслідуванні, що BioTexCom ніколи не платила їм і не брала на себе відповідальність за їхні проблеми зі здоров’ям, не попередивши належним чином про ризики, з якими вони зіткнулися.

Точиловський у своїй письмовій заяві не прокоментував конкретні випадки, але визнав, що деякі жінки скаржилися на компанію. Він стверджував, що багатьох із них тренували надмірно старанні прокурори.

«У нас є низка скарг від сурогатних матерів, які стверджують, що прокуратура змусила їх сказати те, що прокурори хотіли почути, а не ту інформацію, яку сурогатні матері дійсно хотіли висловити», – сказав він.

Насправді, за його словами, компанія переймається добробутом сурогатних матерів, серйозно ставиться до їх медичного обслуговування і нещодавно підвищила їх компенсацію до рівня, близького до 20 000 доларів.

«Усі сурогатні матері проходять комплексне обстеження та співбесіду з медичною бригадою, а також отримують всю необхідну інформацію», – сказав Точиловський.

Проте, сторонні експерти кажуть, що процес виношування дитини, а потім відмова від неї пов’язана з ризиком як фізичних, так і психологічних ускладнень, а деякі висловили занепокоєння відсутністю нагляду в Україні.

Кеті Хассон, заступниця директора Центру генетики та суспільства в Окленді (Каліфорнія/США), протягом багатьох років займалася етичними аспектами людських генетичних та репродуктивних технологій. Вона сказала, що сурогатне материнство стало гарячою темою, оскільки є частиною основної практики фертильності.

«Усі захисники жіночого здоров’я та прав жінок висловлюють серйозне занепокоєння щодо відсутності в Україні законодавства стосовно захисту сурогатних матерів та постачальників яйцеклітин», — сказала вона.

Зокрема, за словами Хассон, деякі медичні процедури, які пропонують BioTexCom та інші глобальні фірми зі сурогатного материнства, становлять значний ризик для здоров’я жінок. За її словами, імплантація кількох ембріонів сурогатним матерям для збільшення шансів на успішну вагітність або тому, що потенційні батьки хочуть мати двох дітей, значно збільшує ризик ускладнень як для немовлят, так і для жінок, які їх виношують.

«Наприклад, неперевірені та ризиковані методи, відомі як «мітохондріальне перенесення», включають об’єднання матеріалів з яйцеклітин двох різних жінок. Це заборонено у США, але в Україні деякі клініки просувають його як спосіб вирішення проблеми загальної безплідності, хоча доказів цього твердження немає», – зазначає Хассон.

9 травня 2023 року британське видання The Guardian повідомило, що перша дитина у Великій Британії народилася з ДНК від трьох осіб шляхом мітохондріального перенесення.

Однак, є також побоювання, що дозвіл на такі процедури може відчинити двері для спадкових генетичних модифікацій чи «дизайнерських дітей».

«Немає безпечних місць»

Війна в Україні оголила суворі реалії сурогатного материнства, які у мирний час здебільшого залишалися прихованими чи замовчувалися.

Марина Легенька, віце-президентка правозахисної організації «Ла Страда-Україна», засумнівалася у безпеці сурогатного материнства під час війни, незважаючи на потенційне щастя, яке воно може принести майбутнім батькам.

«Сьогодні в Україні немає безпечних місць і всі клініки зіштовхнулися із дуже серйозними проблемами», – зазначає правозахисниця.

За її словами, більшість українців не підтримують сурогатне материнство і на жінок, які вирішують цим займатися, накладається тавро.

«Переважна більшість жінок, які є сурогатними матерями, приховують це від суспільства. Ба більше, вони часто приховують такі факти навіть від своїх рідних», — сказала вона.

Українська активістка за права жінок Марія Дмитрієва, директорка програм київського Центру розвитку демократії, є завзятим супротивником сурогатного материнства.

«Захист жінок в Україні просто на жахливому рівні і сурогатне материнство можна порівняти із поневоленням. Біологічна мати, яка виношує дитину, не має жодних прав. Вона не є матір’ю згідно із законом, [не має] жодних прав на дитину та права на медичну процедуру у разі виникнення ускладнень. Ці речі, зрештою, вирішуються замовником та центром сурогатного материнства», – вважає вона.

Легенька із La Strada висловила аналогічне занепокоєння тим, що деякі контракти на сурогатне материнство включають обмеження на поведінку жінок у багатьох аспектах їхнього життя, навіть забороняючи їм піднімати вантажі більше трьох кілограмів разом з іншими інструкціями.

«Обмежувальний характер контрактів для сурогатних матерів, покликаний знизити ризик переривання вагітності, але часто вони передбачають заборону забирати їм власних дітей або нести продукти, щоб їх нагодувати», – сказала вона.

Відсутність правозастосування

Незважаючи на те, що комерційне сурогатне материнство є незаконним у більшості європейських країн, Великій Британії, Канаді та Австралії, інші країни намагаються задовольнити попит на цю послугу. Але багато з цих країн мають неадекватні правила та слабке правозастосування.

Сем Еверінгем із Сіднея заснував Growing Families – компанію з надання консультацій у сфері сурогатного материнства, після того, як сам став батьком за допомогою сурогатного материнства в Індії. Протягом останнього десятиліття він консультував сім’ї, які шукають дитину за допомогою сурогатного материнства. Він сказав, що BioTexCom «працює у сірій зоні», і це збільшує ризик і так складної процедури.

«Ми розглядаємо BioTexCom як свого роду фабрику. Вони не ставлять сурогатну допомогу на перше місце. Ми не рекомендуємо їх. Але у них потужна маркетингова машина, здебільшого в Інтернеті, і вони надають дешеві послуги, тому є дуже популярними», – зазначає Еверінгем.

Сільві Меннессон, президент CLARA, паризької неурядової організації, яка підтримує безплідні подружжя порадами зі сурогатного материнства, незважаючи на те, що цей процес є незаконним у Франції, сказала, що батьки повинні уникати України.

Активістка-феміністка Марі-Жозеф Девільєрс, авторка книги «На шляху до скасування сурогатного материнства», заявила, що європейці, які платять за доступ до тіл українських жінок, ще більше ускладнили ситуацію.

«Це неоліберальна експлуатація. Ринковий мотив отримання прибутку ставить людину, яка хоче мати дитину за будь-яку ціну, вищу від колективного добробуту, що захищає жінок», — сказала вона.

Є, звичайно, і щасливі історії від BioTexCom: сотні нових сімей розмістили в Інтернеті відеоролики з подякою BioTexCom. Вони приїхали з таких різних країн, як Австралія, Бразилія та Китай, і їхня радість і полегшення від новонабутого батьківства не знає кордонів. Одне щасливе подружжя навіть зробило однакові логотипи BioTexCom у вигляді татуювань.

Але BioTexCom не звикати до протиріч, і, як і у випадку з Тетяною з Лос-Анджелесу, не всі сім’ї з-за кордону, які користуються послугами цієї компанії, мають щасливий кінець. У 2011 році BioTexCom надало дитину без підтвердженого ДНК-зв’язку подружжю з Італії. За повідомленнями ЗМІ того часу, це подружжя витратило роки на судові процеси в Італії, перш ніж дитину віддали на усиновлення. Із роками з’явилися й інші історії. У березні 2011 року французького батька та сина було спіймано на контрабанді двох немовлят у фургоні через кордон з України до Угорщини після того, як їхнє посольство відмовилося затвердити паспорти їхніх дітей, оскільки сурогатне материнство у Франції є незаконним.

Колишні клієнти розповіли WELT про свої особисті травми або трагедії, пов’язані з компанією. Незабаром після повернення додому у 2020 році, німецьке подружжя Анке та Інго, яким була надана анонімність для обговорення особистої справи, сказали, що вони отримали загадковий електронний лист від співробітника BioTexCom, в якому йшлося про те, що сталася плутанина з іншим німецьким подружжям. Пара, побоюючись, що вони порушили закон, зв’язалася з іншими батьками, і вони таємно підмінили дітей, щоб їхній син Антон правильно возз’єднався зі своїм братом.

Інша німкеня Інге, відмовилася від сурогатного материнства у 2016 році, незважаючи на те, що витратила понад 11 000 доларів та надала свої яйцеклітини. За її словами, після численних запитів, BioTexCom так і не повернула жодної яйцеклітини.

«Нам так і не повернули наші ембріони. Можливо, вони використовували їх під час іншої вагітності. Але ми не можемо цього довести», – сказала вона.

Точиловський оскаржив це твердження, заявивши, що «вони завжди публікують матеріали своїх пацієнтів на їхній запит».

Закон та політика

Перед війною уряд президента Володимира Зеленського пообіцяв реформувати економіку України та вдосконалити політичну систему, яку часто критикували за те, що вона дозволяла багатим та впливовим елітам отримувати несправедливі переваги через мережу правоохоронних органів, бізнесу та політичних інтересів.

Ковальчук, колишній прокурор, розповів WELT про труднощі, з якими він та інші зіткнулися, намагаючись висунути обвинувачення Точиловському. Прокуратура офіційно звинуватила Точиловського у 2018 році після розслідування, яке включало серію рейдів в офіси, але до 2019 року справи зайшли у глухий кут, а Точиловський залишився на волі. Ковальчук стверджував, що «Альберт і його адвокат відкрито сказали мені, що якщо ти передаси справу до суду, то більше не працюватимеш у прокуратурі».

Згодом, за словами Ковальчука, після 14 років роботи в прокуратурі його фактично зняли з розслідування BioTexCom.

Точиловський сказав, що він не несе відповідальності за звільнення прокурорів, заявивши, що «я дійсно взаємодію з українськими політиками, але не беру участі у жодній лобістській діяльності щодо свого основного бізнесу чи захисту себе від кримінальних справ. Я прагну розвивати нові перспективні галузі».

Зрозуміло, що у BioTexCom й Точиловського є прихильники. Одним із них, зокрема, був колишній народний депутат та кандидат у президенти 2019 року Віталій Купрій, який у серпні 2018 року присвятив епізод свого телешоу захисту BioTexCom.

Купрій, колишній заступник голови Комітету з правового нагляду Верховної Ради України, 2018 року повідомив WELT, що отримав скарги від адвокатів Точиловського на розслідування прокуратурою торгівлі дітьми.

«Я уважно вивчив справу і зрозумів, що BioTexCom вирішив не давати хабарі, а використовувати законні засоби для захисту своїх прав та інтересів», – зазначив він.

Найбільш шокуючим із звинувачень було те, що BioTexCom підробляла документи та фальсифікувала тести ДНК, щоб дітей, народжених в Україні, продавати батькам, які не були з ними генетично пов’язані.

«Навіть якщо на кожну тисячу дітей припадає одна [незаконно] продана, це перекреслює всі добрі гуманні наміри, які ставила перед собою ця клініка. Я вважаю, що це є неприйнятним», — підкреслює Ковальчук.

Але Точиловський відкидає ці звинувачення та закликав надати докази ДНК, які підтверджують такі твердження.

У той же час численні жінки, які були сурогатними матерями з 2013 по 2017 рік, висунули десятки звинувачень, зокрема, що BioTexCom не виплатила їм гроші, не компенсувала втрату вагітності або не покрила витрати на медичні ускладнення, що виникли під час сурогатного материнства.

«Мені, як слідчому, було важко психологічно, бо кожен із них прийшов і розповів свою історію життя. Особливо ті, хто наважився це розповісти, у кожного з них були елементи трагедії», – каже Ковальчук.

Так само прокуратура заявляла про звинувачення в ухиленні від сплати податків, пов’язаних з десятками мільйонів коштів BioTexCom, прихованих через офшорні компанії, зареєстровані на Сейшельських островах або в Латвії, Кіпрі та Чехії.

Точиловський, якого помістили під домашній арешт на два місяці під час розслідування 2018 року, повідомив у своїх письмових відповідях POLITICO та WELT, що прокуратура не надала жодних доказів і не знайшла жодного прикладу торгівлі дітьми. Він сказав, що будь-які діти, передані батькам без ДНК-зв’язку, були простою людською помилкою, стверджуючи, що прокуратура перебільшує масштаби цього питання.

«Ми самостійно робимо обов’язковий [ДНК] тест, він у нас включений у пакет», – зазначив Точиловський.

Він сказав, що ніколи не був засуджений за будь-який злочин, який пов’язаний із сурогатним материнством.

За його словами, впливові особи у попередньому уряді України намагалися вимагати у нього гроші.

«Вони просто хотіли заробити грошей. У нас часто буває, як і в Росії, що чиновники в правоохоронних органах дуже багаті, тому що забирають чужий бізнес», – стверджує Точиловський.

Але він не надав жодних доказів на підтримку цих тверджень.

«Нема чого приховувати»

У день, коли WELT відвідала київський центр BioTexCom наприкінці грудня 2022 року, десятки сурогатних матерів терпляче чекали у приймальні в очікуванні медичних оглядів. Команді WELT дозволили проводити зйомку.

«Нема чого приховувати», — з усмішкою сказав Точиловський, вітаючи їх.

Точиловський – видатний персонаж, «бізнесмен, меценат, громадський діяч», згідно з його веб-сайтом, невимушено обходжує міжнародні ЗМІ та кидає виклик недоброзичливцям. Але коли його запитали, скільки немовлят народжується у воєнний час, він неохоче відповів, що лише 30 на місяць.

«Ми виживаємо, зараз працюємо на збиток, тому що багато витрат, велика команда і дуже мало програм», – скаржився він.

Точиловський також заперечував, що став мільйонером, завдяки сурогатному материнству.

«У мене є багаті родичі. Я позичив багато грошей», – повідомив він.

Немає консенсусу

Протягом багатьох років Європейський суд з прав людини розглядав численні справи щодо сурогатного материнства. Хоча у більшості його рішень перевага надається батькам, а не національному законодавству, ці справи наголошують на складному характері європейського законодавства в таких питаннях.

Зрозуміло, що єдиної думки про сурогатне материнство немає. Протягом останнього десятиліття міжнародні юридичні експерти в Гаазі в рамках проекту «Батьківство/сурогатне материнство» намагалися розробити структуру, не кажучи вже про впровадження правил для цієї глобальної торгівлі. Комітет ООН з прав дитини у лютому 2021 року підтримав «Веронські принципи» для розробки інструкції щодо захисту дітей, народжених внаслідок сурогатного материнства. Так само у травні 2022 року Європарламент засудив сурогатне материнство та закликав до «обов’язкових заходів» щодо захисту жінок і дітей у звіті про війну в Україні.

Але, насправді, мало що було зроблено для розширення прав та можливостей сурогатних матерів, захисту дітей чи регулювання галузі. Прес-секретарка Європейської комісії заявила, що сурогатне материнство не входить до їх компетенції.

«ЄС не має повноважень ухвалювати законодавство, яке гармонізує національні закони про сімейне право загалом та методи репродукції людини за допомогою сурогатних матерів, зокрема», – сказала вона.

Представник Європолу, європейського правоохоронного органу, який займається торгівлею людьми, заявила, що «питання сурогатного материнства вирішується на національному рівні і виходить за межі нашого мандату». Агентства Організації Об’єднаних Націй, створені для захисту прав людини, жінок чи дітей, відмовилися від коментарів або запропонували аналогічні відповіді, знявши з себе відповідальність.

Еверінгем із Growing Families сказав, що уряди Австралії, як і уряди Європи, можуть публічно перешкоджати сурогатному материнству, але мало що роблять для забезпечення дотримання закону, аби уникнути брудних внутрішніх чи міжнародних суперечок.

«Було б жахливо саджати молодих батьків у в’язницю за створення сім’ї», – сказав він.

Прагнення України стати членом ЄС може стати однією з точок тиску на чиновників з обох боків, щоб вони продовжували регулювати галузь.

Є деякі ознаки того, що Україна робить кроки щодо посилення контролю за цією практикою. У квітні 2023 року до Верховної Ради України було подано законопроект, який пропонує заборонити сурогатне материнство для іноземців, але коли він обговорюватиметься, не уточнюється. Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я України наразі розглядає його.

«Статус цього законопроекту є невідомим. На даному етапі він може бути ухвалений у будь-якому разі. Але ми також намагаємося отримати більше інформації, – сказала Марія Дмитрієва із Центру розвитку демократії.

Але такі проблеми знаходяться наприкінці списку, коли триває війна, кінця якої не видно.

«Проблема у нашому законодавстві, яке не гарантує ані захист прав матері, ані захист прав дитини. Загалом, наразі ця сфера мало регулюється. І від цього виграють недобросовісні клініки, — сказав колишній прокурор Ковальчук.

Зі свого боку, Точиловський бореться проти цього законопроекту.

«Ми сподіваємося, що законопроект не підтримають», – каже Точиловський.

BioTexCom «вживає заходів для створення філіалів у Грузії та Казахстані, щоб бути готовим до будь-якого сценарію».

Триває пошук відповідей на запитання

Сьогодні Таня, як і раніше, стурбована і розчарована відсутністю чіткості чи пояснень з боку BioTexCom. За її словами, після візиту чоловіка компанія повністю перестала відповідати на їхні телефонні дзвінки та електронні листи. Вона звернулася до Інтерполу, але щойно вибухнула пандемія коронавірусу, перестала отримувати відповідь від міжнародного агентства.

Зрештою, вона та її чоловік вирішили скористатись послугами сурогатного материнства у США, і тепер у них є маленький син.

«Історія не була повністю трагічною, – сказала вона.

Але Таня проведе залишок свого життя, питаючи, що трапилося з цим ембріоном, і чи є десь дитина, яка ніколи не дізнається про своїх біологічних батьків.

«Раніше я плакала і засмучувалася з цього приводу. Але яка б не була ситуація зараз, я мало що зможу зробити. Тож я просто змирилась з цим», – резюмує Тетяна.

* Це журналістське розслідування було профінансовано Journalismfund.eu.