Якщо союзники України зараз займуться поповненням українського резерву боєприпасів, допоможуть створити надійну систему навчання солдатів та здійснять промислові інвестиції для підтримки цих зусиль, тоді літній наступ Росії може бути зупинений

Росія розпочала очікуваний літній наступ з відновленням атак на Харків. За останні кілька днів російські війська перетнули український кордон, захопивши низку населених пунктів. Україна витратила кілька місяців на зміцнення оборони Харкова, але штурм міста – це не те, як Росія має намір воювати. Ціллю Росії цього літа є українська армія і заради цього вона почала нарощувати свої переваги. Про це йдеться в аналітичній публікації  Джека Уотлінга, старшого наукового співробітника Королівського об’єднаного інституту досліджень оборони та безпеки (Великобританія), переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Довгий фронт

Російські збройні сили, які атакують Україну, тепер збільшилися до 510 000 військовослужбовців. Це означає, що Росія встановила значну чисельну перевагу над Збройними силами України (ЗСУ). Тяжкі втрати російського офіцерського корпусу і більш боєздатних підрозділів на початку війни знизили її здатність проводити великомасштабні наступальні маневри. Росіяни були обмежені проведенням взводних та ротних атак, а не бригадних чи дивізіонних операцій, а це означає, що вони рідко перевершують українських захисників у якомусь одному місці. Однак, маючи таку загальну чисельну перевагу, Росія почала використовувати це обмеження на свою користь.

Фронт в Україні сягає майже 1200 км. Уздовж північного кордону України, неподалік Чернігова, російські диверсійні групи постійно промацують українські позиції. Тим часом велике угруповання сил під Бєлгородом уже давно загрожує просунутися у бік Сум чи Харкова. Основну увагу російських зусиль було зосереджено на Донбасі, але на півдні російські війська також вели бойові дії вздовж Запорізького фронту та навіть проводили десантні рейди через Дніпро. Вони досягли невеликого успіху, але широта їхніх атак зафіксувала українські війська на лінії зіткнення та змусила ЗСУ розосередити свою артилерію, витрачаючи боєприпаси для відбиття послідовних російських атак. Така динаміка переважала останні чотири місяці.

Розтягнувши українців, легко розрізнити контури російського наступу. Спочатку буде наступ на Харків. Україна має виділити війська для захисту свого другого за величиною міста, і з огляду на розмір російського угруповання військ у цьому районі це призведе до залучення резервів критично важливої ​​техніки, від засобів ППО до артилерії. По-друге, Росія чинитиме тиск на іншому кінці лінії фронту, спочатку погрожуючи звести нанівець успіхи України, а по-друге, поставивши під загрозу місто Запоріжжя. Україна має бути спроможна зупинити цей напад, але для цього буде потрібно задіяння резервних підрозділів.

Наполегливість дальньої ударної кампанії Росії означає, що фронт як розтягується убік, так і розширюється углиб. Щойно Україна задіяє свої резерви у цих напрямках, основні зусилля будуть спрямовані на розширення російського наступу на Донбас. Ця вісь демонструє повільний, але стійкий прогрес. Мета зрозуміла: перерізати українські лінії постачання, які з’єднують Костянтинівку та Краматорськ. Росіяни сподіваються, що тільки-но Україна втратить ці дороги, які дають ЗСУ локалізовані внутрішні лінії, вони зможуть просуватися на північ і південь, збиваючи українську артилерію з однієї чи іншої осі. Мета Росії – не досягти грандіозного прориву, а швидше переконати Україну в тому, що вона може продовжувати невблаганний наступ, кілометр за кілометром, уздовж фронту.

Смерть згори

Ускладнює проблему для української армії погіршення її протиповітряної оборони. Виснаження українських тактичних зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) вже дозволило Повітряно-космічним силам Росії (ВКС) заявити про свою присутність, щомісяця скидаючи сотні бомб по українським позиціям. У процесі того, як ВКС зможуть наближатися до повітряної загрози, точність і, отже, летальність цих ударів зростатиме. Маючи можливість завдати удару в тилу України, росіяни використовують їх для бомбардувань і тим самим спустошення українських міст. Це зупиняє нападників ЗСУ, максимально довго захищаючи позиції навіть за погіршення тактичної ситуації.

Проте зменшення охоплення української ЗРК мало ще один згубний наслідок. Ще до повномасштабного вторгнення російські війська давно планували створити розвідувально-ударний комплекс, що дозволяє їх військам точно виявляти та знищувати цілі за лінією фронту. Упродовж більшої частини війни це прагнення стримувалося потужною українською протиповітряною обороною. Однак тепер Україні доводиться берегти свої ЗРК, щоби стримувати російські літаки. У підсумку БПЛА «Орлан-10» тепер літають повсюди по лінії фронту. Вони регулярно літають і над Харковом, і над Запоріжжям.

Зростання щільності російських БПЛА у глибині українських позицій дозволяє Росії завдавати динамічних ударів за допомогою оперативно-тактичних ракетних комплексів, таких як квазібалістична ракета 9М723, або систем залпового вогню великої дальності, таких як «Торнадо-С». В останні дні Росії вдалося завдати удару по українському ЗРК «Бук» і зловити на землі два українські вертольоти, поки вони дозаправлялися. Були й інші чудові удари такого роду, яких Росія давно прагнула, але рідко успішно реалізовувала.

У процесі скорочення зони дії ЗРК, українські військові зіткнуться із дуже важким компромісом. Вони можуть продовжувати групувати засоби ППО навколо критично важливої ​​національної інфраструктури, як-от електростанції, або перемістити їх вперед для захисту фронту.

Стабілізація фронту

Чим швидше ЗРК та артилерійські боєприпаси досягнуть України, тим повільніше ЗСУ будуть змушені здавати позиції. У безпосередній боротьбі існує пряма кореляція між швидкістю постачання артилерійських боєприпасів та перехоплювачів ППО з боку міжнародних партнерів України та швидкістю їх зменшення на фронті. Допоки ЗСУ не матимуть достатніх засобів для стримування російських атак на своєму фронті, Росія зможе змусити Україну виділити резерви, а потім використовувати напрямки, що залишилися з недостатньою кількістю військ і техніки. Іншими словами, доки Україні не вистачає техніки, Росія почне посилювати свої переваги.

Якщо союзники України зараз займуться поповненням українських боєприпасів, допоможуть створити надійну систему навчання та зроблять необхідні промислові інвестиції, то літній наступ Росії може бути зупинено. Однак у середньостроковій перспективі зміна нинішньої динаміки залежить від України та не може бути вирішена її міжнародними партнерами. Якщо ЗСУ не збільшаться у розмірах, то й надалі будуть перевантажені. ЗСУ мають не лише заповнити втрати у своїх існуючих підрозділах, але й зібрати достатню кількість підрозділів для управління їхньою ротацією на лінії фронту та поза нею. Це дозволяє навчати війська, і навіть відновлювати резерви. Мобілізація особового складу для цих нових підрозділів та забезпечення їх підготовки — завдання, яке можуть ініціювати лише ЗСУ.

Тим не менш, існує сфера, де підтримка партнерів України має вирішальне значення. Якщо українським збройним силам не вистачає ключових сил – артилерії, протиповітряної оборони, комплексів радіоелектронної боротьби та інженерних машин – тоді бригади, які володіють обмеженими засобами, будуть закріплені на фронті. Вони не можуть розвернутися зі своїм обладнанням. Батальйони, що входять до складу бригад, можуть переміщатися на лінію фронту та залишати її, але формування будуть фіксованими і, отже, не зможуть навчатися чи динамічно передислокуватися. Таким чином, забезпечення того, щоб ЗСУ могли оснастити та навчити особовий склад бригади засобами, необхідними для ведення бойових дій, означає, що додатково мобілізований персонал може бути використаний з максимальною користю. Це та сфера, де відданість партнерів України матиме вирішальне значення.

Перспективи України – похмурі. Однак, якщо союзники України зараз займуться поповненням українських запасів боєприпасів, допоможуть створити надійну систему навчання солдатів та здійснять промислові інвестиції для підтримки цих зусиль, тоді літній наступ Росії може бути зупинений, і Україна отримає перепочинок, необхідний для відновлення сил.