Повномасштабне вторгнення РФ в Україну триває уже чотири роки і Москва поступово зменшила свій інтерес до Венесуели, при цьому майже не спостерігалось жодних ознак збільшення її підтримки в останні місяці

Росія оговтується від захоплення Ніколаса Мадуро, ключового союзника Кремля, але у Москві зухвале вторгнення президента Дональда Трампа до Венесуели розглядають, як повернення до світового порядку, в якому великі імперіалістичні держави безкарно домінують у своїх регіональних сферах впливу. Про це йдеться в аналітичній публікації The Washington Post, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Кремль обережно стежить за спробами США захопити контроль у Каракасі, включаючи ризик стійкого падіння цін на нафту, яке може завдати Росії економічної шкоди, а також, з іншого боку, Вашингтон може бути втягнутий у тривалий конфлікт у Латинській Америці, якщо цього не станеться.

Втім, у будь-якому випадку, повалення Мадуро допомагає Росії, відволікаючи світову увагу від її агресії в Україні та відмови президента Володимира Путіна прийняти мирну ініціативу Трампа. Це також додає сміливості російському диктатору у ствердженні власної сфери панування в Україні та інших пострадянських країнах.

«Те, що сталося, певною мірою підтверджує російську точку зору, що ліберальний порядок закінчується, а на його місці виникає глобальний порядок, заснований на сферах впливу. У США є власний задній двір, а Трамп повертається до доктрини Монро. Звичайно, ми не можемо це підтримувати, але повинні бути реалістами. Тому у нас буде ще більше підстав претендувати на власну сферу впливу на сусідні країни», – сказав російський науковець, близький до високопоставлених російських дипломатів.

Однак точність та ефективність військової операції Трампа також ставить Путіна перед реальністю того, що Сполучені Штати – давно проголошений суперник російського лідера – набагато краще оснащені для домінування на світовій арені, зокрема у Сирії, Ірані, на Кавказі, а тепер у Карибському басейні.

Не було одразу зрозуміло, чи пов’язане захоплення американцями нафтового танкера під російським прапором із загрозою конфронтації із Москвою. Міністерство транспорту Росії заявило лише, що «жодна держава не має права застосовувати силу проти суден, належним чином зареєстрованих у юрисдикціях інших держав».

Росія неодноразово заявляла про свою «повну підтримку» Каракасу, найважливішому союзнику в Латинській Америці та Західній півкулі. Однак, те, як Москва, здавалося, паралізовано спостерігала збоку, коли американські командос усунули Мадуро, а потім робила лицемірні заяви, звинувачуючи Трампа у порушенні «всіх норм міжнародного права, лише підкреслювало скрутне становище Путіна.

«Після Сирії ситуація для Росії не виглядає добре з точки зору демонстрації захисту своїх союзників», – сказав європейський чиновник, який також побажав залишитися анонімним.

Помітно стримана реакція, ймовірно, також відображає дискомфорт серед політиків та силовиків у Москві блискавичною швидкістю та успіхом операції, яка разюче контрастувала з невдалою спробою Росії усунути президента України Володимира Зеленського на початку 2022 року.

Сергій Марков, прокремлівський політолог, вважає, що Кремль мовчить, як через шок від зухвалості Трампа та ефективності служб безпеки США, так і для спостереження та підготовки до того, що буде далі у Венесуелі, зокрема, чи піддасться виконуюча обов’язки президента Делсі Родрігес вимогам Вашингтона, і чи Росія спробує використати власні контакти у Каракасі для подальшої дестабілізації ситуації.

«Багато людей прагнуть, аби Венесуела стала другим В’єтнамом для Америки», — стверджує Марков.

Москва також багато втратить від захоплення Мадуро, адже Венесуела, ключовий член розширеного нафтового картелю ОПЕК+, є однією із небагатьох країн, які визнали незаконну анексію Криму у 2014 році.

Росія надала Венесуелі мільярди доларів позик, і навряд чи вони будуть повернуті. Гучні проекти між двома країнами продовжують реалізовуватися, зокрема завод з виробництва боєприпасів Калашникова, який відкрився влітку 2025 року у венесуельському штаті Арагуа. Москва також має права на розвідку невикористаних запасів природного газу та нафти на території Венесуели розміром у мільярди доларів.

Лише кілька місяців тому, Мадуро звернувся до Росії з проханням про допомогу в її протистоянні зі Сполученими Штатами. Венесуельський лідер попросив оборонні радари, безпілотники та підтримку у  ремонті літаків та ракет.

Російський парламент щойно ратифікував розпливчасто сформульовану угоду про партнерство у галузі безпеки із Венесуелою, підписану Путіним і Мадуро у травні 2025 року, яка передбачала зміцнення співпраці у політичній та економічній сферах, енергетиці, видобутку корисних копалин, безпеці та боротьбі із тероризмом.

Але повномасштабне вторгнення РФ в Україну триває уже чотири роки і Москва поступово зменшила свій інтерес до Венесуели, при цьому майже не спостерігалось жодних ознак збільшення її підтримки в останні місяці.

«Для Росії, звичайно, війна в Україні набагато важливіша, ніж Венесуела», – наголошує Марков.

Таку ж відсутність реакції відчули й інші ключові союзники Кремля, включаючи Сирію, Іран та Вірменію, які також покладалися на підтримку Москви. Повалений сирійський диктатор Башар Асад живе у Москві з грудня 2024 року, а Вірменія у серпні 2025 року підписала у Білому домі рамкову мирну угоду з Азербайджаном, яка надала США права керувати та розвивати Зангезурський коридор.

Ці події підкреслили, як заклопотаність війною в Україні та сотні тисяч жертв зменшили можливості Росії для підтримки союзників у цілому світі. Протягом десятиліть Москва, Пекін і Тегеран були рятівниками для Каракаса, оскільки Мадуро та Чавес проводили політику проти США та допомагали розширювати вплив РФ, Китаю та Ірану у своєму регіоні.

Росія давно постачала Венесуелі зброю, включаючи літаки та засоби протиповітряної оборони, а у 2019 та 2024 роках воєнізована група Вагнера зміцнювала безпеку у латиноамериканській країні.

Націоналістичний, прокремлівський письменник Захар Прілєпін є одним з небагатьох відомих пропагандистів, які публічно ставлять під сумнів нездатність Москви підтримати Каракас у скрутний час.

«США — це чисте зло. І ми продовжуємо переговори зі злом. Хто засуджує те, що сталося із Мадуро, у всьому світі? Найбільше — ліві та комуністичні партії, зокрема в Європі. Але вони навіть не розкажуть вам про це в Росії. Загалом, здається, що прогресивні сили всього світу — тобто ми, Китай, Північна Корея та весь БРІКС — вже повинні демонструвати дипломатичну посмішку та захищати суверенітет Венесуели?» — зазначив Прілєпін.

Члени російської еліти також були стурбовані можливістю того, що захоплення американцями значних нафтових ресурсів Венесуели спричинить тривале падіння цін на нафту і посилить тиск на економіку Росії.

«Якщо наші американські «партнери» досягнуть нафтових родовищ Венесуели, тоді понад половина світових запасів нафти опиниться під їхнім контролем. І очевидно, що їхній план полягає в тому, аби ціна на російську нафту не перевищувала 50 доларів за барель», — заявив Олег Дерипаска, один із найвпливовіших мільярдерів Росії.

Навіть після усунення Мадуро, Москва може зберегти свої інтереси у Венесуелі.

«Якщо модель Чавеса буде збережена в тій чи іншій формі, то не виключено, що співпраця, яка триває вже багато років, продовжиться», – вважає анонімний російський науковець.