Хоча збільшення кількості військ може забезпечити Росії деякі короткострокові тактичні переваги, з часом воно ще більше ускладнить їхню й без того перевантажену логістичну мережу

Військова історія чітко застерігає від логістичних труднощів проведення масштабних наступальних операцій у Східній Європі взимку – це урок, який неодноразово засвоювався дорогою ціною. Сьогодні Росія, схоже, готова повторити цю помилку, наказавши збільшити кількість військ в Україні в рамках масштабного зимового наступу. Тим часом Україна навмисно атакувала російські логістичні і транспортні лінії, ускладнюючи здатність Москви підтримувати масштабну наступальну операцію. Хоча це збільшення кількості російських військ може призвести до деяких короткострокових здобутків, без належного поповнення запасів вони будуть дороговартісними та навряд чи зможуть бути ефективними. Про це йдеться в аналітичній публікації Forbes, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Олександр Сирський, Головнокомандувач Збройних Сил України, 17 грудня 2025 року заявив на засіданні Контактної групи з питань оборони України, що чисельність російських збройних сил збільшилася приблизно до 710 000 осіб у рамках нової наступальної операції. Цю цифру пізніше підтвердив президент Росії Володимир Путін у своєму щорічному зверненні наприкінці 2025 року. Хоча така цифра видається завищеною порівняно із початковими силами вторгнення Росії, які становили приблизно 150 000 військовослужбовців, Рада з міжнародних відносин та інші інститути оцінили чисельність російських військ в Україні на початку 2025 року у 600 000 осіб. Враховуючи масштаби нинішнього наступального руху Росії та нещодавні зусилля з набору військ, збільшення військ приблизно на 20% є реалістичним.

Зимове збільшення кількості російських військ

На перший погляд, це збільшення кількості військ має сенс. На фронті просування Росії або зайшло у глухий кут, або обмежується незначними успіхами. Наприклад, у Покровську Росія витратила 17 місяців, намагаючись захопити місто, проте Україна ще контролює його значну частину. Так само тривають бої за Часів Яр, незважаючи на заяви Росії у липні 2024 року про те, що вони утримують місто. Тим часом, Україна значно зміцнила свої оборонні лінії протитанковими ровами, бетонними загородженнями, колючим дротом та малопомітними перешкодами, а також мінними полями та річками, які вже обмежують пересування росіян.

Збільшення кількості військ цієї зими може дозволити Росії врешті-решт захопити ці ключові міста та потенційно прорвати українські оборонні лінії. Однак, таке значне розширення сил під час східноєвропейської зими ризикує значними наслідками другого порядку. Тривалі наступальні операції вимагають постійного потоку припасів на передову. Екстремальні погодні умови створюють додаткове навантаження на транспортні мережі, споживання палива, технічне обслуговування та забезпечення військ. Солдати на передовій у цьому холодному кліматі потребують збільшення запасів, особливо палива, тоді як здатність до цього поповнення погіршується суворими погодними умовами. Хоча збільшення кількості військ може забезпечити Росії деякі короткострокові тактичні переваги, з часом воно ще більше навантажить їхню й без того перевантажену логістичну мережу.

Кампанія України проти російської логістики

Ці логістичні проблеми ще більше посилюються стратегією України стосовно систематичного націлювання на російські мережі постачання. На тактичному рівні українські безпілотники створили зони ураження і активно шукають російські цілі. Транспортні засоби постачання особливо вразливі, оскільки зазвичай не мають броні, обмежені дорожніми мережами із незначним прикриттям або маскуванням, і часто перевозять дуже нестабільні вантажі, такі як паливо та боєприпаси.

На стратегічному рівні Україна використовує далекобійні ударні безпілотники для ударів по залізничних депо та сховищах палива в Криму та Росії. Вони також здійснюють удари безпілотниками глибоко всередині Росії по оборонних виробничих об’єктах, зокрема тих, які підтримують виробництво безпілотників та засоби радіоелектронної боротьби. Ці удари загалом були успішними, причому їхня частота та інтенсивність зросли в останні місяці.

Ефективність такого підходу була чітко продемонстрована під час повернення Кучерівого Яру. Після того, як російські війська закріпилися в місті, українські безпілотники ізолювали окупаційний підрозділ від поповнення запасів та підкріплень. Російський загін був змушений зайняти статичну оборонну позицію та зрештою здався, що дозволило українським військам повністю повернути місто. В інших місцях вздовж фронту російські солдати скаржилися на аналогічну нестачу обладнання та загальну нездатність отримувати поповнення запасів, і це свідчить про те, що Кучерів Яр — не поодинокий випадок, а частина логістичного колапсу.

Цей успіх значною мірою зумовлений здатністю України швидко розробляти, впроваджувати та модернізувати передові системи безпілотників, які випереджають російські заходи боротьби із безпілотниками. У цій динаміці «кішки-мишки» Україна скористалася перевагами свого довоєнного технологічного сектору, який зміг швидко інтегрувати нові можливості у конструкції безпілотників. Ці зусилля були підкріплені доступом до передових процесорних мікросхем та електронних компонентів з країн Організації Північноатлантичного договору, що забезпечує кращу обробку на борту, автономність та стійкість до електронних атак.

Довгострокові наслідки збільшення чисельності російських військ

У війні на виснаження збільшення чисельності російських військ, особливо в той час, коли Україна стикається із проблемами у мобілізації, математично мало б сприяти російському наступу. Однак на практиці реальність є більш нюансованою.

Ці переваги матеріалізуються лише за умови, що мобілізовані солдати будуть такими ж боєздатними, як і існуючі підрозділи, що малоймовірно, враховуючи темпи мобілізації у Росії. Крім того, це збільшення чисельності військ створює додаткове навантаження на логістику та канали постачання, знижуючи боєздатність на всьому фронті, особливо взимку, коли війська більше залежать від поповнення запасів. За цих умов збільшення чисельності військ може бути вигідним для України, а не для Росії.

Крім того, вища концентрація російських військ створює більше цілей для українських безпілотників та артилерії, що сприяє збільшенню втрат Росії. У міру накопичення цих втрат російські підрозділи зіткнуться зі зростаючими труднощами у підтримці бойової ефективності на тактичному рівні. Ці втрати ще більше погіршують моральний дух і посилюють внутрішній тиск на РФ, щоб вона прагнула припинити війну.

Однак ці потенційні переваги України значною мірою залежать від збереження технологічної переваги у війні за допомогою безпілотників. Росія нещодавно змогла досягти обмежених успіхів, коли туман і погана погода зупинили роботу багатьох українських FPV-дронів, доки Україна не адаптувала свої системи і тактику для дії в цих умовах. Якщо Україна втратить свою перевагу у безпілотниках, то Москва ще може досягти деяких своїх цілей за допомогою поточного збільшення кількості військ.

У сукупності зимове збільшення кількості російських військ може призвести до деяких початкових успіхів, оскільки українські війська адаптують свою оборону до масштабніших атак. Втім, наступаючі підрозділи ризикують опинитися у ситуаціях, подібних до Кучерівого Яру, де територію неможливо утримати через ненадійне постачання. У довгостроковій перспективі Москва, схоже, повторює помилку Наполеона, розпочавши нестійкий наступ під час східноєвропейської зими. Це зростання навряд чи принесе тривалі результати, яких прагне Росія, і натомість ризикує призвести до значних витрат.